Постанова

від 26.06.2013 по справі 822/801/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/801/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоус О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Красилівська МДПІ звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ "Ротис Ізол" про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги мотивовано тим, що у товариства наявна заборгованість зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 503496 грн. Оскільки вона не сплачена добровільно, просили стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу на суму 503496 грн. з рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих платника податків та звернути стягнення на активи товариства.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим відрядженням. Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, вважає причини неявки в судове засідання представника відповідача неповажними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, відтак клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Ротис Ізол" зареєстроване як юридична особа 16.05.2003 року. За відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 503496 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується корінцем податкової вимоги, податковими повідомленнями - рішеннями №0000512300 та №0000522300 від 07.06.2011 року, розрахунком суми позовних вимог та матеріалами справи.

Відповідачем оскаржувались до суду податкові повідомлення - рішення №0000512300 та №0000522300 від 07.06.2011 року, однак рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі №2270/14608/11 за позовом ТОВ "Ротис Ізол" до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року було залишено без змін. Відтак, існуюча сума боргу вважається узгодженою в судовому порядку і підлягає сплаті відповідачем.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

На підставі п. 20.1.18. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надіслано ТОВ "Ротис Ізол" податкову вимогу форми "Ю" № 11 від 03.02.2012 року, яку відповідачем отримано 09.02.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.3., п. 95.4. ст. 95 ПК України). Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що оскільки визначена сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що суд першої інстанції правильно по суті вирішивши справу, помилково застосував норм матеріального права. Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що звертаючись до суду з вимогою про стягнення боргу, податковий орган обрав неправильний спосіб захисту права.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

На момент звернення до суду Податковий кодекс України не передбачав права податкового органу звертатися до суду із загальною вимогою про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків. Такий висновок випливає з аналізу статті 95 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відтак, колегія суддів вважає, що правильним способом захисту порушеного права в даному випадку є стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з рахунків платника, відкритих у банківських установах.

Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" про стягнення податкового боргу, - змінити .

Абзац 2 резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року викласти наступним чином:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, буд. 45, бокс 1, код ЄДРПОУ - 32170285) в дохід Державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 503496 (п'ятсот три тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" у банках, обслуговуючих даного платника."

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.