Рішення

від 21.06.2013 по справі 3/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/266 21.06.13

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд»

про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

у справі № 3/266

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України

до 1. державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»

2. приватного підприємства «Новий Лідер»

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фонд державного майна України

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Журавльов Олексій Сергійовича

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю «Мастербуд»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Мандичев Д.В.

Суддя Спичак О.М.

За участю представників учасників процесу:

від прокуратури м. Києва Греськів І.І. (за посвідченням)

від позивача Білопольська Н.А. (за довіреністю)

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 не з'явились

від третя особа-1 Легендзевич О.Ю. (за довіреністю)

від третя особа-2 не з'явились

від третя особа-3 Тімакіна Л.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладений 04.07.2006 р. між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та приватним підприємством «Новий лідер» та зареєстрований в реєстрі за номером 2620.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 мотивовано тим, що порушено інтереси держави в особі Міністерства аграрної політики України, оскільки закріплене за останнім державне майно вибуло з держаної власності поза волею держави, повноваження якої щодо спірного майна має здійснювати Фонд державного майна України; відчуження спірного майна мало відбувались шляхом застосування приватизаційної процедури (шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом - ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки спірне майно відноситься до об'єктів приватизації групи А.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. у справі № 3/266 рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 залишено без змін.

Заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Мастербуд» (далі - ТОВ «Мастербуд») вважає, що при вирішенні спору у справі № 3/299 існували істотні для справи обставини, що не були та не могли бути відомі ТОВ «Мастербуд» на час розгляду справи, які є нововиявленими обставинами у розумінні ст.ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України і є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заява ТОВ «Мастербуд» мотивована тим, що 08.06.2006 р., з дотриманням норм чинного на той момент законодавства, були проведені прилюдні торги згідно з протоколом № 07/06 від 08.06.2006 р., відповідно до якого ПП «Новий Лідер» було обрано переможцем торгів з продажу комплексу будівель площею 6 136,10 кв.м., який складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К»- 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.) та розташований по вул. Каховській, 60 Дніпровського району міста Києва. На підставі торгів було оформлено та зареєстровано біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 06/06-02 від 19.06.2006 р. та укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2006 р. між державним комплексним торгівельним підприємством «Хрещатик» (далі - ДКТП «Хрещатик») та приватним підприємством «Новий лідер».

У свою чергу, обставина проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, оформлена протоколом № 07/06 від 08.06.2006 р., вказує на те, що воно було відчужено шляхом проведення відповідної процедури з продажу нерухомого майна - проведення прилюдних торгів, проте за погодженням Міністерства аграрної політики України, адже воно виразило свою волю по відчуженню майна підпорядкованого йому підприємства, надавши згоду на його реалізацію на відповідних прилюдних торгах, а оспорюваним договором-купівлі продажу лише було посвідчено права та обов'язки ДКТП «Хрещатик» та ПП «Новий Лідер», які у них виникли і, відповідно, припинились, як у продавця та покупця.

Також факт проведення прилюдних торгів, оформлених протоколом № 07/06 від 08.06.2006 р., підтверджує відчуження спірного майна на конкурентних засадах, тобто відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Розглянувши документи та матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва:

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 3-рн/99 (далі - рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 р. № 7.

Судом встановлено наступне.

Згідно з протоколом прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р., затвердженим товарною біржою «Центр Нерухомості», були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна.

ПП «Новий Лідер» було обрано переможцем торгів з продажу комплексу будівель площею 6 136,10 кв.м., який складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К»- 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.) та розташований по вул. Каховській, 60 Дніпровського району міста Києва.

Як встановлено судом, вказаний протокол торгів № 07/06 від 08.06.2006 р., який затверджений товарною біржою «Центр Нерухомості» та підтверджує факт проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, існував на час вирішення спору, але зміст останнього не був відомий заявникові - ТОВ «Мастербуд» і став відомий лише після отримання відповіді (листа № 2 від 03.04.2012 р.) від товарної біржи «Центр нерухомості», наданої 03.04.2012 р.

У матеріалах справи вказаний протокол відсутній і під час прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 судом не досліджувався.

У свою чергу, 04.07.2006 р. між ДКТП «Хрещатик» (продавцем), що діяло на підставі статуту та згоди на продаж майна, виданої Міністерством аграрної політики України від 01.12.2005 р. за № 37-24-1-13/18798), та ПП «Новий лідер» (покупцем) було укладено біржовий контракт (договір купівлі - продажу) № 06/06-02 від 19.06.2006 р., згідно з яким ДКТП «Хрещатик» продало, а ПП «Новий лідер» придбало комплекс будівель площею 6 136,10 кв.м., який складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К»- 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.) та розташований по вул. Каховській, 60, Дніпровського району міста Києва. Об'єкт, що продається, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 567802, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.05.2006 р., та наказу Міністерства аграрної політики України за № 674 від 03.12.2005 р.

У матеріалах справи наявний лист Міністерства аграрної політики України від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, яким останнє надало згоду відповідачу-1 на реалізацію 11 будівель та споруд, розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, але за умови продажу майна відповідно до вимог чинного законодавства та виключно на конкурентних засадах, шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу.

Як встановлено судом, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України з позовом (з урахуванням здійснених уточнень) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладеного між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та приватним підприємством «Новий лідер», зареєстрованого в реєстрі за номером 2620.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Зокрема, на момент його укладення він суперечив вимогам закону (статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч. 5 статті 75 Господарського кодексу України), оскільки спірне майно фактично є цілісним майновим комплексом, відчуження якого можливе лише шляхом приватизації, чого при укладенні оспорюваного правочину дотримано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладений 04.07.2006 р. між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та приватним підприємством «Новий лідер», зареєстрований в реєстрі за номером 2620.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 мотивовано тим, що порушено інтереси держави в особі Міністерства аграрної політики України, оскільки закріплене за останнім державне майно вибуло з держаної власності поза волею держави, повноваження якої щодо спірного майна має здійснювати Фонд державного майна України; відчуження спірного майна мало відбувались шляхом застосування приватизаційної процедури (шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом, що встановлено ст. 9 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки спірне майно відноситься до об'єктів приватизації групи А).

Згідно з ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що факт проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, оформлений протоколом № 07/06 від 08.06.2006 р., вказує на те, що таке майно було відчужено шляхом проведення відповідної процедури з продажу нерухомого майна - проведення прилюдних торгів, проте за погодженням та з відома Міністерства аграрної політики України, органу, до сфери управління якого входило управління майном, яке виразило свою волю по відчуженню майна підпорядкованого йому підприємства, надавши згоду на його реалізацію на відповідних прилюдних торгах, а оспорюваним договором купівлі-продажу лише було посвідчено права та обов'язки ДКТП «Хрещатик» та ПП «Новий Лідер», які у них виникли і, відповідно, припинились, як у продавця та покупця.

Даний факт підтверджений належним доказом - відповідним протоколом № 07/06 від 08.06.2006 р., який має значення для вирішення спору, оскільки підтверджує ту обставину, що Міністерство аграрної політики України, як орган, до сфери управління якого входило управління державним майном, було обізнано про дотримання ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України щодо проведення процедури прилюдних торгів і укладення за їх результатами договору купівлі-продажу від 04.07.2006 р., а отже, права та охоронювані законом інтереси держави в особі вказаного Міністерства під час реалізації спірного майна порушено не було.

Також суд наголошує на тому, що факт проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна існував на час вирішення спору, але не був відомий заявникові - ТОВ «Мастербуд» і став відомий лише після отримання відповіді (листа № 2 від 03.04.2012) від товарної біржи «Центр нерухомості», наданої 03.04.2012 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 в справі № 3/266 за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 р. № 17, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими ГПК (частина восьма статті 114 названого Кодексу).

Як зазначено вище, згідно з протоколом прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р., затвердженим Товарною біржою «Центр Нерухомості», були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, відповідно до якого ПП «Новий Лідер» було обрано переможцем торгів з продажу комплексу будівель площею 6 136,10 кв.м., який складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К»- 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.) та розташований по вул. Каховській, 60 Дніпровського району міста Києва.

Як встановлено судом, вказаний протокол торгів № 07/06 від 08.06.2006 р., який затверджений товарною біржою «Центр Нерухомості» та підтверджує факт проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, існував на час вирішення спору, але не був відомий заявникові - ТОВ «Мастербуд» і став відомий лише після отримання відповіді (листа № 2 від 03.04.2012 р.) від товарної біржі «Центр нерухомості», наданої 03.04.2012 р.

У матеріалах справи вказаний протокол відсутній і судом під час прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 не досліджувався.

У свою чергу, 04.07.2006 р. між ДКТП «Хрещатик» (продавцем), що діяло на підставі статуту та згоди на продаж майна, виданої Міністерством аграрної політики України від 01.12.2005 р. за № 37-24-1-13/18798), та ПП «Новий лідер» (покупцем) було укладено біржовий контракт (договір купівлі - продажу) № 06/06-02 від 19.06.2006 р., згідно з яким ДКТП «Хрещатик» продав, а ПП «Новий лідер» придбав комплекс будівель площею 6 136,10 кв.м., який складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К» - 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.) та розташований по вул. Каховській, 60 Дніпровського району міста Києва. Об'єкт, що продається, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 567802, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.05.2006 р., та наказу Міністерства аграрної політики України за № 674 від 03.12.2005 р.

У матеріалах справи наявний лист Міністерства аграрної політики України від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, яким надано згоду відповідачу-1 на реалізацію 11 будівель та споруд, розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, але за умови продажу майна відповідно до вимог чинного законодавства та виключно на конкурентних засадах, шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу.

Згідно з п. 1.1 договору відповідач-1 відповідно до протоколу прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р. продає, а відповідач-2 купує комплекс будівель загальною площею 6 136,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 60.

Зазначений комплекс будівель на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 567802, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.05.2005 р., належить Державі Україна.

Згідно з довідкою-характеристикою № 1172066 від 30.06.2006 р., виданою комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», загальна вартість комплексу становить 334 291,00 грн.

Згідно з експертною оцінкою, здійсненою суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Іваніловим Д.А., залишкова вартість об'єкта оцінки - будівель та споруд офісного та складського призначення (загальною площею 6 754,40 кв.м.), що розташовані по вул. Каховській, 60 в м. Києві, становить 2 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору комплекс будівель реалізовано за ціною 1 925 000,00 грн., крім того ПДВ 385 000,00 грн., а всього 2 310 000,00 грн.

Згідно з п. 70 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р., оцінка об'єктів у матеріальній формі для інших випадків їх відчуження шляхом продажу на конкурентних та неконкурентних засадах проводиться шляхом визначення їх ринкової вартості. Якщо законодавством встановлено знижувальні коефіцієнти та порядок їх застосування для визначення початкової вартості таких об'єктів, такі коефіцієнти застосовуються до ринкової вартості. Початкова вартість, отримана в результаті застосування знижувальних коефіцієнтів, визнається ліквідаційною вартістю об'єкта у матеріальній формі. У цьому випадку у висновку про вартість одночасно зазначається ринкова та ліквідаційна вартість такого об'єкта.

Як зазначав прокурор у позові, оспорюваний договір є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки на момент його укладення він суперечив вимогам закону, зокрема статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч. 5 статті 57 Господарського кодексу України зважаючи на те, що спірне майно фактично є цілісним майновим комплексом, відчуження якого можливе лише шляхом приватизації, чого при укладенні оспорюваного правочину дотримано не було.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України «Про приватизацію державного майна».

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що відчуження майна, яке перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного правочину), до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Законодавче визначення терміну «цілісний майновий комплекс» надано Законом України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого ним є активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Відповідно до Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 787 від 05.05.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 р. за № 463/5654), цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 15.08.1996 р., визначено, що цілісний майновий комплекс - господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об'єкти приватизації з подальшим складанням розподільчого балансу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного правочину) об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А (група А - це будівлі, споруди, нежилі приміщення), окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АРК, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Держані органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Цілі, пріоритети та умови приватизації визначаються Державною програмою приватизації (ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки (далі - Програма), яка затверджена Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 р. і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, здійснена класифікація об'єктів приватизації.

Вказаною Програмою до об'єктів групи А віднесено цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Способи та порядок приватизації об'єктів групи А визначено розділом ІХ Програми «Приватизація об'єктів групи А», відповідно до якого Державні органи приватизації приймають за власною ініціативою рішення про приватизацію об'єктів групи А, які створюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежилих приміщень, об'єктів, щодо яких знято заборону на приватизацію у встановленому законом порядку, та інших об'єктів групи А, які не були приватизовані. Приватизація готелів, об'єктів санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах, здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з урахуванням таких особливостей: оцінка вартості майна здійснюється експертним шляхом; продаж об'єктів здійснюється переважно на аукціонах, за конкурсами; закріплення акцій у державній власності в планах приватизації (розміщення акцій) об'єктів не передбачається.

Згідно з частиною 5 статті 75 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного правочину), державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДКТП «Хрещатик», затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 67 від 22.12.2005, ДКТП «Хрещатик» засноване Міністерством аграрної політики України, на державній власності.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що ДКТП «Хрещатик» засноване Міністерством аграрної політики України на державній власності і вказаному підприємству на праві господарського відання належало державне нерухоме майно, а саме: комплекс будівель площею 6 136,10 кв.м., що складається з будівель і споруд (літ. «Ч» - 4,80 кв.м., літ. «Ш» - 5.60 кв.м., літ. «О» - 2 780,40 кв., літ. «Л» - 654,70 кв.м., літ. «К»- 692,50 кв.м., літ. «М» - 124,30 кв.м., літ. «И» - 1345,60 кв.м., літ. «Ж» - 173,30 кв.м., літ. «Ф» - 354,90 кв.м.), розташований по вул. Каховській, 60 Дніпровського району міста Києва, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ № 567802, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.05.2006 р., та наказом Міністерства аграрної політики України за № 674 від 03.12.2005.

Таким чином, станом на момент укладення оспорюваного правочину власником відчужуваного за ним нерухомого майна була держава, а органом, до сфери управління якого входило це майно, - Міністерство аграрної політики України.

У свою чергу, Міністерство аграрної політики України, як орган, до сфери якого входило управління спірним майном, своїм листом від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561 надало згоду відповідачу-1 на реалізацію 11 будівель та споруд, розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, але за умови продажу майна відповідно до вимог чинного законодавства та виключно на конкурентних засадах, шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу, проведення якого підтверджується відповідним протоколом прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р., затвердженим Товарною біржою «Центр Нерухомості» і що відповідало приписам чинної та той час редакції частини 5 статті 75 Господарського кодексу України, і жодним чином не суперечило вимогам закону.

Таким чином, Міністерство аграрної політики України, як орган, до сфери управління якого входило управління державним майном, було обізнано про дотримання ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України щодо проведення процедури прилюдних торгів і укладення за їх результатами договору купівлі - продажу від 04.07.2006, а отже, прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі вказаного Міністерства під час реалізації спірного майна порушено не було.

Крім того, у листі регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 05.03.2012 р. № 30-02/2154 повідомлено, що регіональне відділення не здійснювало функції з управління майном ДКТП «Хрещатик», погодження на відчуження державного майна не було потрібно.

Доводи прокурора про те, що спірне майно повинно реалізовуватись за згодою Фонду державного майна України, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і суперечать вимогам закону, який був чинний на момент укладення оспорюваного правочину (ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України). Зокрема, лише Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна» від 09.01.2007 р. наведена норма права була викладена у новій редакції, яка, згідно ч. 1 статті 5 Цивільного кодексу України, регулює відносини, що виникли з дня набрання нею чинності, і відповідно, не розповсюджується на правовідносини, які виникли раніше, зокрема і за оспорюваним правочином.

У свою чергу, судом встановлено, що станом на момент укладення оспорюваного правочину, стаття 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачала процедуру приватизації державного майна, яке зокрема відносилось до цілісних майнових комплексів, ознаки якого встановлювались на той час наказом Фонду державного майна від 05.05.2001 р. № 787 «Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації», згідно якого цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі.

Таким чином, обов'язковою ознакою цілісного майнового комплексу є забезпечення об'єктами, які входять до його складу, провадження окремої господарської діяльності, яка до того ж визначає загальнодержавне значення підприємства - відчужувача, проте, за оспорюваним правочином ДКТП «Хрещатик» було відчужено наступні об'єкти: дворовий туалет, пункт управління бензозаправкою, склад, гаражі, депо, а прокурором, всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними та допустимими доказами, що відчужене за оспорюваним договором майно забезпечувало провадження окремої господарської діяльності відповідача-1, яка визначала загальнодержавне значення останнього, а відтак, спірне майно не є цілісним майновим комплексом відповідача -1.

Також, суду не було надано в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних і допустимих доказів того, що відчужене відповідачем-1 за оспорюваним правочином нерухоме майно було включено до переліку об'єктів групи А, які підлягали приватизації відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладений між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та приватним підприємством «Новий лідер» та зареєстрований в реєстрі за номером 2620, станом на момент його укладення жодним чином не суперечив статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч. 5 статті 75 Господарського кодексу України, не порушував прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики України, а отже підстави для визнання його недійсним в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 за нововиявленими обставинами, вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 112-114, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. у справі № 3/266 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладеного між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та приватним підприємством «Новий лідер» та зареєстрованого в реєстрі за номером 2620, відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.06.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова (головуючий)

Суддя Д.В. Мандичев

Суддя О.М. Спичак