ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 червня 2013 року 08:49 № 826/5870/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Готри Т.В., відповідача - Коваленка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОМФОРТ-ЛЮКС» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000262210, № 0000252210, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОМФОРТ-ЛЮКС» (далі - МП «КОМФОРТ-ЛЮКС», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000262210, № 0000252210.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування складу витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Столична торгівельна агенція», а тому висновки, викладені в акті перевірки від 07 березня 2013 року № 862/22-119/16462582, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та складу витрат суми по взаємовідносинах з ТОВ «Столична торгівельна агенція», які не дають права на формування податкового кредиту та витрат, оскільки правочини на підставі яких вони виписані є нікчемними, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 16462582) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 20 липня 1998 року. Місцезнаходження позивача: 02094, м. Київ, бул. Верховної ради, буд. 25-А, кв. 59.
МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 березня 1992 року за № 00518 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.
Згідно зі свідоцтвом від 15 липня1997 року № 35568699 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 164625826035).
До видів діяльності МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30 травня 2012 року серії АБ № 339814 відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 86.22 Спеціалізована медична практика.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 16462582) з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Столична торговельна агенція» (код ЄДРПОУ 37568634) за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 березня 2013 року № 862/22-119/16462582.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5, підпункту 138.8.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59043,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року на суму 25513,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 33530,00 грн.;
- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56232,00 грн., у тому числі: за червень 2012 року на суму 24298,00 грн., за липень 2012 року на суму 31934,00 грн.;
- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» з ТОВ «Столична торговельна агенція» за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року.
14 березня 2013 року позивачем подано до податкового органу заперечення (вих. № 130214/1) на акт перевірки від 07 березня 2013 року № 862/22-119/16462582, за результатами розгляду яких ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 20 березня 2013 року (вих. № 5458/10/22-111) висновки, викладені акті залишено без змін.
26 березня 2013 року на підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000252210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, підпункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 70 290, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 56 232, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 14 058, 00 грн.;
- № 0000262210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 73 804, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 59 043, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 14 761, 00 грн.
Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами МП «КОМФОРТ-ЛЮКС», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
У відповідності до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.
В підтвердження позовних вимог, позивачем надано договори підряду від 01 червня 2012 року № 120601/1 та від 02 липня 2012 року № 120701/1, укладені між МП «КОМФОРТ-ЛЮКС» (Замовник) та ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГОВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» (Виконавець), за умовами яких Замовник передає, а Виконавець приймає на себе виконання монтажу металоконструкцій на будівництві 1-ї черги продовольчо-речового ринку ТОВ «Ринок «Виноградарь» за адресою: пр. В. Порика, 2 у Подільському районі м. Києва.
На виконання вказаних договорів позивачем надано суду: рахунки-фактури № 120601/1 від 01 червня 2012 року, № 120701/1 від 02 липня 2012 року, № 120702/2 від 02 липня 2012 року, № 120618/2 від 18 червня 2012 року, акти здачі-приймання робіт № ОУ-120601/1 від 30 червня 2012 року, № ОУ-120701/1 від 31 липня 2012 року, № ОУ-120702/2 від 31 липня 2012 року, № ОУ-120618 від 30 червня 2012 року, податкові накладні № 213 від 14 червня 2012 року, № 317 від 21 червня 2012 року, № 327 від 18 липня 2012 року, № 678 від 31 липня 2012 року, № 384 від 20 липня 2012 року, № 439 від 24 липня 2012 року, № 629 від 31 липня 2012 року, № 260 від 19 червня 2012 року та банківські виписки по рахунку МП «КОМФОРТ-ЛЮКС».
Однак вказані документи судом не беруть до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.
Відповідно до наданого відповідачем письмового доказу - акту ДПІ у Печерському району м. Києва від 27 вересня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» (код за ЄДРПОУ 37568634) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Арігама» (код за ЄДРПОУ 38061159) за квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року» вбачається, що серед покупців ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» згідно поданої до податкового органу розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту є МП «КОМФОРТ-ЛЮКС».
Водночас, з висновку вказаного акту перевірки встановлено, що правочини між ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» та контрагентами-покупцями в квітні 2012 року, травні 2012 року, червні 2012 року, липні 2012 року, здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже в силу ст. 216 ЦК України є нікчемними, що свідчить про здійснення діяльності, спрямованої з наданням податкової вигоди третіх осіб.
Окрім цього, відповідно до вказаного акту, органами податкової служби з метою проведення зустрічної звірки на адресу ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» було направлено запити від 27.08.2012 р. № 6264/10/22-410 та від 18.09.2012 р. № 7636/10/22-410 про надання пояснень та документів стосовно формування податкового кредиту за червень 2012 року, липень 2012 року, відповіді на який з витребуваними документами надано не було. Також з метою вручення запитів від 26.09.2012 р. № 7887/10/22-4 про надання пояснень та документів щодо формування податкового кредиту за квітень 2012 року, травень 2012 року було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» та встановлено його відсутність, про що було складено акт та направлено запит на встановлення місцезнаходження до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києві.
З метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ») судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_4, який є директором вказаного вище суб'єкта господарювання. Втім, останній до суду не прибув, що свідчить про обґрунтованість висновків органів державної податкової служби про відсутність товариства за юридичною адресою та відсутність у ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» первинних та бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень тощо, які необхідні для здійснення господарської діяльності.
Враховуючи викладене вище, надані позивачем докази, що підтверджують, на його думку, правомірність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ», суд вважає неналежними, оскільки за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та сформовано валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування.
А тому, суд приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА АГЕНЦІЯ» відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2013 року № 0000262210, № 0000252210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні адміністративного позову МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОМФОРТ ЛЮКС» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.0 6 .2013 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2013 |
Оприлюднено | 02.07.2013 |
Номер документу | 32108684 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Погрібніченко І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні