Постанова

від 26.06.2013 по справі 5023/4385/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 5023/4385/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі - Вороні В.С.

за участю

прокурора: Маматова М.О., посвідчення № 009189 від 13.10.12 р.

представників сторін:

позивача - Варуха О.Я., керівник

відповідача - Боровик С.І., довіреність № 1 від 22.01.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Первомайської міської ради (вх. №1759Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року по справі № 5023/4385/12

за позовом Малого багатопрофільного підприємства фірми "Етуаль", м.Первомайський

до Фірми "Трикотажне об'єднання", м. Харків

про визнання договору дійсним та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, згідно якого просив визнати дійсним договір № 12/4-а від 06.02.1997 року купівлі-продажу цілісного майнового комплексу будівель та споруд цеху № 4, укладений між Фірмою "Трикотажне об'єднання" та малим багатопрофільним підприємством фірмою "Етуаль" та зобов'язати КП "Первомайське БТІ" зареєструвати право власності не нерухомість переданої фірмою "Трикотажне об'єднання" Малому багато профільному підприємству фірмі "Етуаль".

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року по справі № 5023/4385/12 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено повністю. Визнано дійсним договір № 12/4-а від 06.02.1997 року купівлі-продажу цілісного майнового комплексу будівель та споруд цеху № 4, укладений між Фірмою "Трикотажне об'єднання" та малим багатопрофільним підприємством фірмою "Етуаль". Зобов'язано КП "Первомайське БТІ" зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд цеху № 4, переданий фірмою "Трикотажне об'єднання" Малому багатопрофільному підприємству фірмі "Етуаль" за договором № 12/4-а купівлі-продажу від 06.02.1997 року.

Первомайський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Первомайської міської ради з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому прокурор зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки на момент прийняття судом рішення, що оскаржується, КП «Первомайське БТІ» є суб'єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ст. 3 КАС в Україні. Також прокурор вказує на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не з'ясовано, чи був продавець за спірним договором власником нерухомого майна та чи мав розпоряджатись ним, як це передбачено ст.. 317 ЦК України, оскільки відповідно до листа КП «Первомайське БТІ» № 210 від 28.05.13 р. право власності на вказані об'єкти не зареєстровані.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення залишення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 06 лютого 1997 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12/4-а купівлі-продажу, згідно якого відповідач зобов'язався передати позивачу цілісний майновий комплекс будівель та споруд цеху № 4, розташований в м. Первомайський Харківської області, пр. Перемоги, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити обумовлену договором грошову суму за майновий комплекс разом з земельною ділянкою 20913,55 кв.м.

25 грудня 1998 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 12/4-а від 06.02.1997 року, якою було викладено п. 2.5 договору у наступній редакції: Ціна цілісного майнового комплексу складає 133766,39 грн. разом з ПДВ 22294,40 грн. Оплата вартості майна здійснюється поетапно урахуванням офіційного показника інфляції на момент розрахунку. Розрахунок здійснюється поетапно рівними частинами на протязі 5 років з моментом підписання цієї угоди. Крім того, встановлено строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2003 року (п. 5.1. договору).

22 липня 2002 року між сторонами було підписано та завірено печатками акт взаєморозрахунку за договором купівлі-продажу № 12/4-а від 06.02.1997 року, яким сторони підтвердили здійснення повної оплати у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 12/4-а станом на 22.07.2002 року.

Факт передачі цілісного майнового комплексу будівель та споруд цеху № 4, відчужених за договором купівлі-продажу № 12/4-а від 06.02.1997 року, підтверджується актом приймання передачі від 02 серпня 2002 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками сторін.

Дозвіл на будівництво приміщень цеху було надане Первомайською районною радою народних депутатів Харківської області рішенням № 50 від 17.01.1989 року.

Судом першої інстанції встановлено, що договір № 12/4-а купівлі-продажу від 06.02.1997 року було фактично виконано: згідно акту прийому-передачі від 02.08.2002 року нерухомість була передана позивачу, а грошові кошти згідно договору були повністю перераховані відповідачу, що підтверджується актом від 22.07.2002 року про взаєморозрахунки по договору купівлі-продажу № 12/4-а та підтверджується представниками сторін у судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що при укладенні вищевказаного договору купівлі-продажу сторони досягли згоди з усіх істотних умов, необхідних для договорів такого виду.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення спірного договору купівлі-продажу, позивач звернувся до відповідача з листом № 4 від 17.02.1997 року, в якому просив відповідача посвідчити договір № 12/4-а від 06.02.1997 року нотаріально, проте відповідач від нотаріального посвідчення договору відмовився, про що було надано позивачу лист № 11 від 20.02.1997 року.

Крім того судом встановлено, що позивач звернувся до КП "Первомайське БТІ" з вимогою оформити право власності на нерухоме майно за адресою: м. Первомайський, вул. 40-річчя Перемоги, проте листом № 627 від 27.10.2011 року КП "Первомайське БТІ" відмовило в реєстрації права власності з посиланням на ст. 656, 657 ЦК України, ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та на п. 3.1 договору купівлі-продажу.

З врахуванням таких встановлених обставин справи, застосувавши до даних правовідносин норми ст..ст. 328, 334, 220, 655, 657 ЦК України суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно. Право власності виникло внаслідок обставин, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків - укладання та виконання сторонами договору № 12/4-а купівлі-продажу від 06.02.1997 року.В зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги як такі, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені фактичними обставинами справи.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Розглядаючи апеляційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

На думку колегії прийняте у справі рішення цим вимогам не відповідає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, судом першої інстанції не з'ясовано процедуру набуття права власності на будівлі та споруди цеху № 4, залишено поза увагою відсутність правовстановлюючих документів та правових підстав у відповідача відчужувати шляхом продажу земельну ділянку площею 20913,5 кв.м. та саму процедуру набуття права власності позивачем на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлями та спорудами частину цілісного майнового комплексу (цеху № 4) та відсутності подальшої державної реєстрації ним права власності на цю земельну ділянку, прийняття в експлуатацію споруд у встановленому порядку, що призвело до передчасних та помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, повторно розглянувши справу, встановила, що п. 1 договору № 12/4-а від 06.02.1997 р. купівлі-продажу, укладеного між Малим багатопрофільним підприємством фірми "Етуаль", м.Первомайський та Фірмою "Трикотажне об'єднання", м. Харків, відповідач зобов'язався продати належний йому на праві власності цілісний майновий комплекс будівель та споруд цеху № 4, розташований в м. Первомайський Харківської області разом з земельною ділянкою 20913,55 кв.м.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знищення та зміни їх призначення.

Ст. 191 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємство, як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Крім цього, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так само, відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинним на момент підписання акту приймання-передачі майна 02.08.2002 р., право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до господарського суду не надано доказів на підтвердження існування у продавця права власності нерухомого майна, що є предметом спірного договору.

В той час, як відповідно до листа КП «Первомайське БТІ» № 210 від 28.05.2013 р. останній повідомляє, що інвентаризаційна справа № 2368 була сформована в серпні 2011 року, так як МБП «Етуаль» 17.08.2011 р. тільки замовило первинну інвентаризацію об'єкта і мало намір одержати свідоцтво на право власності на об'єкт і зареєструвати його. До звернення в КП «Первомайське БТІ», МБП «Етуаль» інвентаризаційна справа була відсутня, так як попередній власник не оформляв право власності на об'єкт і не замовляв інвентаризацію об'єкта.

Таким чином, вказаним листом підтверджено, що право власності на вказані об'єкти не зареєстровано.

Разом з цим, в порушення вимог ст.. 125 Земельного кодексу України ні позивачем, ні відповідачем право власності на земельну ділянку, яка є частиною цілісного майнового комплексу за договором купівлі-продажу не зареєстровано, що підтверджується листом Управління Держземагенства у Первомайському районі від 24.05.2013 р. за № 07-04/700.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції неправомірно послався на положення ст..ст. 657, 328 та ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Разом з цим, місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про практику розгляду цивільних справ по визнання правочинів недійсними» норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинний на момент укладання спірного договору та підписання ату приймання-передачі майна, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Акт приймання-передачі майна підписано сторонами 02.08.2002 року, коли вже існувало Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 02.02.2002 р., згідно із п. 1.5 якого, обов'язковій реєстрації прав вже підлягало право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи позицію, викладену Верховним Судом України в п. 13 постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. «Про практику розгляду цивільних справ по визнання правочинів недійсними», та наявність на момент підписання акту приймання-передачі майна за спірним договором обов'язкової реєстрації права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання дійсним договору № 12/4-а від 06.02.1997 року купівлі-продажу цілісного майнового комплексу будівель та споруд цеху № 4, укладеного між Фірмою "Трикотажне об'єднання" та малим багатопрофільним підприємством фірмою "Етуаль", застосувавши при цьому положення ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України. А також місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання КП "Первомайське БТІ" зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд цеху № 4, переданий фірмою "Трикотажне об'єднання" Малому багатопрофільному підприємству фірмі "Етуаль" за договором № 12/4-а купівлі-продажу від 06.02.1997 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарзі ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та приписах чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та не правильно оцінені обставини та наявні у справі докази на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Первомайської міської ради і наявності фактів для скасування оскаржуваного з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Первомайської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року по справі № 5023/4385/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів .

Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

суддя Івакіна В.О.

суддя Тихий П.В.