Ухвала

від 26.06.2013 по справі 2а-203/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року м. Київ К/9991/18828/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2-а-203/10/1870

за позовом СПД ОСОБА_1

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Конотопська МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання до вчинення дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2008 № 0002541711/0 та від 19.02.2009 № 0001991711/2.

Постановою названого суду від 21.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, у позові відмовлено з мотивів непідтвердженості даних податкового обліку позивача необхідними первинними документами.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції та задовольнити позов.

Конотопською МДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому заявник зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить залишити їх без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Конотопською МДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати СПД ОСОБА_1 податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2006 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 23.09.2008 № 365/17-2/2677804026/357, в якому зафіксовано відсутність на час перевірки податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у сумі 349 605,86 грн., а також неподання СПД ОСОБА_1 податкової декларації з ПДВ за квітень 2008 року. Наведені обставини стали підставою для прийняття Конотопською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 06.10.2008 № 0001991711/0, згідно з яким позивачеві донараховано ПДВ у сумі 524 578,79 грн. (у тому числі 349 605,86 грн. за основним платежем та 174 972,93 грн. за штрафними санкціями).

У ході оскарження СПД ОСОБА_1 зазначеного донарахування в адміністративному порядку Конотопською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку за той самий звітний період, оформлену актом від 16.12.2008 № 465/17-2/2677804026/511. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено невключення позивачем до бази оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (електродів) в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма плюс», у зв'язку з чим позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 58800 грн. (у тому числі 39200 грн. за основним платежем та 19600 грн. за штрафними санкціями). Під час цієї перевірки позивачем було надано податковому органу податкові накладні у зв'язку з їх частковим відновленням, які, однак, не вплинули на суму донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2008 № 0001991711/0 через непідтвердженість платником реального виконання господарських операцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи вимоги СПД ОСОБА_1 необґрунтованими, дійшли висновку про те, що податковим органом подано достатні докази на підтвердження заниження позивачем податкових зобов'язань та завищення суми задекларованого податкового кредиту у перевіреному періоді.

Зазначені висновки судів відповідають фактичним обставинам справи, а також податковому законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту є сукупність таких обставин: фактичне придбання товару (роботи, послуги) для використання в оподатковуваних операціях та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

А відтак відсутність на час проведення перевірки платника податкових накладних у будь-якому разі є підставою для його відповідальності згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» незалежно від причини такої відсутності.

Що ж стосується подальшого відновлення позивачем частини викрадених податкових накладних, то у даному разі суди об'єктивно відхилили їх як підставу для формування даних податкового обліку платника.

Адже подані платником документи повинні достовірно засвідчувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податковий кредит. За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми ПДВ у складі їх вартості не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених податкових накладних.

Судами встановлено, що особи, які значаться постачальниками позивача у поданих останнім податкових накладних (зокрема, закрите акціонерне товариство «Артемівський машинобудівельний завод «Вістек», державне підприємство «Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН Україна»), не підтвердили фактів здійснення господарських операцій з СПД ОСОБА_1 та виписки податкових накладних за цими операціями.

Будь-яких первинних документів на підтвердження фактичного виконання операцій з поставки (за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі) СПД ОСОБА_1 не представлено.

А відтак, правильно застосувавши норми податкового законодавства, а також оцінивши з урахуванням правил статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та установлені у справі обставини справи, судові інстанції дійшли об'єктивного висновку про неправомірність формування СПД ОСОБА_1 податкового кредиту в сумі 349 605,86 грн., про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 39200 грн. та про відсутність правових підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача про те, що зафіксовані податковою інспекцією обставини не є свідченням порушення СПД ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, підлягають відхиленню, оскільки вони спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин та наявних у справі доказів, були предметом розгляду судів та отримали належну правову оцінку.

За таких обставин передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2-а-203/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Н.Є. Маринчак