Ухвала

від 27.06.2013 по справі 810/732/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/732/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - житлово-будівельний кооператив «Спільнота», про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року Заступник прокурора Київської області (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області (далі - Відповідач, Коцюбинська сільрада), третя особа - житлово-будівельний кооператив «Спільнота» (далі - Третя особа, ЖБК «Спільнота»), про визнання протиправним та скасування рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської сільради «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «Спільнота» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 75,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу» від 11.10.2010 року №184.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач та Третя особа, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника Апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що 11.10.2010 року Коцюбинською селищною радою Київської області було прийнято рішення № 184 «Про надання житлово-будівельному кооперативу «Спільнота» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 75,00 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу» (далі - рішення №184).

При цьому суд вірно зауважив, що вказаним рішенням Третій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 75,00 га за рахунок земель запасу житлової і громадської забудови селища Коцюбинське для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу, відповідно до графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки: з півдня - смуга існуючого автошляху, з півночі - вул. Ф.Саєнка, із заходу - вул. Житлова, зі сходу - шосе Київ-Ірпінь.

Крім того, пунктом 2 рішення №184 зобов'язано ЖБК «Спільнота» у встановленому порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Судом першої інстанції також встановлено, що Прокуратурою Київської області на підставі постанови від 21.01.2013 року проведено перевірку діяльності Коцюбинської сільради з питань додержання за застосуванням законів та законності рішення від 11.10.2010 року № 184 «Про надання житлово-будівельному кооперативу «Спільнота» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 75,00 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу».

Як вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки Позивачем встановлено, що ЖБК «Спільнота» створено трьома громадянами України, які не перебувають на обліку осіб (квартирному обліку), які потребують покращення житлових умов, а статут Третьої особи не відповідає приписам затвердженого постановою РМ УРСР від 30.04.1985 року №186 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, ЖК Української РСР та ЗК України.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, на думку Прокурора, рішення №184 було прийнято Відповідачем за відсутності затвердженої містобудівної документації та погодження спеціального уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури, а також з перевищенням повноважень.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 133-135 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 4, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. ст. 2, 6, 7 Закону України «Про кооперацію», ст. ст. 41, 118 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 7, 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дійшов до висновку, що, по-перше, ЖБК «Спільнота» може вважатися житлово-будівельним кооперативом, по-друге, Відповідач, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проектної документації, не уповноважений перевіряти відповідність установчих документів юридичної особи вимогам чинного законодавства, по-третє, Коцюбинська сільрада має затверджений у встановленому порядку генеральний план - містобудівну документацію, по-четверте, Відповідач був наділений достатніми повноваженнями для прийняття рішення №184.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відносини з приводу володіння, користування та розпорядження землею регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписи ст. 12 ЗК України визначають, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, визначальним для надання оцінки правомірності прийнятого Відповідачем рішення №184 слід встановити, чи мала право Коцюбинська сільрада вирішувати питання щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 року №153 було затверджено генеральний план смт. Коцюбинське.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011року № 3038-VI (далі - Закон №3038).

Згідно ст. 1 Закону №3038 генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація (затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій), що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №3038, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Зі змісту ст. 19 вказаного Закону вбачається, що, детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території, тобто, детальне планування забудови території здійснюється на основі генерального плану.

Як вірно було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відповідно до генерального плану смт. Коцюбинське належить до резерву садибної забудови.

Крім того, Київським окружним адміністративним судом було обґрунтовано підкреслено той факт, що Прокуратурою не доведено, що на момент прийняття спірного рішення №184 до Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області Позивачем не було подано містобудівної документації.

За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про помилковість посилання Позивача на відсутність у Відповідача містобудівної документації на момент винесення рішення №184.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведеного випливає, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також його експертиза, будучи лише одним з перших етапів набуття особою права на земельну ділянку, мають на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки.

З'ясування таких обставин є обов'язком органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що передує прийняттю рішення про надання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

З огляду на викладене, повністю обґрунтованим, на думку колегії суддів, є твердження суду першої інстанції про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть свідчити про виділення земельної ділянки певній особі, а, тому на момент прийняття спірного рішення не може розглядатись питання про планування забудови земельної ділянки, яка ще не передана у власність або користування.

Крім того, з системного аналізу вищенаведених приписів Земельного кодексу України не вбачається підстав для твердження про наявність у сільської, селищної, міської ради обов'язку проводити перевірку документів житлово-будівельного кооперативу на відповідність їх вимогам законодавства про кооперацію.

А тому, враховуючи викладене, а також те, що ЖБК «Спільнота» зареєстрована виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 07.10.2010 року, а її державна реєстрації на момент винесення оскаржуваного рішення №184 у встановленому законом порядку скасована не була, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позиції Прокурора про невідповідність статутних документів Третьої особи як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому посилання Апелянта на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №367/1482/13-а, якою визнано недійсною державну реєстрацію та припинено юридичну особу ЖБК «Спільнота» судова колегія оцінює критично, оскільки предметом розгляду справи №810/732/13-а є правомірність рішення №184 та оцінка його відповідності чинному на момент прийняття законодавству.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості твердження Позивача про те, що земельна ділянка, відносно якої було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення у власність житлово-будівельного кооперативу «Спільнота», знаходиться за межами смт. Коцюбинське, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції місцевої ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать, організація і здійснення землеустрою, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону, а відповідно до статті 20 вказаного Закону організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Приписи ст. 184 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій передбачає зокрема встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Оскільки будь-яких інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища міського типу Коцюбинське уповноваженими органами державної влади або управління не приймалося, керуючись статтею 107 Земельного кодексу України, Коцюбинська селищна рада розпочала проведення робіт по відновленню та інвентаризації меж селища.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 06.11.2009 року рішенням Коцюбинської сільради №170 було затверджено матеріали інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, які було встановлено відповідно до Указу Президії ВР УРСР від 11.02.1941 року, а також затверджено опис адміністративно-територіальних меж смт. Коцюбинське згідно з додатком №1.

Зі змісту вказаного додатку, а також матеріалів інвентаризації щодо відновлення адміністративно-територіальних меж смт. Коцюбинське Київської області (а.с. 46, 47) вбачається, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої було надано рішенням №184, знаходиться у межах смт. Коцюбинське Київської області.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року №75 погоджено проект формування і встановлення меж Коцюбинської сільради та меж смт. Коцюбинське Київської області.

Крім того, Відповідач своїм рішенням від 15.09.2010 року №156 доручив Коцюбинському селищному голові Садовському В.І. направити до відділу Держкомзему у м. Ірпені наявну містобудівну документацію та чинні рішення щодо врегулювання питань адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське Київської області (площею 4 065 га), а також зобов'язано відділ Держкомзему у м. Ірпені здійснювати облік земель селища Коцюбинське Київської області (площею 4 065 га) за встановленими формами державної статистичної звітності на підставі вищевказаних матеріалів.

При цьому листом Головного управління Держкомзему у Київській області від 12.06.2012 року №07-03-3/12910 повідомлено Відповідача, що відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області взято до обліку загальну площу Коцюбинської селищної ради - 4 065,00 га.

З наведеного випливає, що земельна ділянка площею 75,0 га перебуває у межах смт. Коцюбинське Київської області, а тому посилання Прокурора на відсутність у Відповідача правових підстав для розпорядження нею є необґрунтованим.

При цьому судом першої інстанції було вірно встановлено, що вищевказані рішення Відповідача у встановленому законом порядку скасовані не були, а відповідність їх прийняття вимогам чинного законодавства підтверджена рішеннями Вищого адміністративного суду України, які набрали законної сили.

Крім того, судовою колегією враховується, що рішення №184 вже було предметом розгляду Київського окружного адміністративного суду (справа №2а-2978/11/1070), який постановою від 14.12.2012 року відмовив у задоволенні позовної заяви Заступника прокурора міста Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державного агентства земельних ресурсів України до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - ЖБК «Спільнота», про визнання незаконним та скасування рішення №184 від 11.10.2010 року. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що Позивачем не доведено відсутність повноважень Відповідача на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому судова колегія критично оцінює твердження Апелянта про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на встановлення рішеннями інших судів обставини, оскільки у ході розгляду справи №2а-2978/11/1070 Київським окружним адміністративним судом досліджувалося питання можливості розпорядження Коцюбинською сільрадою спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення №184, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним земельним законодавством.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо невірного застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - житлово-будівельний кооператив «Спільнота», про скасування рішення, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.