Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/5870/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5870/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Большакової К. А., представника відповідача Колодяжної Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу малого підприємства "Комфорт-Люкс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом малого підприємства "Комфорт-Люкс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000262210 та № 0000252210 від 26.03.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Мале підприємство "Комфорт-Люкс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000262210, № 0000252210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, МП «Комфорт-Люкс» (код ЄДРПОУ 16462582) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 20 липня 1998 року. Місцезнаходження позивача: 02094, м. Київ, бул. Верховної ради, буд. 25-А, кв. 59.

МП «Комфорт-Люкс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 березня 1992 року за № 00518 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно зі свідоцтвом від 15 липня1997 року № 35568699 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 164625826035).

До видів діяльності позивача за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30 травня 2012 року серії АБ № 339814 відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 86.22 Спеціалізована медична практика.

Відповідно до договорів підряду від 01 червня 2012 року № 120601/1 та від 02 липня 2012 року № 120701/1 (а. с. 62, 66), укладених між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція», останнє зобов'язувалося виконати монтаж металоконструкцій та будівельні роботи на будівництві 1-ї черги продовольчо-речового ринку ТОВ «Ринок «Виноградарь» за адресою: пр. В. Порика, 2 у Подільському районі м. Києва.

На виконання вказаних договорів позивачем надано суду: рахунки-фактури № 120601/1 від 01 червня 2012 року (а. с. 63), № 120701/1 від 02 липня 2012 року (а. с. 67), № 120702/2 від 02 липня 2012 року (а. с. 70), № 120618/2 від 18 червня 2012 року (а. с. 74), акти здачі-приймання робіт № ОУ-120601/1 від 30 червня 2012 року (а. с. 63, зворотній бік), № ОУ-120701/1 від 31 липня 2012 року (а. с. 67, зворотній бік), № ОУ-120702/2 від 31 липня 2012 року (а. с. 70, зворотній бік), № ОУ-120618 від 30 червня 2012 року (а. с. 75), податкові накладні № 213 від 14 червня 2012 року (а. с. 64), № 317 від 21 червня 2012 року (а. с. 64, зворотній бік), № 327 від 18 липня 2012 року (а. с. 68), № 678 від 31 липня 2012 року (а. с. 68, зворотній бік), № 384 від 20 липня 2012 року (а. с. 71), № 439 від 24 липня 2012 року (а. с. 71, зворотній бік), № 629 від 31 липня 2012 року (а. с. 72), № 260 від 19 червня 2012 року (а. с. 75, зворотній бік), банківські виписки по особовому рахунку МП «Комфорт-Люкс» № 26005000029050 (а. с. 65, 69, 72 (зворотній бік) - 73, 74 (зворотній бік)), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за червень-липень 2012 року (а.м с. 76-78).

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Столична торговельна агенція» (код ЄДРПОУ 37568634) за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 березня 2013 року № 862/22-119/16462582.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5, підпункту 138.8.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59043,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року - на суму 25513,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - на суму 33530,00 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56232,00 грн., у тому числі: за червень 2012 року - на суму 24298,00 грн., за липень 2012 року - на суму 31934,00 грн.;

- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Столична торговельна агенція» за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року.

14.03.2013 року позивачем подано до податкового органу заперечення (вих. № 130214/1) на акт перевірки від 07 березня 2013 року № 862/22-119/16462582, за результатами розгляду яких ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 20 березня 2013 року (вих. № 5458/10/22-111) висновки, викладені в акті, залишено без змін.

26 березня 2013 року на підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, підпункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 70 290, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 56 232, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14 058, 00 грн.;

- № 0000262210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 73 804, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 59 043, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14 761, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з позиції суду першої інстанції випливає, що відповідно до наданого відповідачем письмового доказу - акту ДПІ у Печерському району м. Києва від 27.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Столична торгівельна агенція» (код за ЄДРПОУ 37568634) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Арігама» (код за ЄДРПОУ 38061159) за квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року» вбачається, що серед покупців ТОВ «Столична торгівельна агенція» згідно поданої до податкового органу розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту є позивач.

Водночас, з висновку вказаного акту перевірки встановлено, що правочини між ТОВ «Столична торгівельна агенція» та контрагентами-покупцями в квітні 2012 року, травні 2012 року, червні 2012 року, липні 2012 року, здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже в силу ст. 216 ЦК України є нікчемними, що свідчить про здійснення діяльності, спрямованої з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Вказаний висновок зроблений податковим органом на підставі відсутності ТОВ «Столична торгівельна агенція» за місцезнаходженням.

Крім того, при проведенні звірки ТОВ «Столична торгівельна агенція» використано акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арігама» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Арігама» сформовано податковий кредит за період червень 2012 року від 31.08.2012 року № 1280/2240/38061159, за квітень 2012 року від 12.07.2012 року № 783/2240/3806159, за травень 2012 року (без зазначення податковим органом дати та номеру акту), за липень 2012 року від від 20.09.2012 року № 1394/2240/38061159, на підставі відсутності ТОВ «Арігама» за місцезнаходженням.

Початковою ланкою ланцюга проведених перевірок, як випливає з матеріалів справи, була камеральна перевірка ТОВ «Простір» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Арігама» за 2 квартал 2012 року, за результатами якої Нижньогірським відділенням Джанкойської ОДПІ складено довідку, в якій зазначено, що 07.07.2012 року Сімферопольською МДПІ, було направлено запит на підприємство ТОВ «Простір», на який 12.07.2012 року була надана відповідь, що на протязі 2012 року господарські взаємовідносини з ТОВ «Арігама» не здійснювалися.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що факт реальності господарських операцій позивача спростовано судом першої інстанції виключно на підставі пояснень директора ТОВ «Простір», з яким позивач не мав жодних правовідносин.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Столична торгівельна агенція») судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_4 (директора вказаного вище суб'єкта господарювання). Втім, останній до суду не прибув, що свідчить, як зазначає суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, про обґрунтованість висновків органів державної податкової служби про відсутність товариства за юридичною адресою та відсутність у ТОВ «Столична торгівельна агенція» первинних та бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень тощо, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Натомість, колегія суддів дотримується позиції, що при проведенні перевірки податковий орган не має права встановлювати недійсність господарських операцій виключно на підставі відомостей про відсутність платника податку за місцезнаходженням, оскільки діючим законодавством не встановлено залежність правомірності нарахування податкових зобов'язань від перебування за певною адресою.

Водночас, законодавством встановлено таку залежність від оформлених належним чином первинних документів.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані та скріплені печатками.

Крім того, колегією суддів досліджено в якості доказу конверт зі зворотнім повідомленням, який було надіслано ОСОБА_4 з наступним поверненням на адресу суду першої інстанції (а. с. 146-147), і встановлено, що у довідці відділення поштового зв'язку причиною повернення поштового відправлення є зазначення адресантом неповної адреси адресата, що унеможливило виклик свідка до суду.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Натомість, згідно даних Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) припинення юридичної особи контрагента позивача відбулося лише 26.06.2013 року у зв'язку з реорганізацією.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що адреса юридичної особи, зазначена в ЄДР, не співпадає з адресою, на яку судом першої інстанції надіслано повістку ОСОБА_4

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Столична торговельна агенція» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування малого підприємства "Комфорт-Люкс" з податку на прибуток та податку на додану вартість за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит позивача та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення всупереч нормам матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу малого підприємства "Комфорт-Люкс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом малого підприємства "Комфорт-Люкс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000262210 та № 0000252210 від 26.03.2013 року задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги малого підприємства "Комфорт-Люкс" задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000262210 та № 0000252210 від 26.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства "Комфорт-Люкс" (код ЄДРПОУ 16462582) судовий збір у розмірі 2163 грн. 00 коп. (дві тисячі сто шістдесят три гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст постанови виготовлено 13.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.