Постанова

від 01.07.2013 по справі 826/6893/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2013 року № 826/6893/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЛІМАКС ІНЖИНІРИНГ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000032202, № 0000042202 від 09.01.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09 січня 2013 року № 0000032202 та № 0000042202.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600). Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 03 червня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 20 грудня 2012 року № 1071/22-2-33544185 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 33544185) по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Враховуючи згоду сторін на продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби згідно із статтею 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу від 12 грудня 2012 року № 2015, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 33544185) по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2012 року № 1071/22-2-33544185.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- пункту138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» занижено податок на прибуток на загальну суму на 48810 грн., в тому числі по періодах: 3 квартали 2009 року на суму 2344 грн., 2009 рік на суму 16669 грн., І квартал 2010 року на суму 11125 грн., І півріччя 2010 року на суму 8771 грн., 3 квартали 2010 року на суму 5421 грн., 2010 рік на суму 4480 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, підпунктів 201.1., 201.2 та 201.6. статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39047 грн., у тому числі по періодах: вересень 2009 на суму 1875 грн., жовтень 2009 на суму 4334 грн., грудень 2009 на суму 9000 грн., березень 2010 на суму 8900 грн., квітень 2010 на суму 2000 грн., травень 2010 на суму 5017 грн., липень 2010 на суму 4337 грн., листопад 2010 на суму 3584 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 09 січня 2013 року № 0000032202 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 048,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 32838,00 грн., за штрафними санкціями - 8210,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 09 січня 2013 року № 0000042202 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового Кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 58 083,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 46466,00 грн., за штрафними санкціями - 11617,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 09 січня 2013 року № 0000032202 та № 0000042202 залишені без змін, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» - без задоволення (копія рішення Державної податкової служби у місті Києві від 19 березня 2013 року № 2567/10/12-1-03 міститься в матеріалах справи).

Вищезазначені висновки податкового органу мотивовані наступним: ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано Постанову Печерського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1 - 167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК, який у травні - червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів створив ТОВ «Укртехномас-сервіс»; ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано Постанову (Додаток № 1 до першого прим8рника акту перевірки) Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, в якій зазначено, що останній, без наміру здійснення господарської діяльності, створив ТОВ «Леміш Груп».

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» та ТОВ «Укртехномас-сервіс», ТОВ «Леміш Груп» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» та ТОВ «Укртехномас-сервіс», ТОВ «Леміш Груп», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 23 листопада 2010 року № 23/11-2010, укладеного між ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» (замовник), в особі генерального директора Зозовського Є.В. та ТОВ «Укртехномас - сервіс» (виконавець), в особі директора ОСОБА_1, виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити наступні роботи: облицьовка ліфтового порталу у кількості 30 шт. по ціні 597,30 грн. Загальна вартість робіт 21502,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 3583,80 грн.).

ТОВ «Укртехномас - сервіс» на користь ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» видано податкову накладну від 24 листопада 2010 року № 241108, номенклатура поставки - облицьовка ліфтового порталу, ціна - 17919,00 гри., ПДВ - 3583,80 грн. Загальна сума з ПДВ - 21502,80 грн.

ТОВ «Укртехномас - сервіс» та ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» підписано акт здачі - прийому робіт від 24 листопада 2010 року на загальну суму 21502,80 грн., в т.ч. ПДВ - 3583,80 грн.

Оплата ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» була проведена грошовими коштами, що підтверджується платіжним дорученням від 27 грудня 2010 року № 595 на суму 21502,80 грн. (в т.ч.ПДВ-3583,80 грн.).

Крім цього, судом встановлено, що на виконання договорів на загальну суму 212780,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 35463,36 грн.): № 7/09-09 від 07 вересня 2009 року про виконання профілактично-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 11 250,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 1875,10 грн.); № 7/10-2009 від 19 жовтня 2009 року про надання консультаційних послуг щодо профілактично-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 11006,70 грн. (в т.ч.ПДВ-1834,45 грн.); № 22/10-09 від 22 жовтня 2009 року про надання консультаційних послуг щодо профілактично-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 15000,00 грн. (в ч.ПДВ-2500,00 грн.); № 1/12-09 від 01 грудня 2009 року про надання консультаційних послуг щодо профілактично-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 8181,96 грн. (в т.ч. ПДВ-1363,66 грн.); № 7/12-09 від 07 грудня 2009 року про виготовлення та первинну обробку заготовок для виробів «БС-35-02» та «Станина BEIHAND» на загальну суму 34819,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 5803,30 грн.; № 20/12-09 від 20 грудня 2009 року про надання консультаційних послуг щодо профілактично-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 11000,04 грн. (в т.ч.ПДВ-1833,34 грн.); № 1/03-10 від 01 березня 2010 року про виготовлення комплекту заготовок деталей для пакувального обладнання 194 на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.); № 10/03-10 від 10 березня 2010 року про надання консультаційних послуг щодо ведення бух обліку на промисловому підприємстві та зборочних робіт виробу «Станина BEIHAND» на загальну суму 15000,60 грн. (в т.ч. ПДВ -2500,10 грн.); - № 22/03-10 від 22 березня 2010 року про розробку документації та виготовлення заготовок деталей на загальну суму 14800,02 грн. (в т.ч. ПДВ -2466,67 грн.); № 25/03-10 від 25 березня 2010 року про розробку доопрацювання документації та виготовлення деталей на загальну суму 11600,10 грн. (в т.ч. ПДВ-1933,35 грн.); № 01/04-10 від 01 квітня 2010 року про виготовлення заготовок деталей на загальну суму 12000,06 грн. (в т.ч. ПДВ -2000,01 грн.); № 14/05-10 від 14 травня 2010 року про виготовлення заготовок деталей та консультаційних послуг по налаштуванню обладнання на загальну суму 30100,08 грн. (в т.ч. ПДВ -5016,68 грн.); № 12/07-10 від 12 липня 2010 року про виготовлення заготовок деталей та установка обладнання на загальну суму 14800,02 грн. (в т.ч. ПДВ -2466,67 грн.); № 19/07-10 від 19 липня 2010 року про діагностику обладнання та виготовлення заготовок деталей на загальну суму 11220,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1870,00 грн.).

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» надані акти виконаних робіт на загальну суму 212780,16 грн. (в т.ч. ПДВ-35463,36 грн.) та податкові накладні на загальну суму 212780,16 гри. (в т.ч. ПДВ - 35463,36 грн.), виписані ТОВ «Леміш Груп» на адресу ТОВ «Нелімакс Інжиніринг» (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Розрахунки між підприємствами проводились через розрахунковий рахунок, що підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 212780,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 35463,36 грн.).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» здійснює посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері монтажу та встановлення збірних конструкцій, інші роботи з завершення будівництва.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивачем надано копії рахунків-фактур, актів списання, договорів купівлі - продажу обладнання, договорів оренди приміщень, актів огляду технічного стану, видаткові та податкові накладні, тощо.

Водночас, зазначені документи не підтверджують реальність господарських відносин позивача із ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), оскільки не визначають причинного зв'язку між отриманими позивачем послугами, консультаціями та наданими третім особам послугами.

Так, позивач зазначає, що укладені між ним та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) договори можна поділити на три групи: перша група - проведення ремонтно-профілактичних робіт обладнання позивача; друга група - замовлення робіт по виготовленню виробів для комплектації відповідного обладнання або проведення зборочних робіт; третя група - консультаційні послуги щодо ведення обліку промислового обладнання позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження мети придбання позивачем у ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) робіт по виготовленню виробів для комплектації відповідного обладнання або проведення зборочних робіт, та консультаційних послуг щодо ведення обліку промислового обладнання позивача під час ведення власної господарської діяльності із іншими контрагентами - покупцями.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) послуги та консультації використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що протягом розгляду даної справи представником позивача не було надано суду для огляду кінцеві результати виконання робіт по Договорам, що укладалися між позивачем та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), до того ж, причини неможливості надати зазначені докази не повідомлено.

Крім цього, на підтвердження використання отриманих послуг від ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) та з метою відображення зміни майнового стану позивача надано виписки з банківського рахунку згідно якого проводили розрахунки за указаними вище господарськими операціями.

Водночас, такі докази судом не беруться до уваги, оскільки вищезазначені виписки з банківського рахунку відображають рух коштів на рахунках позивача, при цьому детальнішу інформацію стосовно джерела надходжень коштів, види послуг, за які отримані та/або перераховані грошові кошти, зазначені документи не надають.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано постанову Печерського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1 - 167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, в якій зазначено наступне: «ОСОБА_1 у травні - червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехномас - сервіс»).

Результаті незаконної діяльності ТОВ «Укргехномас - сервіс» державі спричинені матеріальні збитки, і відповідно до акту виїзної позапланової документальної перевірки № 492/23-404/32620689 від 07 грудня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, ст.138 Податкового Кодексу України, п.п.7.2.4 п.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР та п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198 , п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 1983495 грн., що в тисячу разів перевищує неоподатковуваний мінімум громадян.

Зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.205 КК України, в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства.

Як вже зазначалось, між позивачем та ТОВ «Укргехномас - сервіс» укладався Договір від 23 листопада 2010 року № 23/11-2010, згідно умов якого, виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити наступні роботи: облицьовка ліфтового порталу у кількості 30 шт. по ціні 597,30 грн. Загальна вартість робіт 21502,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 3583,80 грн.).

Суд звертає увагу, що згідно копій Договору, податкових накладних, що містяться в матеріалах справи зазначені документи підписані засновником ТОВ «Укргехномас - сервіс» ОСОБА_1

Крім цього, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, в якій зазначено наступне: «ОСОБА_2 придбав на своє ім'я за грошову винагороду суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Леміш Груп» щоб в подальшому внести відповідні зміни в органах державної влади. Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_2 було придбано фіктивне підприємство ТОВ «Леміш Груп» з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Такі дії підсудного були направлені на легалізацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «Леміш Груп». Внаслідок незаконної діяльності ТОВ «Леміш Груп», державі було завдано матеріальної шкоди на суму 3 146 216,84 грн., що є великим розміром. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.205 КК України».

Суд звертає увагу, що вищезазначені висновки приймаються судом як належне обґрунтування заперечень до адміністративного позову, оскільки позивачем не надано суду спростування вищезазначених обставин.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пункту 2. статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства або ж взагалі відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З викладеного вбачається, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем статті 44, пункту138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового Кодексу України Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача наданих послуг ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Оболонському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелімакс Інжиніринг» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда