Постанова

від 13.06.2013 по справі 826/7429/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 16:48 № 826/7429/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-грейн»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012442209 від 16.11.2012 року.

суддя Смолій І.В.,

секретар Мар'янченко Д.А.

представники:

від позивача Ковба О.В., довіреність №б/н, від 15.05.13 р.

від відповідача Гривнак А.В., - довіреність № 13542/9/10-209 від 24.12.2012 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 13.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012442209 від 16.11.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 04.06.2013р.

У судовому засіданні 04.06.2013р. судом оголошена перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 13.06.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Грейн», ЄДРПОУ 35759255, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року, на підставі якого складено Акт № 895/22-9/35759255 від 26.10.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення: 1. п.1.32 ст.1 пп 5.2.1 п. 5.2 п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями та пп. 14.1.27.пп. 14.1,36 п. 14.1 ст.14 пп.138.10.5. п. 138.10 ст.138, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями TOB «Інтер- Грейн» заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 13 560 085 грн., що призвело до заниження податку на прибуток що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2525982 гри., в т.ч.: - за 3 квартал 2009 року в сумі 29358 грн.; - за 4 квартал 2009 рік в сумі 93136 гри.; - за 1 квартал 2010 року в сумі 406059 грн.; - за 2 квартал 2010 року в сумі 325567 грн.; - за 3 квартал 2010 року в сумі 6941 грн.; - за 4 квартал 2010 року в сумі 21506 грн.; - за 1 квартал 203 1 року в сумі 26712 грн. - за 2 квартал 2011 року на загальну суму 56958 грн.; - за 3 квартал 2011 року на загальну суму -4656 грн.; - за 4 квартал 2011 року на загальну суму 20930 грн.; - за 1 квартал 2012 року на загальну суму 815976 грн.; - за 2 квартал 2012 року на загальну суму 727495 грн.; п.1.3 ст. 1 п.п. «е» 4.2.9.п.4.2. ст. 4, пп «а» п.17,2 ст.17, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-1V, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 4040411,00 грн., в тому числі за 2009рік - 4040411,00 грн.

На підставі Акту № 895/22-9/35759255 від 26.10.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0012442209 від 16.11.2012 року.

Не погодившись з такими висновками податкового органу спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак в результаті розгляду скарг позивача, спірне рішення було залишено без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Що стосується правомірності віднесення на валові витрати суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та інших витрат, суд приходить до наступного.

Як зазначено в Акті перевірки, TOB «Інтер-Грейн» отримувало від банка-резидента ПАТ «Дельта банк» фінансові кредити відповідно до договорів кредиту № ВКЛ-926 від 26.02.2009року. №ВКЛ-926/1 від 10.06.2009року, №К-926/2 від 04.02.2010 року, №К-926/3 від 08.04.2010 року та отримувало від нерезидента фінансові кредити COMPANI BANBURYI MANAGEM Limited, відповідно до договору №04/12-09 від 22.12.2009 та нерезидента SAKLER TRADING LIM відповідно до договору №221209 від 22.12.2009р.

Отримані за вказаними договорами кошти, відповідно до банківських виписок, було спрямовано не на поповнення обігових коштів згідно кредитних договорів, а на погашення боргу по іншим договорам перед цим банком. Також товариство надавало поворотну фінансову допомогу TOB «Зерноінтерторг».

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу позивача за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року не встановлено його заниження або завищення.

Водночас, за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року ТОВ «Інтер-Грейн» задекларовано валові витрати у сумі 16665210 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму 13 560 085 грн. в т.ч.: - за II півріччя 2009 рік в сумі 489975 грн.; - за 2010 рік в сумі 3040291 грн.; - за І квартал 2011 року в сумі 106850 грн.; - за 2-4 квартали 2011 року в сумі 497023 грн.; - за І півріччя 2012 року в сумі 9425946 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариство уклало кредитні договори з ПАТ «Дельта Банк» № ВКЛ-926 від 26.02.2009 року, № ВКЛ-926/1 від 10.06.2009 року, № К-926/2 від 04.02.2010 року, № К-926/3 від 08.04.2010 року з цільовим призначенням «на поповнення обігових коштів».

За користування кредитними коштами відповідно до умов кредитної угоди, передбачено нарахування відсотків.

Тобто, за період з 01.07.2009 до 31.03.2011 року до рядка 04.13 декларацій з податку на прибуток було включено валові витрати в сумі 3 637 116 грн., в тому числі, відсотки за користування кредитами. Загальний розмір відсотків, відображений у цьому періоді, становить суму 3 507 993,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, до складу рядка 04.13 Декларації з податку на прибуток було включено валові витрати в сумі 3 637 116,00 грн., в тому числі, відсотки за користування кредитом в сумі 3 507 993,00 грн., позивачем додані первинні документи, в тому числі, відомість щодо нарахованих відсотків за користування кредитами вказаних періодах в сумі 3 507 993,00 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент здійснення спірних операцій, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Що стосується правомірності віднесення на валові витрати суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 p., суд звертає увагу на таке.

Як зазначено в Акті перевірки, за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. «кредитні грошові кошти були використані не в господарській діяльності - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в порушення п.1.32 ст.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати на суму відсотків за кредитними договорами, яка використана не в господарській діяльності на загальну суму 3637116 грн.».

Однак, як встановлено судом, кошти, отримані позивачем від ПАТ «Дельта Банк» за зазначеними в Акті перевірки договорами, із цільовим призначенням «на поповнення обігових коштів», були перераховані Товариством контрагентам - нерезидентам в якості оплати за товари, у тому числі продукції сільського господарства, з метою їх подальшого продажу на території України й отримання прибутку, а відповідні відсотки за надані кредити, на підставі положень Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», були зараховані до валових витрат звітного періоду.

Отже, 09 жовтня 2009 року Товариство перераховувало на TOB «Зерноінтерторг» поворотну фінансову допомогу в сумі 1900000,00 грн., яка була повернута 02 березня 2010 року. Сума отриманих кредитів на цей період становила 49,5 млн. грн. На суму отриманих кредитних коштів були нараховані відсотки за користування кредитом у 4-му кварталі 2009 року та в 1-му кварталі 2010 року на загальну суму 4 537 707 грн., але до складу валових витрат за цей період позивачем віднесло лише 1912 243 грн.

Крім того, за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. позивачем були нараховані відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 14 431 924 грн., але до Декларації з податку на прибуток було включено лише 3 507 993 грн.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Суд погоджується з доводами позивача про обґрунтованість включення до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами. Такі дії відповідають приписам підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.11 статті 5 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що «установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється». Таким чином, безпідставне обмеження права платника податків на віднесення витрат до складу валових, суперечить п.5.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки встановлює додаткові, не передбачені цим законом обмеження.

Що стосується правомірності віднесення на валові витрати суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.04.11 р. до 30.06.12 р.

Як зазначено в Акті перевірки, за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р. «кредитні грошові кошти були використані не в господарській діяльності - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в порушення пп. 14.1.27.пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 пп.138.10.5. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, позивачем завищено витрати на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які використані не в господарської діяльності, за 2 кв. 2011 - 2 кв. 2012 року на загальну суму 9 744 347 грн.».

Як встановлено в ході судового розгляду, кошти, отримані позивачем від ПАТ «Дельта Банк» за зазначеними в Акті договорами, із цільовим призначенням «на поповнення обігових коштів», були перераховані контрагентам - нерезидентам в якості оплати за товари, у тому числі продукції сільського господарства та на придбання цінних паперів, з метою їх подальшого продажу на території України й отримання прибутку, а відповідні відсотки за наданий кредит, на підставі положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями до нього, були зараховані до валових витрат звітного періоду.

Відповідачем не доведено, що позивач направляв отримані по нових договорах кредитні кошти на погашення кредитів, отриманих по інших договорах в ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до матеріалів справи, 23 березня 2011 року позивачем перераховано на TOB «Екоінжінірінг» поворотну фінансову допомогу в сумі 5 264 000 грн., яка була повернута 22 вересня 2011 року.

Сума отриманих кредитів на цей період становила більше 100 млн. грн. На суму отриманих кредитних коштів були нараховані відсотки за користування кредитом за період з 2-го кварталу по 4-й квартал 2011 році в розмірі 4 986 237 грн., але до складу валових витрат за цей період Товариство віднесло лише 497 023 грн.

Крім того, за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 рік позивачем були нараховані відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 25 114 186 грн., але до Декларації з податку на прибуток за цей період було включено лише 9 744 347 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, при віднесенні нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до складу витрат позивач керувався п. 141.1 ст.141 ПКУ, відповідно до якого «до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями їв тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку».

Що стосується порушень позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, що «Відповідно до умов п.7.1. р.7 Договору комісії №17-11/09 від 17 листопада 2009 року «... цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором».

В п.5.4 р.5 вказаного Договору зазначено, що «...свідченням виконання Комісіонером своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі є підписання між Комітентом та Комісіонером акту приймання-передачі наданих послуг за цим Договором та Звіту Комісіонера».

На день перевірки документи, що свідчать про виконання фізичною особою ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором, а саме: Договора купівлі - продажу ділянок, акти приймання-передач, які б підтверджували, що кошти витрачені за цільовим призначенням, не надано.

Будь-які земельні ділянки на балансі Товариства в періоді, що перевірявся, не обліковувалися. Разом з тим грошові кошти в сумі 26942740,0 грн. у зв'язку з невиконанням, умов договору фізичною особою ОСОБА_4 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Грейн» не повернуто. Позовну заяву до суду щодо стягнення зазначених коштів із фізичної особи ОСОБА_4 товариством не надано, на момент складання акту перевірки документи не надані. Податок на доходи фізичних осіб з не працівника підприємства не утриманий, інформація за ф-1ДФ до ДПІ не надавалась.

Таким чином, кошти в сумі 26942740,00 грн., які отримав ОСОБА_4 по вищезазначеному договору є його доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4041411,00 грн податковим агентом TOB «Інтер-Грейн» не утримано та до бюджету не сплачено.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до Договору комісії № 17-11/09 від 17 листопада 2009 року, укладеного між TOB «Іитер-Грейн» та ОСОБА_4, 04 жовтня 2010 року було укладено Договір про внесення змін в Договір комісії № 17-11/09 від 17.11.2009 року відповідно до якого п.1.3 Договору викладено в такій редакції « 1.3. Сторони встановили, що цей Договір є строковим. Комісіонер зобов'язується відшукати та укласти з третьою особою (продавцем) договір купівлі-продажу Ділянки в строк до 17 листопада 2013 року».

Суд приходить до висновку, що відповідачем передчасно зроблений висновок про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС № 0001722220 та №0001732220 від 28.05.2012 року.

3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 294,00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-грейн" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій