Постанова

від 26.06.2013 по справі 813/403/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року № 813/403/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Кухара М.В.,

представника відповідача Кіт О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовсім» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовсім» (надалі - ТзОВ «Автовсім») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС), у якому просило визнати протиправними дії працівників ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки в період з 29.11.2012 року по 30.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству України. Окрім цього, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки ТзОВ «Автовсім» діяло у рамках та в межах чинного законодавства України, а, у свою чергу, норми законодавства були порушені саме органом податкової служби, а не позивачем.

Ухвалою судді від 17 січня 2013 року позовну заяву ТОВ «Автовсім» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29 січня 2013 року позивачем виконано вимоги ухвали судді від 17.01.2013 року, усунувши недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху.

Згідно ухвали судді від 30 січня 2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

05.03.2013 року ТзОВ «Автовсім» було подано заяву про уточнення і збільшення позовних вимог, згідно якої позивач, відмовляючись від попередніх позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004072321 від 21.12.2012 року, №000406232 від 21.12.2012, №0000012240 від 12.02.2013 року, №0000022240 від 12.02.2013 року, №0000002240 від 12.02.2013 року.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просив позов задовольнити і визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004072321 від 21.12.2012 року, №000406232 від 21.12.2012, №0000012240 від 12.02.2013 року, №0000022240 від 12.02.2013 року, №0000002240 від 12.02.2013 року, судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечила та подала відповідні письмові заперечення проти позову від 29.04.2013 року. Відповідач стверджує про правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та посилається на те, що вони були прийняті внаслідок проведених позапланових виїзних перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень-жовтень 2012 року та листопад 2012 року. У ході таких перевірок відповідачем було виявлено порушення податкового законодавства, зокрема, позивачем не було вчинено дій, у визначені законом строки та порядку, щодо реєстрації платником ПДВ, у зв'язку із чим було занижено податкове зобов'язання із ПДВ (акт №2261/22-4/37693154 від 30.11.2012 року, акт №141/22-4/37693154 від 01.02.2013 року). За результатами перевірок відповідачем було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими нараховано грошове зобов'язання з ПДВ, штрафні санкції у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та штрафні санкції за неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ та податкової звітності.

При цьому, відповідач посилається на норму п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, якою передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності із чинним законодавством України та просить у позові відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Автовсім» як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради. На податковий облік позивача взято 18.05.2011 року у ДПІ у Сихівському районі м.Львові.

До 05.12.2012 року ТзОВ «Автовсім» не було зареєстроване як платник ПДВ.

Як підтверджується матеріалами справи, у вересні 2012 року ТОВ «Автовсім» досягло обсягу здійснення операцій з постачання товарів/послуг більше 300 000 гривень.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відтак, у ТзОВ «Автовсім» виник обов'язок зареєструватися як платник ПДВ у відповідності до норм податкового законодавства України.

Пунктом 183.2 ст.183 Податкового кодексу України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Отже, ТзОВ «Автовсім» було зобов'язане подати відповідну заяву про реєстрацію платником ПДВ до 10 жовтня 2012 року.

Як підтверджено матеріалами справи, ТзОВ «Автовсім» було подано реєстраційну заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ до Сихівської ДПІ 08.10.2012 року, тобто у строк, визначений чинним законодавством України. Копія реєстраційної заяви, яка відповідає Положенню про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1394 від 07.11.2011 року, подана позивачем та долучена до матеріалів справи.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак, ані у письмових запереченнях, ані у судових засіданнях відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування твердження позивача про подання реєстраційної заяви платника ПДВ від 08.10.2012 року.

У відповідності до п.183.9 ст.183 Податкового кодексу України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби.

Однак, позивач не отримав свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ у визначений термін після подання реєстраційної заяви від 08.10.2012 року. При цьому, позивач також не повідомлявся органом податкової служби ані про необхідність надати нову заяву про реєстрацію, ані про відмову в реєстрації платником ПДВ.

У зв'язку із чим, ТзОВ «Автовсім» було повторно подано необхідні документи, а також направлено письмове звернення до відповідача від 10.12.2012 року щодо повідомлення про результати розгляду його реєстраційних заяв. Лише після чого, 05.12.2012 року позивач був зареєстрований відповідачем платником ПДВ та 17.02.2012 року йому було видане свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Слід зважити на те, що видача позивачеві свідоцтва платника ПДВ підтверджує і той факт, що позивач звертався до відповідача із відповідною реєстраційною заявою, оскільки подання такої заяви є безумовною підставою для проведення реєстрації платником ПДВ та видачі свідоцтва. Відповідно, така обставина спростовує твердження відповідача про неподання позивачем реєстраційної заяви та підтверджує доводи позивача. У судовому засіданні представник відповідача не змогла пояснити та обґрунтувати те, що органом ДПІ було проігноровано вказаний лист-звернення.

Враховуючи такі обставини, необґрунтованим є посилання відповідача (у поясненнях та актах №2261/22-4/37693154 від 30.11.2012 року і №141/22-4/37693154 від 01.02.2013 року) щодо необхідності застосування до позивача відповідальності згідно п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, оскільки позивачем реєстраційна заява до органу державної податкової служби подавалася у строки, що визначені чинним законодавством України.

Загалом і безпідставним є застосування до позивача відповідальності згідно п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України з приводу накладення штрафу за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом. Оскільки подання позивачем реєстраційної заяви для реєстрації платником ПДВ, у порядку та строки визначені чинним законодавством України, виключають її застосування щодо нього.

При цьому, суд приймає до уваги те, що невчасна реєстрація позивача платником ПДВ була обумовлена саме відповідачем, оскільки, зі сторони позивача усі необхідні дії для проведення реєстрації були вжиті, однак, реєстрація була проведена з запізненням із обставин незалежних від волі позивача та на які він впливу не мав.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення №0004072321 від 21.12.2012 року, №0000022240 від 12.02.2013 року, №000002240 від 12.02.2013 року щодо нарахування фінансових (штрафних) санкцій згідно п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України є такими, що винесені безпідставно, оскільки порушення норм податкового законодавства зі сторони позивача не мало місце, а відповідні твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

Також за результатами перевірок відповідачем було винесено два податкові повідомлення-рішення (№000406232 від 21.12.2012 року і №0000012240 від 12.02.2013 року) щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення виноситься контролюючим органом також у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи із змісту зазначеної норми, слід розуміти, що контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань лише у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року, податкова звітність з ПДВ подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Відповідно, до моменту реєстрації платником ПДВ позивач не має права подавати такі декларації, що, зокрема, підтверджує й Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, наказ №588 від 06.07.2012 року, яка на запитання №2 дає відповідь, що особа, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не має права подавати податкові декларації з податку на додану вартість.

Отже, у зв'язку із законодавчою забороною подавати податкову звітність з ПДВ (податкові декларації з ПДВ), до моменту реєстрації платником ПДВ (у даному випадку - до 05.12.2012 року), у контролюючого органу немає можливості застосувати п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, оскільки неможливо встановити заниження або завищення суми податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, у зв'язку із тим, що такі податкові декларації не подаються та об'єктивно відсутні.

Окрім того, суд звертає увагу на норму п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, яка передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплачувати суму податкового зобов'язання, яка зазначена у поданій ним податковій декларації. Однак, як уже було зазначено, позивач до моменту реєстрації платником ПДВ не мав права подавати податкову декларацію з ПДВ та, відповідно, у зв'язку із відсутністю податкових декларацій відсутня й вказана у них сума податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене вище, суд вважає неправомірним застосування до позивача норм п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення №000406232 від 21.12.2012 року, №0000012240 від 12.02.2013 року щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, є такими, що винесені безпідставно.

Також неможливо залишити поза увагою і ту обставину, що податок на додану вартість - це непрямий податок, реальним платником якого є покупець товарів, робіт чи послуг, який оплачує їх вартість у сукупності з таким податком. Однак, у даному випадку, увесь фінансовий тягар із сплати ПДВ покладається не на покупця, а на продавця - позивача. Окрім того, до моменту реєстрації платником ПДВ та отримання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, особа позбавлена права формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування, що суперечитиме також нормі п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, яка передбачає, що права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування позбавлені ті особи, які не подали до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, однак, як вказано вище позивачем така заява подавалася. Відповідно, зобов'язання органами державної влади особи, яка не зареєстрована платником ПДВ, до сплати податку призводитиме до виникнення у неї фактичних збитків. Така ситуація буде суперечити принципу рівності усіх платників перед законом і таким чином поставить їх у нерівне становище.

При цьому, суд зауважує, що в контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»). У п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» Суд відзначає, що втручання в майнові права особи допускається якщо воно є виправданим та законним. Чого у даному випадку не дотримано.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги ТзОВ «Автовсім», а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004072321 від 21.12.2012 року, №000406232 від 21.12.2012, №0000012240 від 12.02.2013 року, №0000022240 від 12.02.2013 року, №0000002240 від 12.02.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0004072321 від 21.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №000406232 від 21.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0000012240 від 12.02.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0000022240 від 12.02.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0000002240 від 12.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовсім» сплачений судовий збір у сумі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 липня 2013 року.