Ухвала

від 10.06.2013 по справі 2а-1297/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-31274/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федоров М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 2а-1297/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор»

до Головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Болотіної Н.І.,

третя особа : Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську,

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Навігатор» подано адміністративний позов про визнання дій головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ в м.Луганську Болотіної Н.І. щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Навігатор» з питань дотримання вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за період з 01.01.2004 по 31.01.2007, складання та реєстрації за наслідками цієї перевірки акту від 26.02.2007 № 117/15/24185079, податкового повідомлення-рішення від 28.03.2007 № 0001501510/0 про визначення ТОВ «Навігатор» податкового зобов'язання за платежем: плата за торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу в сумі 626821,40 грн. незаконними та протиправними. Представники позивача просили визнати дії Болотіної Н.І. з проведення перевірки та складання акта, які виразились у внесенні до акту перевірки неправдивих відомостей щодо видів діяльності позивача, внесенні недостовірних даних - сум до таблиць 1, 2, 3, формуванні висновку акту перевірки, що не відповідає фактичним обставинам, внесенні до податкового повідомлення-рішення недостовірних даних податкового зобов'язання за основним платежем.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 позов задоволено частково. Визнано незаконними дії головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ в м.Луганську Болотіної Н.І. з проведення перевірки та складання акту від 26.02.2007 № 117/15/24/24185079, із внесення недостовірних відомостей до акту перевірки від 26.02.2007 № 117/15/24/24185079 щодо видів діяльності ТОВ «Навігатор», із внесення недостовірних даних - сум до таблиць 1, 2, 3, з формування висновку акту перевірки від 26.02.2007 № 117/15/24/24185079. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Навігатор» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, безпідставно скасував судове рішення та ухвалив нове рішення, чим порушив ч. 1 ст. 195, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України. Також посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 129, ст. 147 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, п.п. 1.43.16 Посадових обов'язків головного державного податкового інспектора відділу оподатковування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м.Луганську Болотіної Н.І. ст. 7, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70, ч.ч. 1, 2 ст. 71, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 166, ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.02.2007 головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління юридичних осіб Ленінської МДПІ у м.Луганську Болотіною Н.І. здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Навігатор» та складено акт № 117/15/24/24185079 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Навігатор» з питань дотримання вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за період з 01.01.2004 по 31.01.2007».

Ленінською МДПІ у м.Луганську складено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2007 № 0001501510/0 про визначення ТОВ «Навігатор» податкового зобов'язання в сумі 626821,40 грн.

Судом апеляційної інстанції на підставі Посадових обов'язків головного державного податкового інспектора відділу оподатковування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м.Луганську Болотіної Н.І., зокрема їх п. 1.43.16 п. 1.43, встановлено, що на останню покладено функцію контролю за правильним застосуванням суб'єктами господарювання - юридичними особами справляння плати за торговий патент. Такий контроль здійснюється шляхом дослідження правильності сплати суб'єктом господарювання плати за патенти, та у разі встановлення порушень - складання відповідного акту та підготовки пропозицій щодо відповідних донарахувань зобов'язань перед бюджетом.

Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що наведений судом апеляційної інстанції зміст п. 1.43.16 суперечить фактичному змісту цієї норми.

Судом касаційної інстанції з'ясовано, що згідно до п. 1.43 розділу ІІ «Обов'язки» вказаних вище посадових обов'язків на головного державного податкового інспектора відділу оподатковування юридичних осіб Болотіну Н.І. покладено функцію «Контроль за справлянням єдиного податку суб'єктами господарювання - юридичними особами та плати за торговий патент», яка містить визначені у підпунктах цього пункту процедури. Зокрема у п.п. 1.43.16 п. 1.43 передбачено таку процедуру як «дотримання нових інструкцій, методичних рекомендацій та інших нормативно-правових актів з питань справляння єдиного податку суб'єктами господарювання - юридичними особами та плати за торговий патент, контроль за їх правильним застосуванням».

Суд касаційної інстанції зазначає, що фактичний зміст наведених норм посадової інструкції не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції про віднесення до обов'язків Болотіної Н.І. контролю за правильним застосуванням суб'єктами господарювання - юридичними особами справляння плати за торговий патент та здійснення такого контролю шляхом дослідження правильності сплати суб'єктом господарювання плати за патенти, та у разі встановлення порушень - складання відповідного акту та підготовки пропозицій щодо відповідних донарахувань зобов'язань перед бюджетом.

Відтак, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у Болотіної Н.І. повноважень на проведення перевірки та складання акту перевірки є правильними.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (чинного на час виникнення спірних відносин), випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених суб'єктом господарювання порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо дій суб'єкта владних повноважень зі складання акту перевірки, внесення до нього відомостей не могли бути задоволені.

Є також правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій головного державного інспектора податкового інспектора відділу оподатковування юридичних осіб Болотіної Н.І. щодо внесення до податкового повідомлення-рішення недостовірних даних податкового зобов'язання, оскільки судом було встановлено, що таке податкове повідомлення-рішення прийнято Ленінської МДПІ та підписано заступником начальника.

Порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, судом касаційної інстанції не виявлено.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивач у касаційній скарзі вказав також вимоги про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На час подання касаційної скарги згідно з п.п. 1, п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачувався у порядку, встановленому законодавством для державного мита, тобто у порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (7-93). За подання касаційної скарги розмір судового збору становив 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви і складав 1,70 грн.

Оскільки позивачем за подання касаційної скарги сплачено судовий збір в сумі 34,00 грн., тобто в розмірі більшому, ніж встановлено законом, суд касаційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача шляхом повернення йому судового збору в сумі 32,30 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 - без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Навігатор» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24185079, місцезнаходження юридичної особи: 91016, Луганська обл., місто Луганськ, Ленінський район, вул. Дзержинського, 1 А, кв. 15) внесений в більшому розмірі судовий збір у загальній сумі 32,30 грн. (тридцять дві гривні тридцять копійок), а саме: судовий збір внесений за квитанцією № 6404445 від 29.09.2010 в сумі 15,30 грн. (п'ятнадцять гривень тридцять копійок) та за квитанцією № 6404454 від 29.09.2010 в сумі 17,00 грн. (сімнадцять гривень).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в частині залишення судових рішень без змін з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров