Ухвала

від 19.06.2013 по справі 2а-16297/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16297/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус України» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006132202 від 21.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0006132202 від 21.11.2012 визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між TOB «Лукс Гуд» та TOB «Штраус Україна» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем та TOB «Лукс Гуд» за спірний період, а позивачем надано належні первинні документи щодо цього, які спростовують доводи відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Штраус Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із TOB «Лукс Гуд» за серпень 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт від 14.11.2012 № 7599/22-217/31513464 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від 'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в загальній сумі 269377 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року №0006132202, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 269377 грн. за основним платежем та 134689 грн. за штрафними санкціями.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентом договорів були порушення, на думку відповідача, з боку контрагента позивача - TOB «Лукс Гуд», який, за даними перевірки органів ДПС, сформував податковий кредит по операціям з підприємством ТОВ «Фаст Мувінг Солюшнс», яке має ознаки фіктивності.

З матеріалів справи вбачається, 27.04.2011року між TOB «Штраус Україна» як покупцем та TOB «Лукс Гуд» як постачальником укладено договір поставки №27/04/11, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця за його замовленням товар, відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити (керамічні чашки та блюдця, скляні стакани); додатки до зазначеного договору та додаткові угоди; рахунки-фактури; видаткові накладні; коригуючі товарні накладні; податкові накладні; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами до матеріалів справи додано роздруковані платіжні доручення та банківські виписки; а також товарно-транспортні накладні, договори з перевізниками і акти виконаних послуг (у вигляді засвідчених копій) на підтвердження здійснення транспортування замовленого позивачем у TOB «Лукс Гуд» товару.

Крім того, подальше використання поставленого за договором №27/04/11 від 27.04.2011 товару у господарській діяльності позивача підтверджується засвідченими представником позивача копіями наказу про використання товарно-матеріальних цінностей в рекламних цілях, акту списання матеріальних цінностей, звітів про розповсюдження рекламних матеріалів, договорами купівлі-продажу та видатковими накладними.

Також у матеріалах справи містяться у вигляді засвідчених представником позивача копії договорів, які укладалися TOB «Лукс Гуд» з іншими підприємствами, та стосуються виконання умов договору поставки №27/04/11 від 27.04.2011, укладеного між позивачем та TOB «Лукс Гуд», як-от: купівлі-продажу скляних келихів, керамічних чашок з товарно-транспортними та податковими накладними, сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; договір щодо нанесення логотипу на продукцію та її пакування з актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, актами надання послуг (здачі-прийняття робіт) та податковими накладними.

Судом першої інстанції додатково витребувано відомості щодо обігу коштів на рахунках TOB «Лукс Гуд» з метою з'ясування змісту та реальності здійснення господарської діяльності підприємством через призму розрахункових операцій. За наслідком дослідження руху коштів на рахунках TOB «Лукс Гуд» судом встановлено, що вказане товариство здійснює виплату заробітної плати, що дає можливість стверджувати про наявність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, здійснює комунальні платежі, оплату послуг зв'язку, мережі Інтернет, що вказує на наявність офісних чи інших категорій приміщень, засобів для організаційного забезпечення його діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин ТОВ «Лукс Гуд» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на висновки перевірки органів ДПС про формування податкового кредиту ТОВ «Лукс Гуд» по операціям з ТОВ «Фаст Мувінг Солюшнс», що має ознаки фіктивності, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Лукс Гуд»», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (виконаних робіт) у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0006132202 від 21.11.2012 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.06. 2013 року.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.