Рішення

від 19.01.2009 по справі 51/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Ольга»

до                   Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»

про                стягнення 20 746 грн. 30 коп.

                                                                                                                         Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мелешко В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 20746,30 грн. за договором оренди від 01.10.06 р. № 28/06 та додатковою угодою № 1 до вказаного договору від 30.04.07 р., з яких: 11362,50 грн. основного боргу, 2272,50 грн. штрафу, 423,37 грн. пені, 468,14 грн. інфляційних нарахувань, 6219,79 грн. 300 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів  відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та невиконання вимог суду ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.08р. розгляд справи було відкладено на 15.10.08р.

Оскільки в розрахунку суми основного боргу, доданого до позовної заяви, не враховано заборгованість по сплаті орендної плати за грудень місяць 2007 року, представник позивача уточнив суму основної заборгованості, що виникла за період з 01.12.2007 року по 15.03.08р. та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 14 907 грн. 50 коп. основного боргу. Заява про збільшення розміру позовних вимог судом прийнята до розгляду.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що Закрите акціонерне товариство «Догмат Україна»продовжувало сплачувати оренду плату у розмірі, встановленому договором, оскільки його не було повідомлено про збільшення орендної плати.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, необхідних для повного, об'єктивного та всебічного розгляду всіх обставин справи, розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача у судове засідання 19.01.09р. не з'явився, причини неявки суду не відомі.

У судовому засіданні 19.01.09р. представник відповідача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що починаючи з 01.03.08р. позивач фактично припинив доступ відповідача до об'єкту оренди. Зважаючи на те, що цей факт документально оформлено не було, відповідач не зміг підтвердити зазначені обставини.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.01.09р. за згодою представника відповідача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, ?

 ВСТАНОВИВ:

01.10.06р. між сторонами було укладено договір оренди № 28/06, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування на умовах оренди  частину нежилих приміщень загальною площею 2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139.

Зазначений факт підтверджується актом приймання –передачі майна в оренду від 10.11.06р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Відповідно до п. 7.1 договору строк його дії становив з 01.10.06р. по 01.09.07р.

Додатковою угодою № 1 від 30.04.07р. сторонами було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2008 року.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розмір щомісячної орендної плати за орендовані приміщення загальною площею 2 кв.м. визначається з 500 грн. за один квадратний метр в місяць з урахуванням ПДВ, що загалом складає 1000 грн. 00 коп. в місяць.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2. договору на відповідача був покладений обов'язок за користування орендованим майном сплачувати не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним щомісячно оренду плату.

Відповідачем на виконання умов договору оренди № 28/06 від 01.10.06р. було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення в травні 2007 року згідно платіжного доручення №  10803 від 07.06.07р., грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення в червні 2007 року згідно платіжного доручення №  13628 від 11.07.07р., грошові кошти в сумі 2000 грн. 00 коп. за оренду приміщення в липні –серпні 2007 року згідно платіжного доручення №  15507 від 02.08.07р., грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення у вересні 2007 року згідно платіжного доручення №  2073 від 01.10.07р., грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення в жовтні 2007 року згідно платіжного доручення № 2740 від 05.11.07р. (попередня оплата), грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення у листопаді  2007 року згідно платіжного доручення №  4588 від 29.11.07р.(попередня оплата), грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. за оренду приміщення у грудні  2007 року згідно платіжного доручення №  6609 від 19.12.07р. (попередня оплата).

01.11.07р. позивач звернувся до відповідача з листом № 521/07-юр, яким повідомив орендаря про збільшення, починаючи з 01.12.2007 року розміру орендної плати до 2272 грн. 50 коп. за один квадратний метр в місяць, в т.ч. ПДВ 20%. Відповідь на зазначені обставини, позивач просив надати в строк до 15.11.07р. Окрім того, як вбачається з зазначеного листа, позивачем на адресу відповідача було направлено для підписання додаткову угоду від 01.11.07р. у двох примірниках.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору оренди № 28/06 від 01.10.06р. не підписав направлений на його адресу примірник додаткової угоди від 01.11.07р, не надав свою згоду чи заперечення з приводу запропонованого  позивачем розміру підвищеної орендної плати  та, починаючи з грудня 2007 року, припинив виконання покладених на нього грошових зобов'язань за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом  2.1.5 договору визначено право позивача на зміну розміру орендної плати з відповідним повідомленням відповідача не пізніше 20 денного терміну до передбаченої зміни орендної плати. Сторонами передбачено, що відповідач протягом 20 днів з моменту отримання такого повідомлення, зобов'язаний прийняти рішення та повідомити позивача про відмову чи згоду сплачувати орендну плату відповідно до запропонованого позивачем розміру. Відмова відповідача сплачувати оренду плату в запропонованому розмірі є підставою для дострокового одностороннього розірвання договору оренди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що лист № 521/07-юр від 01.11.07р. є пропозицією (офертою) позивача щодо укладання додаткової угоди про підвищення розміру орендної плати, а мовчання відповідача та продовження користуватися об'єктом оренди, позивач розцінює як прийняття його пропозиції (акцепт).

Проте, суд не може погодитися з зазначеною позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Наданий позивачем лист № 521/07-юр від 01.11.07р. суд не може вважати офертою, яка тягне певні правові наслідки, оскільки з його змісту слідує лише намір позивача вступити у попередні відносини, щодо укладання додаткової угоди від 01.11.07р., зазначеної позивачем у вказаному листі.

Як і оферта, відповідь про її прийняття має відповідати певним обов'язковим умовам: вона повинна бути повною та безумовною, тобто акцептом визначається лише така відповідь, з якої слідує згода з усіма вказаними у оферті умовами, без будь –яких нових умов та застережень.

Зважаючи на те, що мовчання є одним з різновидів форм волевиявлення щодо прийняття оферти, воно може визнаватися акцептом лише у випадках, прямо передбачених договором.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, зважаючи на те, що договором № 28/06 від 01.10.06р. не передбачено, що акцепт щодо зміни розміру орендної плати здійснюється шляхом мовчазної згоди відповідача, беручи до уваги й те, що 19.12.2007 року відповідачем було здійснено попередню сплату орендної плати у розміру, передбаченому п. 4.1 договору, тобто всупереч зазначеної позивачем в листі пропозиції, що свідчить про продовження  користування об'єктом оренди на умовах договору, суд дійшов висновку, що питання щодо зміни орендної плати залишилося між сторонами не врегульованим.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. позивача зобов'язано було надати свій примірник додаткової угоди від 01.11.07р., направленої в якості додатку до листа № 521/07-юр від 01.11.07р.

Проте позивач всупереч вимоги суду не надав свого примірника додаткової угоди, направленої на адресу відповідача, та не довів зазначених обставин.

Таким чином, зважаючи на те, що орендна плата є істотною умовою договору оренди, суд дійшов висновку, що її розмір може бути змінено лише за погодженням сторін шляхом укладання додаткової угоди, тобто у тій самій формі що й договір.

Окрім того, перерахування позивачу у грудній 2007 року орендної плати, у розмірі встановленому договором, слід розцінювати як незгоду відповідача сплачувати оренду палату у запропонованому позивачем розмірі, що було підставою для позивача скористатися наданим йому правом на дострокове одностороннє розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.08р. між сторонами було підписано акт приймання –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв  частину нежилих приміщень загальною площею 2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139.

Таким чином, зважаючи на те, що сторонами залишилося неврегульованим питання щодо збільшення розміру орендної плати, загальна сума орендної плати, яку відповідач мав сплатити позивачу на виконання п. 4.1, п. 4.2 договору, за період з 01.01.2008 року по 15.03. 2008 року, складає 2483 грн. 87 коп.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що починаючи з 01.03.08р. він фактично припинив користуватися об'єктом оренди, оскільки, по –перше, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами вищенаведених обставин, а по –друге, наданий позивачем акт приймання –передачі приміщення свідчить, що до 15.03.08р. відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу зі сплати орендних платежів підлягають  частковому задоволенню в розмірі 2 483 грн. 87 коп.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 423 грн. 37 коп. та штраф у сумі 2272 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від неоплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої на момент невиконання зобов'язання.

Перевіривши правильність розрахунку пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем не враховано, що, по –перше, сторонами не врегульоване питання щодо збільшення розміру орендної плати, а по –друге, застосовано помилку в методиці їх розрахунку.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню відповідача  складає 93 грн. 69 коп., а штрафу –496 грн. 77 коп.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6219 грн. 79 коп.  та суму індексу інфляції у розмірі 468 грн. 14 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору, сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції та  300% річних.

З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі № 62-97-р від 03.04.97р., позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 300% річних підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду, оскільки позивачем невірно застосовано методику їх розрахунку, а також невірно визначено суму заборгованості.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог зазначених норм права, а також часткового виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, підлягає стягненню з відповідача 300 % річних, що складає  142 грн. 90 коп. та інфляційні нарахування в сумі 104 грн. 00 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Зважаючи на те, що позивачем при збільшенні розміру позовних вимог не доплачено в доход держаного бюджету державне мито в сумі 35 грн. 45 коп., то зазначена сума, в порядку ст. 46 ГПК України, стягується з нього згідно з новою ціною позову.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ??

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»(01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код 32110268) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Ольга»(61125, м. Харків, вул. Маломясницька, б. 9/11, код 30236375) основний борг у сумі 2483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн.. 87 коп., пеню в сумі 93 (дев'яносто три) грн. 69 коп., штраф в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн.. 77 коп., 300% річних в сумі 142  (сто сорок дві) грн. 90 коп., інфляційні нарахування в сумі 104 (сто чотири) грн. 00 коп., державне мито в сумі 33 (тридцять три) грн.. 21 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16 (шістнадцять) грн. 13 коп.

3.          В задоволенні  решти позовних вимог відмовити.  

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ольга»(61125, м. Харків, вул. Маломясницька, б. 9/11, код 30236375) в доход державного бюджету України суму недоплаченого державного мита у розмірі 35 (тридцять п'ять) грн. 45 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

    Дата підписання  23.02.09р.