Постанова

від 19.06.2013 по справі 910/3422/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/3422/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від позивача:Черепанова К.В. - представник за дов. б/н від 03.01.2013р.;

Бован К.О. - представник за дов. б/н від 01.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна»

на рішення Господарського суду м Києва від 22.03.2013 року

у справі № 910/3422/13 (головуючий суддя Жагорнікова Т.О. судді: Бойко Р.В. Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна»

про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та зобов'язання повернути майно.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння а саме: нежитлове приміщення площею 5 294,10 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі загальною площею 10 134,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4; виселення відповідача з вказаного приміщення, зобов'язання відповідача негайно звільнити його та повернути позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням дії договору оренди від 03.12.2007 р. № 03-12/07-4 та невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. у справі №910/3422/13 позов задоволено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» з нежитлового приміщення площею 5 294,10 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі загальною площею 10 134,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» негайно звільнити нежитлове приміщення площею 5 294,10 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі загальною площею 10 134,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4 та повернути вказане приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем». В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 1147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. у справі №910/3422/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, а саме порушення судом першої інстанції правил підсудності при вирішенні спору.

Крім того, апелянт зазначає, що власником спірного нерухомого майна є компанія Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у справі №910/3422/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/3422/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тищенко А.І.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 19.06.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. та поштовим повідомленням №08593403.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 19.06.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

18.06.2013р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшла заява FERTA HOLDING LTD (Ферта Холдінг (Голдінг) ЛТД) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно довідки на майно, на яку посилається заявник, останній є власником спірного майна, проте суд відзначає, що інформація про власність не свідчить, що заявник є (був) власником спірного майна на час розгляду справи в суді, як першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, так як Київське міське бюро технічної інвентаризації позбавлено доступу до реєстру державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна починаючи з 01.01.2013р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

04.09.1996 р. між Київським науково-виробничим об'єднанням «Електронмаш» (продавець) та Українсько-німецьким спільним підприємством «Боедем» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2285, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення за адресою: вул. Велика Кільцева (Б. Окружная), 4 в м. Києві загальною площею 10220,8 кв.м.

Відповідно до п. 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» (протокол № 09/11 від 09.11.2011 р.) та зареєстрованого 22.02.2012 р. державним реєстратором Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації передбачено, що вказане товариство перереєструється в зв'язку із зміною назви та є правонаступником українсько-німецького спільного підприємства «Боедем», зареєстрованого Міністерством фінансів України 14.01.1992 р., реєстраційний номер 440 та перереєстрованого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 р., реєстраційний номер 0096-1628 СП.

03.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-4 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов останнього є зобовязання позивача передати, а відповідача - прийняти в орендне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, загальною площею 5294,1 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору позивач передає приміщення відповідачу не пізніше ніж 15 календарних днів після дати набрання чинності цього договору. Передача приміщень позивачем відповідачу оформлюється підписанням початкового акту приймання-передачі приміщень. В разі припинення або одностороннього розірвання договору відповідно до умов цього договору сторони розглядатимуть початковий акт приймання-передачі як базовий документ, на основі якого відбуватиметься повернення приміщень від відповідача до позивача із урахуванням усіх поліпшень впродовж строку оренди, включаючи роботи з перепланування та нормального зносу приміщень.

Відповідно до п. 2.4. договору приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами початкового акту приймання-передачі № 1.

Як правильно встановлено судом першої на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оперативне орендне користування вказане вище нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення № 1 від 16.12.2007 р. (наявне в матеріалах справи).

Пунктами 4.1. - 4.3., 4.8. договору сторони погодили, що місячна орендна плата становить 141,40 грн., у тому числі ПДВ - 23,57 грн. за 1 кв.м. орендованої площі. Загальна сума складає 748585,74 грн., в тому числі ПДВ - 124 764,29 грн. Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції по формулі: Cn = C(n-1) х Іінф, де Cn - скоригована орендна плата звітного місяця, з урахуванням ПДВ, C (n-1) - орендна (скоригована на індекс інфляції) плата попереднього місяця, з урахуванням ПДВ, Іінф - індекс інфляції за попередній місяць. В разі якщо співвідношення курсу долара США до ЄВРО (згідно курсів НБУ) зміниться більш ніж на 5 % в меншу сторону, то позивачем підлягає коригуванню орендна плата на різницю в курсах, про що сторони укладають додаток до договору. Орендна плата перераховується в безготівковому порядку на банківський рахунок позивача в наступному порядку: 50 % від загальної суми сплачується до 15 числа поточного місяця, за який вноситься орендна плата, та 50 % від загальної суми сплачується до 30 числа кожного місяця, за який вноситься орендна плата, згідно з рахунками позивача. Орендна плата перераховується на поточний рахунок позивача, вказаний в цьому договорі в національній валюті України - гривні.

Договір набуває чинності з 16.12.2007 р. та діє до 30.11.2010 р. або до припинення договору з інших підстав. Строк оренди починається з моменту підписання сторонами початкового акта приймання-передачі № 1 приміщення в оренду (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору якщо відповідач не сплачує щомісячний орендний платіж впродовж 30 календарних днів після настання зобов'язання, то позивач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку без компенсації відповідачу всіх витрат, пов'язаний з асфальтуванням, переплануванням, поліпшенням та ремонтом приміщення.

Так, як вбачається з виписок з банківського рахунку позивача, відповідач у період з січня 2008 р. по лютий 2010 р. сплачував позивачу грошові кошти за договором, а саме: у 2008 р. відповідач сплатив 10 279 743,06 грн., у 2009 р. - 8 793 424,75 грн., з 06.01.2010 р. по 04.02.2010 р. - 1 332 878, 56 грн. При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що доказів сплати орендної плати у період з березня по червень 2010 р. сторонами не надано та матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, прострочивши сплату орендної плати у встановлений договором 30-денний строк.

Позивач 09.07.2010 р. повідомив відповідача листом № 84 про розірвання в односторонньому порядку з 01.07.2010 р. договору оренди № 03-12/07-4 від 03.12.2007 р. на підставі п. 9.2. договору у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за січень-червень 2010 року. При цьому позивач повідомив відповідача, що із розірванням договору відповідач зобов'язаний провести оплату заборгованості з орендної плати та комунальним послугам, а також провести передачу орендованого приміщення з укладанням акту прийому-передачі до 15.07.2010 р. Вказаний лист отриманий відповідачем 13.07.2010 р.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

При цьому умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна, оскільки в такому випадку захист права власності здійснюється за допомогою зобов'язально-правових засобів, таких як повернення речей, наданих у користування за договором тощо. Відтак, у випадках, коли підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем обов'язку щодо його повернення, наприклад за договором найму(оренди), схову та інші., такий позов не є віндикаційним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011 р. у справі № 30/428-22/48/10-28/66/10.

З огляду на те, що вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем договірного зобов'язання щодо повернення орендованого майна у зв'язку із припиненням дії договору оренди, а віндикаційний позов може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наведених позивачем мотивів.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вимог позивача про виселення відповідача та зобов'язання негайно звільнити та повернути майно, з огляду на наступне.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Так, факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 16.12.2007 р. (додаток № 2) до договору № 03-12/07-4 від 03.12.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених правових норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що якщо відповідач не сплачує щомісячний орендний платіж впродовж 30 календарних днів після настання зобов'язання, то позивач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку без компенсації відповідачу всіх витрат, пов'язаний з асфальтуванням, переплануванням, поліпшенням та ремонтом приміщення.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції сторони передбачили можливість розірвання вказаного договору в односторонньому порядку позивачем без згоди відповідача.

Відповідно до ст. 782 ч.1 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем сплати орендної плати впродовж 30 календарних днів, а також протягом трьох місяців підряд після настання зобов'язання (за січень-червень 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, договір припинив свою дію на підставах, передбачених договором з 13.07.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач до даного часу нежиле приміщення загальною площею 5294,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4 позивачу не повернув.

З огляду на викладене та враховуючи, що спірний договір оренди припинив свою дію з 13.07.2010 р., а відповідач свого обов'язку щодо повернення позивачу нежитлового приміщення загальною площею 5294,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4 не виконав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимого в частині виселення відповідача з орендованого ним приміщення, звільнення вказаного приміщення відповідачем та повернення його позивачу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що власником спірного нерухомого майна є компанія Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), з огляду на наступне.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 року по справі № 2-1400/2011 визнано мирову угоду, укладену 12.08.2011 року компанією Ферта Холдінг Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), Українсько-німецьким спільним підприємством «Боедем» та Оглу Артуром Руслановичем. Наведеною ухвалою було визнано за Ферта Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd) право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна 4, а саме: приміщення основною площею - 10134,4 кв.м. під літерою «Г».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2011 року по справі № 8-1/11 скасовано за нововиявленими обставинами ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 р. по справі № 2-1400/2011 про затвердження мирової угоди, укладеної 12.08.2011 р. компанією Ферта Холдінг Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), Українсько-німецьким спільним підприємством «Боедем» та Оглу Артуром Руслановичем щодо врегулювання боргових зобов'язань між ними у цивільній справі № 2-1400/11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. у справі № 5011-66/1632-2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та до Ferta Holding Ltd (Ферта Холдінг (Голдінг) ЛТД), Республіка Сейшели про визнання права власності; зобов'язання відповідача 2 зареєструвати за позивачем право власності; зобов'язання відповідача 2 виключити запис про реєстрацію права власності задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4; зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» право власності на вказану нежитлову будівлю та зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» виключити запис (номер запису: 162-з в книзі: д.5з-201) про реєстрацію за Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd) права власності на зазначену нежитлову будівлю. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вакти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності при вирішенні спору, оскільки справа про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4 була розглянута господарським судом м. Києва. (Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. у справі № 5011-66/1632-2012).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що як вбачається з договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. місцезнаходженням спірного майна є: м. Київ, вул. вул. Велика Кільцева, 4 (г. Киев, Большая Окружная, 4). Вказане майно за такою ж адресою було передано відповідачу і за актом приймання-передачі нежитлового приміщення № 1 від 16.12.2007 р.

04.09.1996 р. Українсько-німецьке спільне підприємство "Боедем" придбало за договором купівлі-продажу №2285 нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4 (г. Киев, Большая Окружная, 4).

Речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Згідно із п. 7 ст. 3 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до копії вищезазначеного договору купівлі-продажу державну реєстрацію права на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4 (г. Киев, Большая Окружная, 4) було проведено Київським міським бюро технічної інвентаризації, тобто відповідно до п.7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" за місцем розташування об'єкта нерухомого майна.

Отже, місцезнаходженням нерухомого майна слід вважати місце державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Отже, у разі конкуренції процесуальних норм ст.ст. 15 та 16 Господарського процесуального кодексу України застосовується ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, що визначає виключну підсудність справ.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та правомірно достягнув суму державного мита.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином перевірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. у справі №910/3619/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель-Вейс-Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. у справі №910/3422/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3422/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тищенко А.І.