Ухвала

від 23.05.2016 по справі 820/4348/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ К/800/48049/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2013

у справі №820/4348/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2013, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 №0001011720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864,00 грн., в т.ч. 37863,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питання взаємовідносин ТОВ «Международний труд» за січень-лютий 2011 року, ТОВ «Біотрон-В» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.05.2013 №1786/1720/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Международний труд» за період січень - лютий 2011 року на загальну суму ПДВ 20452,00 грн., ТОВ «Біотрон-В» за квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 17411,00грн.; відповідно до ст. 185, 188, 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Дані податкового кредиту, відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість не є дійсними, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму 9500,00 грн., за лютий 2011 р. - на суму 10952,00 грн., за квітень 2011 року - на суму 17411,00 грн. ПДВ. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV (із змінами та доповненнями).

Дані порушення, на думку податкового органу відбулися через те, що угоди укладені позивачем з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Підставою для таких висновків стали акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 04.04.2011 №418/23-300/36622234 про результати документальної перевірки ТОВ «Международний труд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень, лютий 2011 року та акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.03.2012 №70/23-100/35513049 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біотрон-В» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року, в яких зроблено висновок про відсутність у вказаних контрагентів позивача реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 №0001011720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864,00 грн., в т.ч. 37863,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Международний труд» (постачальник) був укладений договір № 671508 від 01.10.2010 згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі. Загальна вартість договору становить вартість всіх товарів, отриманих за накладними на період дії договору (п. 2.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями податкових накладних: № 50101 від 05.01.2011, № 60101 від 06.01.2011, № 100101 від 10.01.2011, № 120102 від 12.01.2011, № 170101 від 17.01.2011, № 180102 від 18.01.2011, № 1 від 01.02.2011, № 2 від 01.02.2011, № 6 від 07.02.2011, № 11 від 08.02.2011, № 14 від 16.02.2011; копіями видаткових накладних: № 050101 від 05.01.2011, № 060101 від 06.01.2011, №100101 від 10.01.2011, № 120101 від 12.01.2011, № 170101 від 17.01.2011, № 180102 від 18.01.2011, № 010201 від 01.02.2011, № 010202 від 01.02.2011, № 070201 від 07.02.2011, № 080201 від 08.02.2011, № 160201 від 16.02.2011; копіями товарно-транспортних накладних, копіями виписок банку.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за січень, лютий 2011 року.

ТОВ «Международний труд» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань січня, лютого 2011 року, що підтверджується копіями додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та сплатило податок до бюджету про що свідчать копії банківських виписок.

Придбаний в січні, лютому 2011 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: договорів, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання товару, банківських виписок.

Позивач, у періоді що перевірявся мав господарські правовідносини із ТОВ «Біотрон-В», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем було включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 16309513 станом на 16.04.2013 та довідки № 16309477 станом на 16.04.2013 року є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва № 100269987 від 15.02.2010 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ «Біотрон-В» було укладено договір поставки № 04/01/01 від 01.04.2011 згідно п. 1.1., якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі.

Загальна вартість договору становить вартість всіх товарів, отриманих за накладними на період дії договору (п. 2.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями податкових накладних: №2 від 01.04.2011, №3 від 01.04.2011, №4 від 01.04.2011, № 5 від 01.04.2011, №12 від 04.04.2011, №17 від 06.04.2011.; видаткових накладних: №010401 від 01.04.2011, №010402 від 01.04.2011, №010403 від 01.04.2011, №010404 від 01.04.2011, №040401 від 04.04.2011, №060401 від 06.04.2011; товарно-транспортних накладних, виписок банку.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за квітень 2011 року.

ТОВ «Біотрон-В» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань квітня 2011 року, що підтверджується копіями додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та сплатило податок до бюджету про що свідчить копія банківської виписки.

Придбаний квітні 2011 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: договорів, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання товару, банківських виписок

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів кожен з контрагентів позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Господарські операції позивача з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування постановлених у справі рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун