Ухвала

від 16.09.2013 по справі 820/4348/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 820/4348/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 820/4348/13-а

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001011720 від 23.05.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864, 00 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні), в тому числі 37863, 00 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят три гривні) за основним платежем та 01, 00 грн. (одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрована фізичною особою - підприємцем виконкомом Харківської міської ради 21.04.2004 р. (а.с. 76-78 т.1), та включена до ЄДР ЮО та ФОП згідно копії витягу № 16308408 від 16.04.2013 р., копії довідки № 16308455 від 16.04.2013 р. та виписки серії АБ № 825118 від 16.04.2013 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.10.2004 р. № 100269976, виданого ДПІ у Московському районі (а.с. 79 т.1).

ДПІ у Московському районі було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт № 1786/1720/НОМЕР_2 від 08.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питання взаємовідносин ТОВ «Международний труд» (код за ЄДРПОУ 36622234) за січень-лютий 2011 року, ТОВ «Біотрон-В» (код за ЄДРПОУ 35513049) за квітень 2011 року» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 11-26 т.1) на підставі якого було винесене податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0001011720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37864, 00 грн., в тому числі 37863, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(а.с. 8-9 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 року у розмірі 37863 грн внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Підставою для висновків про нікчемність укладених з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» правочинів стали акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 04.04.11 №418/23-300/36622234 про результати документальної перевірки ТОВ «Международний труд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень, лютий 2011 року та акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.03.12 №70/23-100/35513049 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біотрон-В» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року, в яких зроблено висновок про відсутність у вказаних контрагентів позивача реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Международний труд» (постачальник) був укладений договір № 67 15 08 від 01.10.2010 року згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі (а.с. 120 т.1).

Також, у перевіряємих податковим органом періодах позивач мав господарські правовідносини із ТОВ «Біотрон-В».

Так, між позивачем та ТОВ «Біотрон-В» було укладено договір поставки № 04/01/01 від 01.04.2011 року згідно п. 1.1., якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладними, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в строки, вказані в цьому договорі (а.с. 208 т.2).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наявність яких надає їм юридичної сили і доказовості. За змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Досліджуючи питання руху товару у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі.

Згідно матеріалів справи, в підтвердження фізичного переміщення придбаних товарів у просторі позивачем надано товарно-транспортні накладні, які згідно з визначенням пункту 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 є основними документами на перевезення вантажів.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, про що свідчать банківські виписки, що містяться в матеріалах справи.

Отримані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281. Як встановлено в акті перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за січень, лютий, квітень 2011 року.

В свою чергу ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань січня, лютого, квітня 2011 року, що підтверджується копіями додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 152-157 т.1, а.с. 226-228 т.2) та сплатило податок до бюджету про що свідчать копії банківських виписок, наявних у матеріалах справи.

Придбаний в січні, лютому, квітні 2011 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: договорів, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання товару, банківських виписок, наявних у матеріалах справи.Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» слугували акти перевірок вказаних контрагентів позивача за результатами яких відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб позивача.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 за операціями, проведеними на підставі спірних договорів, виходячи з наступного.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку,оформленими належним чином.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірок контрагентів позивача, що були складені органами податкової служби, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів не сприймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на ненадання позивачем під час проведення перевірки доказів переміщення ТМЦ, а саме товарно-транспортних накладних, як на підставу нереальності спірних господарських операцій з ТОВ «Международний труд», ТОВ «Біотрон-В», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковим органом не доведено в апеляційній скарзі наявність доказів щодо витребування таких документів у позивача під час проведення перевірки.

Посилання податкового органу в акті перевірки на запит від 13.02.2013 року 1643/10/174-27, який було надіслано позивачу щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовою підставою для надіслання цього запиту є, зокрема, п.73.5. ст. 73 Податкового кодексу України, яким передбачено право контролюючого органу на проведення зустрічної звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, а не документальної позапланової перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 820/4348/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В. Судді Мінаєва О.М. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.