Постанова

від 26.06.2013 по справі 820/4348/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" червня 2013 р. Справа № 820/4348/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Козар Т.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864, 00 грн., в тому числі 37863, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), винесене на підставі акту № 1786/1720/НОМЕР_2 від 08.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питання взаємовідносин ТОВ «Международний труд» (код за ЄДРПОУ 36622234) за січень-лютий 2011 року, ТОВ «Біотрон-В» (код за ЄДРПОУ 35513049) за квітень 2011 року».

Вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між ним та ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» не мали реального характеру, є нікчемними та не направлені на реальне настання наслідків від здійснення господарської діяльності, незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків про нікчемність укладених правочинів стали акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 04.04.11 №418/23-300/36622234 про результати документальної перевірки ТОВ «Международний труд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень, лютий 2011 року (стор. акту 5) та акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.03.12 №70/23-100/35513049 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біотрон-В» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року (стор акту 10).

Позивач вважає, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зробили висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів). З огляду на викладене, вказані акти не є належними та допустимими доказами по справі нереальності правочинів у розумінні ст. 70 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду надав письмові заперечення проти позову (а.с. 16-18 т.4). В судовому засіданні представник ДПІ у Московському районі проти позову заперечив з тих підстав, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3порушено:

- п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Междуародний труд» за період січень - лютий 2011 р. на загальну суму ПДВ 20452 грн., ТОВ «Біотрон-В» за квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 17411 грн.

- відповідно до ст. 185, 188, 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_3 у деклараціях з податку на додану вартість не є дійсними, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму 9500 , 00 грн., за лютий 2011 р. - на суму 10952, 00 грн., за квітень 2011 р. - на суму 17411 грн. ПДВ. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV (із змінами та доповненнями).

Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки з тих підстав, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами, згідно яких в актах перевірок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 04.04.11 №418/23-300/36622234 та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.03.12 №70/23-100/35513049 було встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, через їх відсутність за місцезнаходженням, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів), операції по ланцюгу постачання є нікчемними.

Отже, надані ФОП ОСОБА_3 для перевірки отримані від ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» первинні документи не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість в силу приписів п. 2 ст. 2, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2. ст. 1 та п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., через що вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ОСОБА_3, зареєстрована фізичною особою - підприємцем виконкомом Харківської міської ради 21.04.2004 р. (а.с. 76-78 т.1), та включена до ЄДР ЮО та ФОП згідно копії витягу № 16308408 від 16.04.2013 р., копії довідки № 16308455 від 16.04.2013 р. та виписки серії АБ № 825118 від 16.04.2013 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.10.2004 р. № 100269976, виданого ДПІ у Московському районі (а.с. 79 т.1).

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт № 1786/1720/НОМЕР_2 від 08.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питання взаємовідносин ТОВ «Международний труд» (код за ЄДРПОУ 36622234) за січень-лютий 2011 року, ТОВ «Біотрон-В» (код за ЄДРПОУ 35513049) за квітень 2011 року» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 11-26 т.1) на підставі якого було винесене податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864, 00 грн., в тому числі 37863, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(а.с. 8-9 т.1).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Международний труд», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем було включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 16309553 станом на 16.04.2013 року (а.с. 115-117 т.1) та довідки № 16309586 станом на 16.04.2013 року (а.с. 118 т.1) є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва № 100285955 від 01.06.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 119 т.1).

Як встановлено судом між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Международний труд» (постачальник) був укладений договір № 67 15 08 від 01.10.2010 року згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі (а.с. 120 т.1).

Загальна вартість договору становить вартість всіх товарів, отриманих за накладними на період дії договору (п. 2.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями податкових накладних: № 50101 від 05.01.2011р., № 60101 від 06.01.2011р., № 100101 від 10.01.2011р., № 120102 від 12.01.2011р., № 170101 від 17.01.2011р., № 180102 від 18.01.2011р., № 1 від 01.02.2011р., № 2 від 01.02.2011р., № 6 від 07.02.2011р., № 11 від 08.02.2011р., № 14 від 16.02.2011р.; копіями видаткових накладних: № 050101 від 05.01.2011р., № 060101 від 06.01.2011р., №100101 від 10.01.2011р., № 120101 від 12.01.2011р., № 170101 від 17.01.2011р, № 180102 від 18.01.2011р., № 010201 від 01.02.2011р., № 010202 від 01.02.2011р., № 070201 від 07.02.2011р., № 080201 від 08.02.2011р., № 160201 від 16.02.2011р.; копіями товарно-транспортних накладних, копіями виписок банку (а.с. 121- 151 т.1).

Отримані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с. 100-103 т.1).

Як встановлено в акті перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за січень, лютий 2011 року.

В свою чергу ТОВ «Международний труд» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань січня, лютого 2011 року, що підтверджується копіями додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 152-157 т.1) та сплатило податок до бюджету про що свідчать копії банківських виписок (а.с. 158-159 т.1).

Придбаний в січні, лютому 2011 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: договорів, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання товару, банківських виписок (а.с. 160-250 т.1, а.с. 1 - 202 т.2).

Також при судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Біотрон-В», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем було включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 16309513 станом на 16.04.2013 року (а.с. 203-205 т.2) та довідки № 16309477 станом на 16.04.2013 року (а.с. 206 т.2) є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва № 100269987 від 15.02.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 207 т.2).

Між позивачем та ТОВ «Біотрон-В» було укладено договір поставки № 04/01/01 від 01.04.2011 року згідно п. 1.1., якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі (а.с. 208 т.2).

Загальна вартість договору становить вартість всіх товарів, отриманих за накладними на період дії договору (п. 2.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями податкових накладних: № 2 від 01.04.2011р., № 3 від 01.04.2011р., № 4 від 01.04.2011р., № 5 від 01.04.2011р., № 12 від 04.04.2011р., № 17 від 06.04.2011р.; видаткових накладних: № 010401 від 01.04.2011р., № 010402 від 01.04.2011 р., № 010403 від 01.04.2011 р., № 010404 від 01.04.2011р., № 040401 від 04.04.2011р., № 060401 від 06.04.2011р.; товарно-транспортних накладних, виписок банку (а.с. 209-226 т.2).

Отримані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с. 104 т.1).

Як встановлено в акті перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за квітень 2011 року.

В свою чергу ТОВ «Біотрон-В» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань квітня 2011 року, що підтверджується копіями додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 226-228 т.2) та сплатило податок до бюджету про що свідчить копія банківської виписки (а.с. 229 т.2).

Придбаний квітні 2011 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: договорів, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання товару, банківських виписок (а.с. 230-250 т.2, а.с. 1 - 247 т.3).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Международний труд» та ТОВ «Біотрон-В» на час здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копіями витягів та довідок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагентів позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платниками податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Международний труд» та ТОВ «Біотрон-В» на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується .

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Слід також зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України не визнає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі правочини, вчинені позивачем з контрагентами, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок чи про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_3 збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864, 00 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні), в тому числі 37863, 00 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят три гривні) за основним платежем та 01, 00 грн. (одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.