Постанова

від 25.06.2013 по справі 919/242/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Справа № 919/242/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" - Колягін Віталій Володимирович, дов. 01-01/2013 від 03.01.2013 р.,

до виробничо-будівельного кооперативу "Опора" - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу виробничо-будівельного кооперативу "Опора" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 25 квітня 2013 року у справі № 919/242/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул.Камишове шосе, 45, м.Севастополь, 99014)

до виробничо-будівельного кооперативу "Опора" (вул.Правди, 10, м.Севастополь, 99014)

про розірвання договору суборенди та повернення майна;

за зустрічним позовом виробничо-будівельного кооперативу "Опора"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"

про внесення змін до договору суборенди від 17.04.2008 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» на підставі статей 651, 785 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до виробничо-будівельного кооперативу «Опора» про розірвання договору суборенди та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору суборенди від 17.04.2008 р. в частині належного та своєчасного внесення плати за користування об'єктом суборенди з боку відповідача (а.с. 2-4).

26.03.2013 р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява виробничо-будівельного кооперативу «Опора» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» про внесення змін до договору суборенди від 17.04.2008 р.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що протягом тривалого часу між сторонами по справі проводились переговори щодо внесення змін до порядку та строків здійснення орендних платежів з урахуванням тривалого строку суборенди та фінансової кризи, що негативно вплинула на стан виробничо-будівельного кооперативу «Опора» (а.с. 51-52).

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач за зустрічним позовом у ході розгляду справи надав заяву про зміну предмета зустрічного позову, виклавши п. 5.2 Договору суборенди у власній редакції, згідно з якою порядок внесення орендної плати встановлений таким чином:

Перша оплата - до 18.04.2008 - 150000 грн

Друга оплата - до 25.10.2008 - 237000,00 грн

Третя оплата - до 25.10.2009 - 118500,00 грн

Четверта оплата - до 31.12.2009 - 76500,00 грн.

При цьому з січня 2013 року орендна плата за календарний рік становить 45833,33 грн. (ПДВ - 7638,88 грн).

В рахунок суми орендних платежів орендар зараховує суму вартості акції ВАТ «Завод «Южреммаш» у розмірі - 110000 грн, переданих ВБК «Опора» Грінбергу М.І,, а також грошові кошті, перераховані ВБК «Опора» на розрахунковий рахунок ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» у розмірі 95000,00 грн, зокрема платіжними дорученнями: №93 від 26.11.2008 в сумі 50000 грн., №354 від 04.02.2009 в сумі 25000 грн, №416 від 11.02.2009 в сумі 20000,00 грн.

У міру дострокового виконання ВБК «Опора» зобов'язань за оплатою 1100000 грн ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» зобов'язується протягом одного місяця укласти з ВБК «Опора» договір купівлі-продажу орендованого майна за ціною 1100000 грн. При цьому, кошти, перераховані ВБК «Опора» в якості орендної плати в рамках договору суборенди від 17.04.2008 на користь ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» зараховуються в якості оплати за договором купівлі-продажу предмета оренди. (а.с. 90-91).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 квітня 2013 року (з урахуванням ухвали господарського суду міста Севастополя від 14 травня 2013 року) первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" до Виробничо-будівельного кооперативу "Опора" про розірвання договору суборенди та повернення майна, задоволено.

Розірвано договір суборенди від 17.04.2008, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" та виробничо-будівельним кооперативом "Опора".

Виробничо-будівельному кооперативу "Опора" повернути нерухоме майно - модуль "Кисловодськ" літер К, площею 1997,78 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, будинок 43, з передачею зазначеного майна товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" за актом приймання-передачі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання виробничо-будівельним кооперативом "Опора" своїх зобов'язань за договором суборенди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати. Відмовляючи у задоволені зустрічного позову суду виходив з того, що виробничо-будівельним кооперативом "Опора" не доведені обставини істотної зміни обставин, які б зумовили можливість належного виконання умов договору (а.с. 111-119).

Вважаючи, що зазначене рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, 20 травня 2013 року виробничо-будівельний кооператив "Опора" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та прийняти нове рішення у справі про задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд вирішив справу по суті у відсутність представників виробничо-будівельного кооперативу "Опора", що позбавило його можливості подання доказів впливу на нього світової фінансової кризи, а також судом не звернуто уваги на спроби відповідача щодо мирового врегулювання спору (а.с. 142-143).

У судовому засіданні 25 червня 2013 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, представник виробничо-будівельного кооперативу "Опора" не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним, про причини неявки суд не сповістив, заявив клопотання про відкладення розгляду справи суду у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Судова колегія вважає клопотання виробничо-будівельного кооперативу "Опора" про відкладення розгляду справи таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, у зв'язку з тим, що виробничо-будівельним кооперативом "Опора" не доведено неможливості заміни представників та забезпечення явки представника у судове засідання.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившегося представника виробничо-будівельного кооперативу "Опора".

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

16.04.2008 р. між ВАТ «Завод «Южреммаш» (сторона 1), ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» (сторона 2) та ВБК «Опора» (сторона 3) був укладений попередній договір, предметом якого є взаємне виконання сторонами зобов'язань, а саме: протягом доби з моменту підписання договору ВАТ «Южреммаш» зобов'язалося надати іншим сторонам цього договору письмову згоду на передачу в суборенду ВБК «Опора» металевого ангару загальною площею 1997,78 кв.м з прилеглим відкритим майданчиком, площею 1500 кв.м, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 43 (а.с. 56-58)

Відповідно до п. 1.2.2. Попереднього договору сторони узгодили протягом доби з моменту підписання цього договору укласти та нотаріально посвідчити Договір суборенди (та провести його державну реєстрацію) металевого ангару, площею 1997,78 кв.м. з прилеглим відкритим майданчиком, площею 1500 кв.м, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 43 між ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» та ВБК «Опора» строком на 24 році без підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з п. 1.2.3 протягом доби з моменту підписання цього договору після укладення договору суборенди сторони узгодили укласти договір купівлі-продажу 220 акцій ВАТ «Южреммаш» на загальну суму 110000 грн. між ВБК «Опора» (продавець) та фізичною особою Рожмановим В.Г. (покупець). При цьому означена вартість акцій зараховується в рахунок орендної плати. Сторонами встановлено, що ВБК «Опора» протягом 3 днів з моменту укладення цього договору зобов'язується перерахувати на користь ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» вартість недостатньої кількості акцій до 300 штук з розрахунку 500 грн. за акцію.

Відповідно до по 1.2.4 протягом доби з моменту підписання договору після укладення договору купівлі-продажу акцій сторони узгодили підписати між ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» та ВБК «Опора» акт приймання-передачі орендованого майна в якості додатку до договору суборенди.

Згідно з п. 1.2.5 попереднього договору після належного виконання ВБК «Опора» зобов'язань з оплати 1100000 грн відповідно до умов Договору суборенди, ВАТ Завод «Южреммаш» (продавець) зобов'язався укласти з ВБК «Опора» договір купівлі-продажу майна за ціною, що зазначена у п. 2.1 цього договору. При цьому грошові кошти, перераховані ВБК «Опора» в якості орендної плати в межах договору суборенди на користь ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» зараховуються в якості оплати за договором купівлі-продажу майна. ВАТ «Завод «Южреммаш» підтверджує згоду на зарахування цієї суми орендної плати в рахунок оплати майна за договором купівлі-продажу, прим цьому взаємовідносини ВАТ Завод «Южреммаш» та ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» по взаємозаліку означених сум знаходяться за межами цього договору.

Сторонами встановлено, що усі дії, означені в п. 2.1 попереднього договору сторони здійснюють послідовно, у порядку, вказаному у п. 2.1 та за умовами належного виконання кожної із сторін означених дій.

Ціна майна, вказаного у п. 1.2 попереднього договору складає 1100000,00 грн.

Додатковою угодою від 18.04.2008 р. № 1 до попереднього договору сторонами узгоджено п. 1.2.3 викласти в такий редакції: «В строк до 22.04.2008 р. укласти договір купівлі-продажу 220 акції ВАТ «Завод Южреммаш» на загальну суму 110000,00 грн між ВБК «Опора» (продавець) та фізичною особою Грінбергом М.І. (покупець). При цьому вказана сума акції зараховується в рахунок орендної плати. Сторони встановлюють, що ВБК «Опора» протягом трьох днів з моменту укладення договору зобов'язується перераховувати на користь ТОВ «КЕТЗ Сатурн» вартість недостатньої кількості акцій до 300 штук з розрахунку 500 грн за одну акцію» (а.с. 59).

Пункт 2.1 попереднього договору викладений в такій редакції: «Ціна майна, вказаного в п. 1.2 попереднього договору складає 1100000,00 грн. Сторони встановлюють, що станом на момент підписання попереднього договору ціна майна складає 258442,8 швейцарських франків за курсом НБУ. Порядок оплати визначається сторонами в договорі суборенди та в попереднім договорі» (а.с. 59).

17.04.2008 р. між ТОВ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» (орендодавець) та Виробничо-будівельним кооперативом «Опора» (суборендар) був укладений договір суборенди, за змістом якого орендодавець зобов'язався передати Суборендареві у тимчасове користування модуль «Кисловодськ» літер К, площею 1997,78 кв.м, розташований за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, будинок 43 на умовах, що визначені у цьому Договорі та сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с. 7-8).

Предмет договору належить Орендодавцю на підставі Договору оренди від 27.09.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу за № 477.

Передача предмету договору оформлюється актом прийому-передачі. Після підписання акту прийому-передачі, цей договір набуває чинності (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. предмет договору передається в суборенду на строк основного договору оренди, а саме цей Договір діє до 17 квітня 2032 року (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 сума договору складає 1100000 грн.

Сторони домовились, що орендна плата буде знаходити таким чином:

Перша плата - до 18.04.2008 - 150000 грн,

Друга плата - до 26.04.2008 - 237000 грн.;

Третя плата до 16.04.2009 - 237000 грн,

Четверта плата до 16.10.2009 - 237000 грн;

Остання плата - до 19.04.2010 - 237000 грн.

При цьому останній розрахунок повинен бути сплачений не пізніше 2 років з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі предмету договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати суборендареві приміщення у порядку, передбаченому цим договором.

Суборендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги (п. 7.1.2 Договору).

Протягом 10 днів з моменту закінчення дії цього договору, суборендар зобов'язаний звільнити ї підготувати до передачі предмет договору. При передачі предмету договору складається акт приймання-передачі, що підписується сторонами (п. 8.1.-8.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору будь-які зміни, доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в письмовому виді та підписані вповноваженими представниками сторін.

Договір суборенди може бути достроково розірваним за згодою Сторін, шляхом підписання додаткової угоди (п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 10.3 договір може бути розірваним в однобічному порядку в наступних випадках:

- при невиконанні або неналежному виконанні своїх обов'язків однієї із сторін;

- за бажанням сторін, при відсутності майнових вимог між сторонами;

- у випадку несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі орендної плати не залежно від причин порушення зобов'язань, договір може бути розірваним. При цьому орендодавець повинен попередити суборендаря за два тижні до дати розірвання договору.

Актом №1 приймання-передачі від 18.04.2008 р. до договору суборенди від 17.04.2008 р. між ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» та ВБК «Опора», відповідно до п. 5.4 та у виконання п. 5.2 Договору суборенди, укладеного між ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» та ВБК «Опора», ВБК «Опора» передав (відповідно до попереднього договору від 16.04.2008 р., та додаткової угоди №1 від 18.04.2008 р. до попереднього договору від 16.04.2008 р., укладеного між ВАТ «Завод «Южреммаш», ТОВ «КЕТЗ «Сатурн» та ВБК «Опора») право власності на акції ВАТ «Завод «Южреммаш» у кількості 220 штук на загальну суму 110000,00 грн. Гринбергу М.І., а ТОВ «КТЄЗ «Сатурн» зарахувало суму в розмірі 110000,00 грн в рахунок першого платежу орендної плати по п. 5.2 договору суборенди від 17.04.2008 р. (а.с. 62).

Згідно з актом №2 приймання-передачі від 22.04.2008 до договору суборенди від 17.04.2008 р. позивач виконав обов'язки перед відповідачем - передав йому у користування модуль «Кисловодськ», літер К, площею 1997,78 кв.м. з прилеглим відкритим майданчиком, площею 1500 кв.м., розташований у місті Севастополі за адресою: Камишове шосе 43, а суборендар прийняв означене майно в суборенду (а.с. 36).

Додатковою угодою №1 до договору суборенди від 17.04.2008 р. п. 5.2 був викладений сторонами у такій редакції:

«Сторони домовилися, що орендна плата буде поступати наступним чином:

Перша оплата - до 18.04.2008 - 150000,00 грн.

Друга оплата - до 26.05.2008 - 237000,00 грн

Третя оплата - до 16.04.2009 - 237000,00 грн

Четверта оплата - до 16.10.2009 - 237000,00 грн

Остання оплата до 19.04.2010 - 237000 грн.

При цьому останній розрахунок має бути оплаченим не пізніше двох років з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета договору (а.с. 63).

Судом встановлено, що відповідач виконував свої обов'язки по сплаті орендної плати лише частково, що підтверджується представленими суду доказами: банківськими виписками з рахунків позивача (40000 грн - 18.04.2008, 237000 грн - 26.05.2008, 50000 грн - 26.11.2008, 25000 грн. - 04.02.2009, 20000 грн. - 11.02.2009, 100000 грн. - 30.12.2009, а всього на суму 472000 грн., а також податковими накладними №525 від 18.04.2008 на суму 40000,00 грн., №490 від 26.05.2008 на суму 237000,00 грн., №34 від 29.04.2011 на суму 95000,00 грн., №1480 від 30.12.2009 на суму 100000 грн., а всього на суму 472000 грн.

Таким чином з урахуванням зарахування суми в розмірі 110000,00 грн в рахунок першого платежу орендної плати по п. 5.2 Договору суборенди від 17.04.2008 згідно з Актом №1 приймання-передачі від 18.04.2008 до Договору суборенди від 17.04.2008 відповідачем у виконання обов'язків по сплаті орендної плати за договором було внесено 582000 грн. а.с. 62)

Листом від 01.02.2013 р. № 39 позивач заявив про намір достроково розірвати договір суборенди від 17.04.2008 р. у зв'язку з несплатою в повному обсязі орендної плати суборендарем, та вимагав в строк до 15.02.2013 р. повернути модуль «Кисловодськ» літ. «К», площею 1997,78 кв.м., передав його за актом приймання-передачі (а.с. 9).

Однак, відповідач орендну плату в повному обсязі не сплатив та об'єкт оренди позивачеві за актом приймання-передачі не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про розірвання Договору суборенди від 17.04.2008 р. у судовому порядку та повернення нерухомого майна позивачу за актом приймання-передачі.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору суборенди від 17.04.2008 р. у вигляді настання світової фінансової кризи стала підставою для звернення відповідача із зустрічним позовом з вимогами про внесення змін до договору суборенди в редакції позивача за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом даної справи є стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу газу щодо своєчасного внесення плати за поставлений газ.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 5 статті 1 вказаного Закону оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

З огляду на те, що договором суборенди не передбачено заборони застосування положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому на спірні правовідносини поширюється також дія цього Закону.

Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір суборенди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Відповідно до частини 3 статті 774 до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В якості істотного порушення умов договору позивач посилається на те, що орендарем було порушено умови договору в частині належного та своєчасного внесення орендної плати, а саме орендарем орендна плата була внесена не в повному обсязі.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору оренди стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.

Так п. 5.1 договору суборенди встановлено, що сума Договору складає 1100000 грн.

Сторони домовились, що орендна плата буде знаходити таким чином:

Перша плата - до 18.04.2008 - 150000 грн.

Друга плата - до 26.04.2008 - 237000 грн.;

Третя плата до 16.04.2009 - 237000 грн

Четверта плата до 16.10.2009 - 237000 грн;

Остання плата - до 19.04.2010 - 237000 грн.

Додатковою угодою №1 до Договору суборенди від 17.04.2008 п. 5.2 був викладений сторонами у такій редакції:

«Сторони домовилися, що орендна плата буде поступати наступним чином:

Перша оплата - до 18.04.2008 - 150000,00 грн

Друга оплата - до 26.05.2008 - 237000,00 грн

Третя оплата - до 16.04.2009 - 237000,00 грн

Четверта оплата - до 16.10.2009 - 237000,00 грн

Остання оплата до 19.04.2010 - 237000 грн.

При цьому останній розрахунок має бути оплаченим не пізніше двох років з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета договору (а.с. 63).

Однак, орендар виконував положення пункту 5.2 договору неналежним чином, а саме, орендарем було сплачено 472000 грн. грошових коштів та з урахуванням зарахування суми в розмірі 110000,00 грн в рахунок першого платежу орендної плати по п. 5.2 Договору суборенди від 17.04.2008 р. згідно з Актом №1 приймання-передачі від 18.04.2008 р. до Договору суборенди від 17.04.2008 р., загальна сума орендної плати, що була внесена орендарем за користування предметом оренди становить 582000 грн.

Факт несвоєчасної оплати самим орендарем не заперечувався.

З огляду на порушення з боку відповідача умов договору, а саме порушення умов внесення оплати за користування майном, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно.

Відповідно до п. 10.3 Договір може бути розірваний при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов'язань однієї зі сторін.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно з п. 13 Роз'яснень ВГСУ № 02-5/237 від 25.05.2000 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „ Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

У виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України позивачем на адресу відповідача було скеровано лист про дострокове розірвання договору суборенди з вимогами повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі (а.с. 9).

Таким чином, судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що вимога позивача про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Як встановлено вище, відповідачем суттєво порушені умови договору суборенди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору суборенди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями частини 5 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його позивачу також є обґрунтованими.

Позовні вимоги зустрічного позову про внесення змін до договором суборенди в редакції позивача за зустрічним позовом судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено зустрічний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість змини умов договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена викладена у Постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 р. у справі № 18/12/455-10.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не представлено доказів у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували наявність одночасно чотирьох визначених законом умов, необхідних для зміни договору відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України.

Також судова вважає за необхідне зазначити, що настання фінансової світової кризи не є істотною зміною обставин, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 р. у справі №.6-93цс11 .

Судова колегія зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів впливу на нього світової фінансової кризи.

Крім того, судова колегія зазначає, що виробничо-будівельним кооперативом "Опора" не надано суду і доказів звернення до позивача за первісним позовом з вимогами щодо мирового врегулювання спору.

Стосовно твердження виробничо-будівельного кооперативу "Опора", що суд вирішив справу по суті у відсутність його представників, судова колегія зазначає відповідач за первісним позовом сповіщався судом першої інстанції належним чином та його представник був присутній у судових засіданнях 20.03.2013 р., 15.04.2013 р., тобто не був позбавлений можливості надати суду документи, які вважав необхідним подати до суду (а.с. 46, 98).

Крім того, судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи за клопотаннями виробничо-будівельного кооперативу "Опора", що свідчить про зловживання останнім своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Стосовно судового збору.

При зверненні з апеляційною скаргою заявником не враховані вимоги зустрічного позову та судовий збір сплачений не у відповідному розмірі, про що свідчить оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 573,50 грн. від 20 травня 2013 року № 873.

За приписами частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

На даний час правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Так, частиною 1 статті 4 наведеного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Вбачається, що предметом спору у цій справі була вимога немайнового характеру про розірвання договору суборенди та повернення майна.

Поряд з цим, за зустрічним позовом виробничо-будівельного кооперативу "Опора" заявлена друга вимога немайнового характеру про внесення змін до договору суборенди від 17.04.2008 р.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, передбачено, що розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

У разі коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо

скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (частина 2 підпункту 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7.

Отже, розмір суми судового збору, який належав до сплати по заявлених у цій справі вимогах при зверненні з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду складає 1147,00грн., але фактично заявником сплачений судовий збір у розмірі 573,50 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 20 травня 2013 року № 873.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом прийнято рішення з вірним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виробничо-будівельного кооперативу "Опора" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 квітня 2013 року у справі № 919/242/13-г залишити без змін.

3. Стягнути з виробничо-будівельного кооперативу "Опора" на користь державного бюджету міста Севастополя (Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, п/р 31216206782001, МФО 824509, код ЄДРПОУ суду 26014947, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001) недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 573 грн. 50 коп. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок).

4. Господарському суду міста Севастополя видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді

В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45,Севастополь,99014)

2. Виробничо-будівельний кооператив "Опора" (вул. Правди, 10,Севастополь,99014)