Рішення

від 21.06.2013 по справі 919/173/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року справа № 919/173/13-г за позовом першого заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко,1)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

в особі комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон»

(99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрського,8 кв.2)

до приватного підприємства «Югснабсервіс»

(99057, м. Севастополь, просп. Жовтневої Революції,69, кв.38)

про стягнення 974567,67 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкта оренди,

головуючий суддя: Щербаков С.О.

судді: Плієва Н.Г.

Погребняк О.С.

за участю:

прокурора - Джавлах С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.2013 ,

представника позивачів - Бурмістрової С.В., довіреності № 1-Д від 08.01.2013 та б/н від 14.01.2013

представника відповідача - Метальнікова М.О., наказ №1 від 23.12.2009,

Суть спору:

30.01.2013 перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Югснабсервис», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача - комунального підприємства «Аррікон» заборгованість у розмірі 974567, 67 грн., з яких: 388587,06 грн. - заборгованість за договором оренди №638 від 10.02.2010 та 585980,61 грн. - штрафні санкції за договором. Також прокурор просить розірвати договір оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» та відповідачем - приватним підприємством «Югснабсервіс» та зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди за вказаним договором, а саме: домоволодіння, що складається з двохповерхової адміністративної будівлі літ. «А», з прибудовами літ. «а-а 2», навісом літ. «а-4», двохповерхового будинку літ. «Б» з прибудовою літ. «б1» загальною площею 237,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Керченська,18 і повернути його комунальному підприємству Севастопольської міської Ради «Аррікон» шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Позовні вимоги з посиланням на статті 509, 525-526, 610-611, 625, 785 Цивільного кодексу України, статтю 283 Господарського кодексу України, статті 17, 26-27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010, мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010 в частині внесення орендної плати за період з 01.12.2010 по січень 2013, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості за цим договором та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.02.2013 було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 15.02.2013.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 15.02.2013 відкладався на 26.02.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 71 від 25.02.2013, у зв'язку із перебуванням судді Сімоходської Д.О., відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №919/173/13-г.

За результатами автоматичного розподілу справа №919/173/13-г передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою суду від 28.02.2013 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 20.03.2013 та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 20.03.2013 відкладався на 17.04.2013. В судовому засіданні 17.04.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 14.05.2013 та відкладено розгляд справи на 13.05.2013.

Ухвалою суду від 13.05.2013 було вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи колегіально, у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №164 від 16.05.2013 на виконання ухвали суду від 13.05.2013 визначено склад колегії суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, за результатом якого у справі № 919/173/13-г призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Щербаков С.О., судді - Плієва Н.Г., Погребняк О.С.

Ухвалою від 20.05.2013 справу прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено її розгляд в судовому засіданні на 12.06.2013.

В судовому засіданні 12.06.2013 оголошувалась перерва до 18.06.2013 та 18.06.2013 до 21.06.2013.

У судовому засіданні 21.06.2013 прокурор та представник позивачів підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2013 заперечував проти задоволення позовних вимог, раніше надав письмовий відзив, в якому посилався на ті обставини, що на час розгляду справи судом, орендоване майно знаходилося в стані непридатному для використання, а позивач в свою чергу відмовляється на прохання відповідача надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень цього майна з метою приведення його до стану, придатного до експлуатації, з дотриманням умов договору, у зв'язку із чим відсутні підстави для застосування до даних правовідносин статті 762 Цивільного кодексу України.

Крім того, в судовому засіданні 21.06.2013 прокурор підтримав раніше надану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (т.1., а.с. 50-51), в якій просив накласти арешт на кошти відповідача у розмірі 994059,02 грн., які обліковуються на відповідному банківському рахунку відповідача, зазначеному у заяві.

Колегія суддів в судовому засіданні відмовила у задоволенні зазначеної заяви прокурора з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013) /далі -Постанова Пленуму/ відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Однак, прокурором не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, прокурором не враховано, що на протязі строку дії договору оренди відповідачем здійснювались численні звернення до позивачів з приводу надання дозволу для можливості проведення поліпшень об'єкту оренди, який знаходиться у незадовільному стані з метою повноцінного користування об'єктом оренди за цільовим призначенням.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 21.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, судова колегія -

ВСТАНОВИЛА :

10.02.2010 між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» (Орендодавець) та приватним підприємством «Югснабсервіс» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №638 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - домоволодіння, яке складається з двохповерхової адміністративної будівлі літ. «А», з прибудовами літ. «а-а 2» та навісом літ. «а-4», двохповерхового житлового будинку літ. «Б», з прибудовою літ. «б1», загальною площею 237,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Керченська,18 та перебуває на балансі КП СМР «Аррікон» (а.с. 19-20).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, розмір орендної плати визначений у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 83266,50 грн. на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 15% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передане в оренду. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата складає 13400,72 грн за місяць оренди та технічне обслуговування об'єкту оренди в сумі 14,26 грн. у тому числі ПДВ перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата повинна бути перерахована орендарем на р/рахунок КП СМР «Аррікон».

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Орендна плата на період з моменту підписання даного договору оренди до 23.07.2010 визначається у відповідності з рішеннями Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009, №8526 від 15.12.2009 та складає 9380,50 грн. (у тому числі ПДВ- 20%) на місяць, та перераховується орендарем орендодавцю до 20 числа поточного місяця.

У пункті 3.3 Договору зазначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Відповідно до п.3.6. Договору, орендна плата не може бути зменшена незалежно від причин, за винятком випадків, визначених п.3.3. Договору. Орендар не може бути звільнений від орендної плати.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, у тому числі сплату комунальних послуг та технічного обслуговування об'єкту оренди.

Поліпшення об'єкту оренди можуть бути здійснені орендарем тільки з письмової згоди орендодавця (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, в редакції протоколу від 23.03.2010 узгодження змін до Договору, даний Договір діє до 24.03.2015.

Як вбачається з акту прийому передачі орендованого майна від 10.02.2010, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Керченська,18. Також в зазначеному акті комісією, яка складалась з представників сторін було зроблено висновок, що технічний стан приміщень задовільний, але потребує ремонту (т.1, а.с. 22).

19.01.2011 позивачем - КП СМР «Аррікон»був складений акт перевірки технічного стану та ефективності спірного об'єкту оренди, яким було встановлене використання за призначенням з боку відповідача об'єкту оренди (т.1, а.с. 37).

18.01.2012 позивач - КП СМР «Аррікон», у зв`язку із суттєвим невиконанням відповідачем умов Договору в частині сплати орендної плати звернувся із пропозицією до відповідача про звільнення у 10-денний строк спірних приміщень, які були предметом договору оренди та передати позивачу зазначене майно за актом прийому-передачі (т.1, а.с. 24).

Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді.

23.01.2013 представниками позивача - КП СМР «Аррікон» також був складений акт перевірки використання, виконання умов договору оренди та технічного стану об'єкту комунальної власності, яким зокрема встановлено використання з боку орендаря спірних приміщень за призначенням (т.1, а.с. 38).

На думку прокурора, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з 01.12.2010 по січень 2013, відповідач суттєво порушив умови договору, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів із позовом про розірвання договору оренди, зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнення з відповідача основної суми заборгованості і штрафних санкцій.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Крім того, у пункті п.3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата не може бути зменшена незалежно від причин, за винятком випадків, визначених п.3.3. Договору. Орендар не може бути звільнений від орендної плати.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010 встановлено, що орендна плата має сплачуватись орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Крім цього, відповідач в судових засіданнях підтверджував факт невиконання ним зобов'язання зі сплати орендної плати у період з 01.12.2010 по січень 2013.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №638 від 11.06.2010 за період з 01.12.2010 по січень 2013 на загальну суму - 388587,06 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 388587,06 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Що стосується заперечень представника відповідача відносно того, що спірний об`єкт оренди знаходиться у незадовільному санітарно-технічному та протипожежному стані, непридатному для подальшої нормальної експлуатації, що в свою чергу не дає можливість останньому використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, у зв'язку із чим вважає, що відсутні підстави для сплати орендної плати за це майно із застосуванням до спірних правовідносин частини 6 статті 762 ЦК України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, дійсно незадовільний стан об'єкту оренди та невідповідність його протипожежним нормам підтверджується листами Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, Ленінського районного відділу Головного управління МНС України в м. Севастополі та актом Державної організації Архітектурно-будівельний та технічний нагляд (т.1, а.с. 133-137).

Крім того, листами від 07.10.2011, 20.12.2011, 18.02.2013 відповідач неодноразово звертався до позивачів з проханням внести зміни до договору стосовно оціночної вартості об'єкту оренди, та внаслідок чого розміру орендної плати, а також з проханням надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень об'єкту оренди (т.1, а.с. 145-148).

Листом від 23.12.2011 КП СМР «Аррікон» відмовило відповідачу у проведенні невід`ємних поліпшень об'єкту оренди (т.1., а.с. 148).

В той же час, при підписанні акту прийому передачі орендованого майна від 10.02.2010, сторонами було погоджено, що стан орендованого майна був задовільний, але потребував ремонту.

Також, у пункті 2.1. сторони зокрема передбачили, що умови Договору відповідають волі підприємства, не порушують та не обмежують його оправ та інтересів.

Відповідно до п.3.6. Договору, орендна плата не може бути зменшена незалежно від причин, за винятком випадків, визначених п.3.3. Договору. Орендар не може бути звільнений від орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, підписуючи даний договір, відповідач погодився зі станом об'єкту оренди та з можливістю його використання за призначенням.

Також, слід зазначити, що складеними представниками позивача актами передвіки від 19.01.2011 та від 23.01.2013 підтверджений факт використання відповідачем спірного об'єкту оренди (т.1, а.с. 37-38).

Крім того, судова колегія не бере до уваги посилання відповідача на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 у справі №5020-9/194-6/104, оскільки зазначені в ній вимоги про стягнення заборгованості стосується іншого періоду, а саме з 10.02.2010 по 01.11.2010, тобто не спірного періоду, зазначеного у даному позові.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в матеріалах відсутні будь-які докази звернення відповідача до суду із відповідними вимогами про внесення змін до спірного договору та винесенні з цих питань відповідних рішень.

За таких обставин, оскільки договір є обов'язковим для виконання сторонами, та обов'язок орендаря сплачувати оренду плату передбачений умовами договору та Законом, посилання відповідача на те, що його необхідно звільнити від сплати орендної плати, оскільки орендоване майно ним не використовується не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, враховуючи встановлення факту користування відповідачем орендованим майном.

Таким чином, підстави для застосування до даних правовідносин частини 6 статті 762 ЦК України відсутні.

Щодо посилань відповідача стосовно ненадання позивачами відповідей на звернення стосовно надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, слід зазначити таке.

Так, згідно частини 1 статті 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою орендаря.

Також, у пункті 5.1. Договору визначено, що поліпшення об'єкту оренди можуть бути здійснені орендарем лише з письмового погодження орендаря.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було надано відповідної згоди на здійснення відповідачем відповідних поліпшень орендованого майна.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що доводи відповідача з цих підстав також є безпідставними.

Таким чином, оскільки колегією суддів встановлений факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, з відповідача на користь позивача - КП СМР «Аррікон» підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 388587,06 грн.

Крім цього, прокурор просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 585980,61 грн.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за цим Договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судвою колегією встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 195326,87 грн. (а.с. 14), таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 585980,61 грн. (195326,87 грн. * 3).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Колегія суддів звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія, вивчивши матеріали справи, враховуючи незадовільний стан об'єкту оренди, численні звернення відповідача з цих підстав та намір відповідача провести поліпшення об'єкту оренди, вважає що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку із чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі подвійного розміру місячної орендної плати за останній місяць оренди (за січень 2013 - 14985,62 грн.), а саме у розмірі - 29971,24 грн.

З урахуванням наведеного судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 29971,24 грн.

Що стосується вимог про розірвання договору оренди слід зазначити таке.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Так, пунктом 7.4. Договору дійсно передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадках істотного порушення Договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених Договором або Законом. До істотних порушень Договору сторони відносять порушення умов Договору, визначених зокрема у пунктах 3.4., 3.5., 4.4.2. - 4.4.13., 6.1. цього Договору.

У пункті 7.6. Договору встановлено, що договір припиняється, зокрема за рішенням суду.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Прокурор на підтвердження своїх доводів стосовно істотного порушення з боку відповідача пункту 4.4.3. договору оренди, а саме щодо своєчасного внесення відповідачем орендної плати за договором, посилався на несвоєчасність внесення відповідачем орендної плати.

Однак, на думку судової колегії зазначені обставини в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для розірвання спірного договору оренди з огляду на таке.

Суд зауважує, що відповідач дійсно припустився прострочення сплати орендної плати за спірним договором, однак на протязі строку дії договору оренди ним здійснювались численні звернення до позивачів з приводу надання дозволу для можливості проведення поліпшень об'єкту оренди, який знаходиться у незадовільному стані з метою повноцінного користування об'єктом оренди за цільовим призначенням, а також внесення змін до Договору щодо корегування розміру орендної плати, що в свою чергу дає підстави вважати про намагання останнім добросовісно виконувати умови спірного договору.

Крім цього, судова колегія вважає, що стягнута цим рішенням сума заборгованості разом із штрафними санкціями у загальному розмірі 418558,30 грн., фактично компенсувала позивачу - КП СМР «Аррікон» шкоду від прострочення внесення орендної плати, в зв'язку із чим стягнута сума заборгованості не призвела до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні даного договору.

Таким чином, судова колегія не вбачає у даному випадку істотного порушення відповідачем умов Договору.

За таких обставин, в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання вказаного договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно за актом прийому-передачі слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 418558,30 грн., з яких: 388587,06 грн. основної суми заборгованості за договором, 29971,24 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з приватного підприємства «Югснабсервіс» (99057, м. Севастополь, просп. Жовтневої Революції,69, кв. 38, ЄДРПОУ 36910444, відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) на користь комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон» (99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського,8, кв.2, ЄДРПОУ 20711909, р/р 26008000092794 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість за договором оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010 у розмірі 418558,30 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 30 коп.) , з яких: 388587,06 грн. основної суми заборгованості за договором, 29971,24 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з приватного підприємства «Югснабсервіс» (99057, м. Севастополь, просп. Жовтневої Революції,69, кв. 38, ЄДРПОУ 36910444, відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) в дохід державного бюджету міста Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 19491,36 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна грн. 36 коп.).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 26.06.2013.

Головуючий суддя С.О. Щербаков

Суддя Н.Г. Плієва

Суддя О.С. Погребняк