Ухвала

від 25.06.2013 по справі 2а-13677/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року м. Київ К-41232/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

у справі № 2а-13677/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбек»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбек» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо оформлення акту № 1681/15-3 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визнати нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Урбек», скасувати акт № 1681/15-3 від 17 липня 2009 року, визнати чинною реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Урбек» з 16 жовтня 2006 року, визнати факт того, що в період з 17 липня 2009 року по 28 серпня 2009 року ТОВ «Урбек» було правомірно зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, а також зобов'язати податковий орган внести зміни у нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100242274 від 28 серпня 2009 року, а саме зазначити дату реєстрації з 16 жовтня 2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1681/15-3 від 17 липня 2009 року. Визнано протиправним та скасовано акт № 1681/15-3 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Урбек». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Урбек» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року в частинні задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Урбек» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в березні 2007 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100025922 від 03 березня 2007 року.

В свою чергу, комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Печерському районі м. Києва № 100-р від 17 липня 2009 року, встановлено факт виписки позивачем податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання з податку на додану вартість, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

З огляду на викладене, податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Урбек» як платника податку на додану вартість на підставі абзацу 3 пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Розпорядження) та підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, яке оформлено актом № 1681/15-3 від 17 липня 2009 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного положення Закону № 168/97-ВР не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких причин взагалі, оскільки, поняття «будь-які інші причини» у вказаній правовій нормі вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, однак жодним чином не розширює вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника відповідно до зазначеної норми Закону.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з моменту реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість він не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом № 168/97-ВР, чи звільняють від сплати податку на додану вартість за рішенням суду або з будь-яких інших підстав.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на Розпорядження як на підставу для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, оскільки, згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Таким чином, оскільки, Закон № 168/97-ВР, який має вищу юридичну силу в порівнянні з Розпорядженням, що є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як виписка ним податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання з податку на додану вартість, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття відповідного рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.