Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-2424/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 35902/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної організації № 8 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до Житлово-експлуатаційної організації № 8 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську з позовом до Житлово-експлуатаційної організації № 8, яким з врахуванням зміни розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 2151769,60 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що сума податкового боргу відповідача з врахуванням штрафних санкцій і пені підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 3.10 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, нарахування пені на суму несплаченого податкового зобов'язання не проводиться у випадках передбачених законом. На думку апелянта, такий випадок передбачений ч. 2 ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію», відповідно до якої на суму реструктуризованої заборгованості житлово-комунальним підприємствам пеня не нараховується. Однак суд першої інстанції не врахував, що на момент розгляду справи існує реструктуризована заборгованість за комунальні послуги, надані відповідачем. Також апелянт зазначає, що застосування пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки сума податкового боргу є узгодженою, а слід застосовувати положення ст. 10 цього Закону.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Житлово-експлуатаційна організація № 8 зареєстрована як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Станом на день подання позову у відповідача був наявний податковий борг на загальну суму 2151769,60 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих сум, штрафних санкцій і пені з наступних платежів:

податку на додану вартість в сумі 2027241,09 грн., який виник внаслідок несплати угоджених податкових зобов'язань згідно поданих декларацій на загальну суму 1450974,59 грн., штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання на суму 181908,60 грн. та пені в сумі 394357,90 грн.;

земельного податку з юридичних осіб в сумі 12892,00 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунків в сумі 7929,90 грн., штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 2295,27 грн. та пені в розмірі 2666,83 грн.;

комунального податку в сумі 854,10 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунків в сумі 837,60 грн. та пені в розмірі 16,50 грн.;

по адміністративних штрафах та інших санкціях в сумі 110782,41 грн., що виник внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 82994,94 грн. та пені в розмірі 27787,47 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську на підставі актів перевірок Житлово-експлуатаційної організації № 8 щодо своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів, проведених 02.12.2009 року, 07.09.2009 року, 25.03.2009 року, 28.01.2009 року, 27.05.2009 року, 16.11.2007 року, 19.09.2007 року, 03.06.2008 року, 17.01.2008 року та 20.02.2008 року, за несвоєчасні сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, сплата яких передбачена пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковими повідомленнями-рішеннями № 0009801502/0 від 02.12.2009 року, № 0006431502/0 від 07.09.2009 року, № 0002211502/0 від 25.03.2009 року, № 0000651502/0 від 03.02.2009 року, № 0004181502/0 від 27.05.2009, № 0008361502/0 від 16.11.2007 року, №0006581502/0 від 19.09.2007 року, № 0011911502/0 від 03.06.2008 року, № 0008771502/0 від 17.01.2008 року, № 0009521502/0 від 20.02.2008 року відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 даного Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції.

20.08.2007 року, 19.09.2007 року, 16.10.2007 року, 19.11.2007 року, 18.12.2007 року, 18.01.2008 року, 18.02.2008 року, 19.03.2008 року, 21.04.2008 року, 20.05.2008 року, 19.06.2008 року, 17.07.2008 року, 19.08.2008 року, 19.09.2008 року, 17.10.2010 року, 19.11.2008 року, 18.12.2008 року, 19.01.2008 року, 18.02.2009 року, 18.03.2009 року, 17.04.2009 року, 19.05.2009 року, 19.06.2009 року, 17.07.2009 року, 19.08.2009 року, 17.09.2009 року, 16.10.2009 року, 18.11.2009 року, 16.12.2009 року, 18.01.2010 року Житлово-експлуатаційна організація № 8 подала до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, якими самостійно визначила суми зобов'язань із сплати цього податку за вказані періоди.

Отже, на момент звернення позивача до суду заборгованість із сплати узгоджених сум податку на додану вартість за період з лютого 2007 року до березня 2010 року становить 1450974,59 грн., сума несплачених штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість становить 181908,60 грн.

Також згідно з актом перевірки з питань дотримання Житлово-експлуатаційною організацією № 8 вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 11.07.2008 року за № 50/24-1/19400209 за період з 01.10.2007 року до 01.04.2008 року, позивачем виявлено факт відпущення товарно-матеріальних цінностей в рахунок заробітної плати працівникам відповідача на загальну суму 82994,94 грн. За самостійне відчуження активів, які перебувають в податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим повідомленням-рішенням позивача від 11.07.2008 року № 0000032401/0 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 82994,94 грн.

Колегія суддів зазначає, що зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу та отримані ним, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак відповідач їх в апеляційному чи судовому порядку не оскаржував.

Таким чином, факт наявності у Житлово-експлуатаційної організації № 8 податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується дослідженими та перевіреними судом податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими розрахунками земельного та комунального податків, картками особового рахунку платника податку, податковими повідомленнями-рішеннями, а також довідкою про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особового рахунку від 10.03.2010 року № 185 та розрахунками пені на суму несплаченого податкового боргу.

До 01.01.2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п. 1.2-1.5 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону - у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (у випадку адміністративного чи судового оскарження рішень податкового органу).

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 даного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 пп. 6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ст. 14 цього Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 27 цього Закону передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську на підставі пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 05.11.2001 року вручила відповідачу першу податкову вимогу від 01.11.2001 року № 1/1142, а 11.12.2001 року - другу податкову вимогу від 07.12.2001 року № 2/1616, факт отримання яких підтверджується розписками уповноважених посадових осіб Житлово-експлуатаційної організації № 8 на корінцях вимог.

Однак, відповідач не оскаржив зазначених вимог та не погасив податкового боргу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що самостійно нараховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях та які ним в повному обсязі не сплачені з податку на додану вартість, податку з доходів найманих працівників, податку на прибуток підприємств та земельного податку, а також штрафні (фінансові) санкції і пеня, які не сплачені відповідачем, усього податкові зобов'язання на загальну суму 2151769,60 грн. являються податковим боргом відповідача і підлягають стягненню.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до пп. «г» п. 3.10 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, пеня не нараховується на несвоєчасно сплачені суми податкових зобов'язань, якщо ненарахування пені передбачено законами України, а таким законом є Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію», відповідно до ч. 2 ст. 5 якого на суму реструктуризованої заборгованості житлово-комунальним підприємствам пеня не нараховується, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з поданої відповідачем довідки від 01.11.2010 року № 95, сума реструктуризованого боргу населення перед відповідачем за житлово-комунальні послуги становить 92886,54 грн. та підтверджується договорами про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаний борг реструктуризований відповідачем населенню, а не самому відповідачу, тому положення ч. 2 ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію» не поширюється на спірні правовідносини в частині нарахування Житлово-експлуатаційній організації № 8 пені за несплату податкового боргу.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Апелянт зазначає, що оскільки сума його податкового боргу є узгодженою, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення не пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а ст. 10 цього Закону, так як відповідно п. 1.6 ст. 1 даного Закону примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Однак колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставним, оскільки нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено процедури узгодження суми податкового боргу, а положення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону не містить вимоги про узгодження суми податкового боргу платника податків як передумови стягнення його активів в рахунок погашення податкового боргу.

При цьому апелянт помилково ототожнює поняття узгодження податкового зобов'язання і узгодження податкового боргу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної організації № 8 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-2424/10/0970 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до Житлово-експлуатаційної організації № 8 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк