Ухвала

від 23.06.2014 по справі 820/572/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/38961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Титенко М.П.

та представників сторін:

від позивача - Коваль О.Ю.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 820/572/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Капітал"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 №0000232201 та №0000242201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ТОВ "Агро Капітал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 20.09.2010 по 30.09.2012, складено акт від 08.01.2013 № 24/22.1/37188187, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 435324,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 417407,00 грн.

Так, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність господарських відносин між ТОВ «Агро Капітал» та контрагентами - ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», а також, про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Етман».

На підставі вказаних висновків акта перевірки, відповідачем 18.01.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 508693,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 435324,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73369,75 грн.);

- № 0000242201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 513759,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 417407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96352,80 грн.)

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій з поставки позивачу товарів та надання послуг контрагентами - ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Також, судами враховано, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами, - у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Контрагенти позивача - ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», станом на час здійснення спірних господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, тобто, мали необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення та виконання спірних договорів, а також, обсяг прав платника ПДВ для виписування податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Разом з тим, судами правомірно відхилені твердження відповідача щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, нормами чинного законодавства право платника податку не поставлене в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.01.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль