Ухвала

від 27.06.2013 по справі 826/3395/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3395/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімпласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року приватне підприємство «Хімпласт» (далі - Позивач, ПП «Хімпласт») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 року №0009415668 та №0009515668.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що допущення Позивачем помилки в періоді виникнення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) не випливає на правомірність декларування суми податку на додану вартість за умови документального підтвердження його формування.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у листопаді - грудні 2012 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Хімпласт» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року. У ході перевірки податковим органом було встановлено: відсутність порушень при відображенні у декларації за вересень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ заявленого на рахунок платника у банку у сумі 17 391,00 грн.; порушення вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим ПП «Хімпласт» завищено податковий кредит за періоди: січень 2012 року в сумі ПДВ 849,00 грн., вересень 2012 року в сумі ПДВ 2 462,00 грн.; порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого Позивачем завищено від'ємне значення за періоди: січень 2012 року в сумі ПДВ 849,00 грн., вересень 2012 року в сумі ПДВ 2 462,00 грн.; порушення приписів п. 46.1 ст. 46, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 9 Розділу І, п. 8 п.п. 14.2 п. 14 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, в результаті чого ПП «Хімпласт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2012 року у розмірі 1 082 609,00 грн.; заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 554 323,00 грн. за період з березня по травень та з липня по серпень 2012 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 06.12.2012 року №200/15-670/31170656. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 року: №0009515668, яким Позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 554 323,00 грн. та встановлено, що ПП «Хімпласт» добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування та зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів; №0009415668, яким ПП «Хімпласт» зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 082 609,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 270 652,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, прийшов до висновку про те, що Позивачем при заповненні додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2012 року було правомірно відображено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, а також дотримано всі умови для отримання бюджетного відшкодування.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписи п. 200.3 ст. 200 ПК України визначають, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року від 18.09.2012 року (т. ІІ а.с. 134-136) Позивачем у п. 22 декларації зазначено залишок від'ємного залишку з ПДВ попереднього податкового періоду у розмірі 1 163 102,00 грн. (що відповідає сумі п. 22 та п. 20.2 декларації за серпень 2012 року (т. ІІ а.с. 133)), а також значенню рядка 22 в деклараціях за січень - серпень 2012 року.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що сума залишку від'ємного значення попереднього податкового (звітного) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 528 286,00 грн., фактично виникла у період травень, липень - грудень 2011 року. Однак, Позивачем вказану суму було відображено у податковій декларації як таку, що виникла у січні 2012 року.

Відповідно до пп. 14.2 п. 14 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі по тексту - Порядок №1492) довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2), є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4.6.4 розділу V Порядку №1462 визначено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

У додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» зазначається, у тому числі залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду), частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №1462 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) у додатку 2 дорівнює значенню рядка 22 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» декларації за вересень 2012 року.

Таким чином колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, дані додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року співпадають з даними податкової декларації, тобто відповідають даним податкового обліку.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що помилкове зазначення Позивачем періоду виникнення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (замість періодів травень, липень-грудень 2011 року зазначено січень 2012 року), може вважатися опискою (помилкою), та не впливає на правомірність декларування ПП «Хімпласт» у рядку 22 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року суми у розмірі 1 163 102,00 грн. за умови документального підтвердження вказаної суми, зокрема, що стосується залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 528 286,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції у ході розгляду справи, правильність виникнення що від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та фактична сплата відповідних сум податку на додану вартість за період січень-серпень 2012 року повністю підтверджена Відповідачем в Акті перевірки.

Досліджуючи правомірність формування податкового кредиту за травень, липень-грудень 2011 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що останній було сформовано правомірно.

На думку колегії суддів, таке твердження Окружного адміністративного суду м. Києва є обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість підтвердження відповідних сум податку на додану вартість податковими накладними та митними деклараціями з метою використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується правомірність формування Позивачем податкового кредиту у 2011 році, а частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ПП «Хімпласт» товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, за період травень 2011 року, липень-грудень 2011 року становить 528 286,00 грн., колегія суддів приходить до висновку про правомірність її включення Позивачем до бюджетного відшкодування та, відповідно, відображення у додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

За таких обставин, а також враховуючи приписи ст. 200 ПК України, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відповідність ПП «Хімпласт» визначеним Податковим кодексом вимогам до особи, яка має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу в частині заниження Позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 554 323,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, зі змісту акта перевірки не вбачається, яким саме чином податковий орган обраховував розмір заниженої, на думку ДПІ у Шевченківському районі, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що Відповідачем не доведено факту заниження ПП «Хімпласт» суми бюджетного відшкодування у та, відповідно, добровільної відмови від отримання суми у розмірі 554 323,00 грн. як бюджетного відшкодування та вираховування її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімпласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.