Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/4910/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року 15:56 № 826/4910/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

суддя Смолій І.В.,

секретар Мар'янченко Д.А.

представники:

від позивача Гаврилюк А.В.

від відповідача Ріпак О.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 20.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкові податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0002012240, від 04.02.2013 № 0000712230, від 04.02.2013 № 0000702250, від 27.03.2013 № 0001922250, судові витрати стягнути з Державного бюджету України на користь TOB «У Хромого Пола».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 24.04.2013 року.

У судовому засіданні 24.04.2013р. судом оголошена перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі на 22.05.2013 року, на 06.06.2013 року та на 20.06.2013 року.

У судовому засіданні 20.06.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну податкову перевірку ТОВ «У Хромого Пола», яка оформлено Актом № 358/22-205/33348825 від 11.09.2012 року «Про результати документальної планової виїзної податкової перевірки позивача (код ЄДРПОУ 33348825), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Акту було встановлено порушення пунктів . 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.1 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994; 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, наказу ДПА України 29.03.2003 № 143, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 653 891,00 грн.; пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 4.4.1, п. 4.4.3 Наказу ДПА України від 30.05.197 № 166, п. 14.1.36 ст. 14, п. 151.1 ст. 151, п. 44.6 ст. 44, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 208.2, п. 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, зі змінами та доповненнями, наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 600 086,00 грн., п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 275-VI із змінами та доповненнями встановлено неутримання та несплата податку з доходу нерезидента всього в сумі 103 565,00 грн.

На підставі Акту 358/22-205/33348825 від 11.09.2012 року відповідачем було винесено повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0002012240, яким визначено штрафні санкції за не оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в розмірі 275 951,70 грн., податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000712230, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в частині податкових зобов'язань в розмірі 23 232,05 грн. та штрафних санкцій 2 874,91 грн., податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000702250, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 432 324,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 84 740,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0001922250, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 432 324,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 84 740,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову в задоволені позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки TOB «У Хромого Пола» з дотримання вимог Постанови Правління НБУ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 та дотримання вимог РРО було встановлено порушення пп. 2.6., п. 2, «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національно банку України від 15.12.2004р. за № 637, зі змінами та доповненнями, а саме не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства: за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 33, з РРО марки «Dateks FP 3530Т» реєстраційний № 2656006710, зав. № ДО 06032245, за 03.09.2011р., у сумі 7 032,60 грн.; за адресою м. Київ, вул. Суворова, 4, згідно книги обліку розрахункових операцій реєстраційний № 2656003118/02 від 20.07.2009, за 04.01.2011р., у сумі 15 158,97 грн. діяльність здійснювалась із застосуванням розрахункової книги по розрахунковим квитанціям, без інкасації до каси підприємства; за адресою м. Київ, вул. Суворова, 4, за 09.08.2011р. у сумі 32 998,77 грн.

Відповідно до пункту 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення), під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Пунктами 3.1, 3.2 Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1996 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати.

Податковим органом встановлено, діяльність здійснювалась із застосуванням розрахункової книги по розрахунковим квитанціям, без інкасації до каси підприємства.

Пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження подання одержувачем коштів платіжного документа встановленого зразка, позивачем до суду не надано.

Що стосується посилання позивача на застосування строків відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, суд до уваги не приймає, оскільки

Згідно ст. 217 ГК України штрафні санкції є різновидом адміністративно-господарської санкції до суб'єкту господарювання за порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності. До цих санкцій відносяться й штрафні санкції, передбачені ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Враховуючи, що ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» не встановлені спеціальні строки для застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про проведення розрахунків, необхідно виходити із загальних строків, встановлених Господарським кодексом України.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.

Відповідно до ч. 2 ст. 250 ГК України, - дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому частина 2 ст. 250 ГК України вступила в законну силу з 01.01.2011 р. згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» в момент виявлення правопорушення.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПК України або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 ПК України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Таким чином, виходячи з вище наведеного відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002012240 від 16.10.2012 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000712230 від 04.02.2013 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в частині податкових зобов'язань в розмірі 23 232,05 грн. та штрафних санкцій 2 874,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,TOB «У Хромого Пола» (Замовник) укладено договір про надання артистичних послуг від 01.07.2010 № 1/10 з «Instituto Cubano de la Musika» (Артистична Агенція «Кубинський Інститут Музики»), Куба (Агенція).

Агенція надає послуги з пошуку, підбору та організації поїздки художнього колективу для здійснення спектаклів наживо у ресторані «Бодегіта дель Медіо», що належить Замовнику у Києві. TOB «У Хромого Пола» сплачує винагороду Агенції в сумі 1080 євро кожного кварталу. Договір зступає в силу з моменту виїзду артистів з Куби.

За період 01.04.2009 по 31.03.2012 TOB «У Хромого Пола» на виконання даного контракту здійснило виплату доходу нерезиденту (винагороду) «Instituto Cubano de la Musika», Куба в загальній сумі 8280,0 євро (89319,02 грн.) згідно з виписками банку, однак податок на прибуток іноземних юридичних осіб не нараховувався та не сплачувався.

Крім того, TOB «У Хромого Пола» (Замовник) укладено договір від 24.04.2009 № 1 з «El Centra Pronivcial de la Musika» (Провінційний музичний центр), Куба (Агенція). Агенція надає послуги з пошуку, підбору та організації поїздки художнього колективу для здійснення спектаклів наживо у ресторані «Бодегіта дель Медіо», що належить Замовнику у Києві. TOB «У Хромого Пола» здійснює оплату Агенції в сумі 480 євро кожного місяця. Договір вступає в силу з моменту виїзду артистів з Куби та діє три місяці. Враховуючи особливості законодавства Куби, «Провінційний музичний центр» може підписувати договори про надання артистичних послуг за умови що бенефіціаром коштів буде державна установа - «Кубинський Інститут Музики» Куба.

За період 01.04.2009 по 31.03.2012 TOB «У Хромого Пола» на виконання даного контракту здійснило виплату доходу нерезиденту (винагороду) «Instituto Cubano de Іa Musika», Куба в загальній сумі 1440,0 євро (15561,32 грн.) згідно з випискою банку за 02.03,2010 року, однак податок на прибуток іноземних юридичних осіб не нараховувався та не сплачувався.

Відповідно до ст.15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

В той же час, загальний порядок звітування платників податку на прибуток перед контролюючими органами визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Так, за вимогами п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 103.9 ст. 193 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідача вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача у тому, що останній не нарахував та не сплатив податок на прибуток іноземних підприємств за результатом здійсненої ним виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами відповідно до укладених господарських договорів.

Так, судом встановлено, порушення вимог наказу ДПАУ від 16.01.1998 № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 56/2496 «Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та знесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» із змінами і доповненнями, TOB «У Хромого Пола» не подавало «Звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, рік 2010 року, 1 квартал 2011 року.

На порушення вимог п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із мінами та доповненнями TOB «У Хромого Пола» не подавало до ДПІ звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000702250, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 432 324,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 84 740,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0001922250, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 432 324,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 84 740,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Замовник) та TOB «Євроспорт» (Виконавець) укладено договір від 22.03.07 б/н на предмет придбання консалтингових послуг. Основний вид діяльності підприємства TOB «Євроспорт» - діяльність кафе, інші види діяльності які має здійснювати TOB «Євроспорт»: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність ресторанів, діяльність барів рекламна діяльність, тобто ці види діяльності не мають ніякого відношення до надання консалтингових послуг.

Перевіреним підприємством не надано документальне підтвердження щодо виду придбаних послуг та напрямків (способів) їх використання в подальшій господарській діяльності.

Крім того в наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.09 № 1544, від 31.08.09 № 1546, від 31.12.09 № 1861, від 31.05.10 № 2304 не конкретизовано вид послуг (копії актів є додатком до першого примірника акту перевірки).

В податкових накладних від 31.07.09 № 297, від 31.08.09 № 328, від 31.12.09 № 459, від 31.05.10 № 196, відсутня деталізація щодо виду, напрямку та ін. особливостей консалтингових послуг, а саме в рядку «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вказано: «консалтинг» (копії податкових накладних є додатком до першого примірника акту перевірки).

Також, під час проведення перевірки було встановлено, що TOB «У Хромого Пола» мало взаємовідносини з TOB «Голдмар» на підтвердження них взаємовідносин при перевірці ні заявок, ні податкових накладних, а ні виписок з банку чи платіжних доручень надано не було.

TOB «У Хромого Пола» у перевіряємий період мало взаємовідносини з ПП «Мілльвілль», але жодних документів, які б підтвердили дані взаємовідносини при перевірці надано не було.

Також ДПІ Подільського району м. Києва ДПС було прописано акт перевірки від 12.07.2012р. №248/22-205/36337418 з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2011- 31.10.2011 року.

На час складання акту стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Статутний фонд ПП «Мілльвілль» складає - 2000 грн. Відсутня інформація щодо фактичного виду діяльності.

Також, під час проведення перевірки було встановлено, що TOB «У Хромого Пола» мало взаємовідносини з TOB «Автоколега», але жодних документів фінансово-господарської діяльності до перевірки надано не було.

ДПІ Подільського району м. Києва ДПС було отримано акт перевірки від 21.12.2011р., №16816/23-07/31744874 з питань дотримання податкового законодавства за період за серпень 2011 року ДПІ у Солом'янського району м. Києва ДПС. TOB «Автоколега» має стан « 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». На дату складання акту перевірки місцезнаходження TOB «Автоколега» та його посадових осіб не встановлено.

Отже, наявність зазначених обставин, а також неможливість фактичного здійснення господарських операцій ПП «Мілльвілль», TOB «Автоколега», TOB «Голдмар» через відсутність майна та інших матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, обмеженість у часі (співвідношення людино/годин та днів виконання ремонту) і розгалуженість у просторі об'єктів та суб'єктів, ненадання податкової звітності, несвоєчасна сплату податків і відсутність надмірної сплати ПДВ, вказує на фіктивність укладеного між сторонами правочину, які в свою чергу не мали на меті настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність належних доказів у їх співвідношенні з обставинами даної справи вказує на те, що позивачем було занижено податок на прибуток та було занижено податок на додану вартість, включений до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, унаслідок чого відповідачем правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій