Рішення

від 02.07.2013 по справі 917/955/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 Справа № 917/955/13

за позовом Прокурора Диканського району, вул. Леніна, 64а, с. Диканька, Полтавська обл., 38500 в інтересах держави в особі

Диканської селищної ради Полтавської області, вул. Леніна, 133, с. Диканька, Полтавська обл., 38500

Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000

до Фермерського господарства "Корід", вул. Садова, 3, с. Василівка, Диканський р-н, Полтавська обл., 38500

про стягнення 117 475,20 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача - Диканської селищної ради : не з'явилися;

від позивача - Державної екологічної інспекції: Хоміч Л.В., довіреність № 03/0114/02-16 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: Борових С.Ф., довіреність № 5/7/2012 від 27.11.2012 р.;

від прокуратури: Іценко М.В., посв. № 330 від 07.09.2011 р..

У судовому засіданні 20.06.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України з метою представлення можливості сторонам та прокуратурі надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні, оголошено перерву у судовому засіданні до 02.07.2013 р. до 11 год. 00 хв..

Суть спору : Розглядається позовна заява Прокурора Диканського району в інтересах держави в особі Диканської селищної ради Полтавської області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення з Фермерського господарства "Корід" 117 475,20 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) за періоди з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 05.09.2012 р..

Позивач 1 - Диканська селищна рада - представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду виконав не у повному обсязі, надав пояснення № 477/02-41/340 від 12.06.2013 р. (вх. № 8455 від 14.06.2013 р.), у яких вказує про здійснення відповідачем водопостачання до 20 житлових будівників в с. Василівка Диканського району Полтавської області, укладення між ним та Фермерським господарством "Корід" 01.11.2011 р. на підставі рішення 13 сесії 6 скликання Диканської селищної ради № 36 від 20.10.2011 р. договору оренди земельної ділянки (господарського двору), продовження дії цього договору оренди земельної ділянки на один рік за рішенням 26 сесії 6 скликання Диканської селищної ради № 24 від 06.12.2012 р. та укладення 19.12.2012 р. договору оренди земельної ділянки (господарського двору). Крім того, останній просить суд розглянути справу за відсутності представника Диканської селищної ради.

Позивач 2 - Державна екологічна інспекція у Полтавській області - підтримує поданий в його особі в інтересах держави Прокурором Диканського району позов, про що повідомив суд листом № 2244/01-14/02-16 від 13.06.2013 р. (вх. № 8476 від 14.06.2013 р.).

Представник прокуратури та позивача 2 - Державної екологічної інспекції у Полтавській області - на позовних вимогах наполягають за мотивами позовної заяви та пояснень № 2341/01-14/02-16 від 20.06.2013 р. (вх. № 9127 від 26.06.2013 р.).

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву вх. № 8456 від 14.06.2013 р. та додаткових поясненнях вх. № 9151 від 26.06.2013 р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази,

встановив :

16.09.2009 р. Фермерському господарству "Корід" видано дозвіл на спеціальне водокористування № 3407 на строк по 11.08.2014 р. (а.с. 27-28), при цьому ціль водокористування визначена як госппитні та виробничі потреби підприємства, населення.

На підставі вимоги прокуратури Диканського району від 14.09.2012 р. № 68-2015вих12 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено перевірку Фермерського господарства "Корід" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки Фермерського господарства "Корід" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства складено акт № 608/01-01-14 від 04.10.2012 р. (а.с. 30-32), в якому зафіксовано забір та використання відповідачем води на виробничі потреби із артезіанської свердловини № 4 без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. в об'ємі 720,00 м 3 та за період з 01.01.2012 р. по 05.09.2012 р. в об'ємі 2 600,00 м 3 (згідно самостійно поданої відповідачем довідки № 23 від 26.09.2012 р.), що є порушенням з боку останнього норм ст. 19, ст. 21, ст. 23 Кодексу України "Про надра".

На підставі цього акту перевірки № 608/01-01-14 від 04.10.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області:

- 09.10.2012 р. винесено припис № 05-21-92 про усунення виявлених порушень;

- 09.10.2012 р. складено протокол про адміністративне правопорушення № 000878;

- 10.10.2012 р. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 05-22-170 на громадянина ОСОБА_4 - голову Фермерського господарства "Корід";

- згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 із змінами, проведено розрахунок розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), відповідно до якого розмір збитків складає 117 475,20 грн.;

- 30.10.2012 р. направлено відповідачеві претензію № 140/02-08 на суму 117 475,20 грн. із зазначенням відповідного рахунку для сплати вказаної суми.

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію, вважаючи права та інтереси держави порушеними, прокурор Диканського району звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом в інтересах держави в особі Диканської селищної ради Полтавської області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення з Фермерського господарства "Корід" 117 475,20 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) за періоди з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 05.09.2012 р.. В обґрунтування правових підстав позову прокурор посилається на приписи ст. 47, ст. 68, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1, ст. 23, ст. 24, ст. 65 Кодексу України "Про надра", ст. 1, ст. 16, ст. 22, ст. 1166 Цивільного кодексу України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави ненадходженням коштів до місцевого бюджету в результаті незаконного користування водними ресурсами відповідачем, уповноваженим органом було визначено Диканську селищну раду, на території якої розташована використана відповідачем свердловина.

Статтею 15 Закону України від 25.06.1991 р. № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 10 Водного кодексу України, сільські ради на їх території здійснюють контроль та заходи щодо раціональним використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, що знаходяться у власності держави.

Статтею 33 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (із змінами та доповненнями) унормовано, що сільські ради здійснюють контрол за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів, тобто міська рада є органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах і є належним позивачем по даній справі.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерство екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 р. за № 1347/20085, Державна екологічна інспекція у Полтавській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі наявності та дотримання умов виданих дозволів. Для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на вищевикладене, звернення прокуратури України з позовами в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Диканської селищної ради Полтавській області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області, є правомірним.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме: ст. 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як зазначено вище, при пред'явленні позову у даній справі прокурор Диканського району Полтавської області зазначив, що відповідач в порушення вимог ст. 1, ст. 23, ст. 24, ст. 65 Кодексу України про надра здійснив самовільний забір підземних прісних вод з артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами (підземними прісними водами), внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 117 475,20 грн..

Відповідно до ст. 38, ст. 40 Закону України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах; використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. Забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів є спеціальним водокористуванням згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, у період, охоплений перевіркою, відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу № 3407.

Проте, ст. 2 Водного кодексу України передбачає, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України. Таким чином, норма ст. 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин (ст. 14 Кодексу України про надра). Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 21 зазначеного Кодексу передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст. 16, ст. 17 Закону України від 10.01.2002 р. № 2918-III "Про питну воду та питне водопостачання", забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод); ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення; державного акта на право постійного користування або на право власності на землю; технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку; сертифіката відповідності та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на фасовану питну воду. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Враховуючи наведені норми закону, регулювання спірних правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, не обмежується виключно водним законодавством, сфера дії вимог законодавства про надра в цілому і Кодексу України про надра зокрема, поширюється і на спірні правовідносини щодо користування надрами, які виникли внаслідок користування відповідачем водними об'єктами.

Тобто, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 08.01.2013 р. у справі № 5024/710/2012, постанові від 04.02.2013 р. у справі № 18/5026/679/2012, постанові від 05.02.2013 р. у справі № 20/5025/938/12, постанові від 25.02.2013 р. у справі № 5008/607/2012, постанові від 24.04.2012 р. у справі № 5008/840/2011, постанові від 03.06.2013 р. у справі № 5011-6/12956-2012 та інших.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за одночасної наявності наступних умов: наявності права на земельну ділянку, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, обсяг видобування підземних вод з водозаборів не повинен перевищувати 300 кубічних метрів на добу.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності усіх трьох визначених законодавцем умов для застосування наведеної норми ст. 23 Кодексу України про надра до спірних правовідносин.

Навіть за наявності вказаних вище договорів оренди землі з врахуванням презумпції правомірності правочину за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України у відповідача відсутні ліцензія на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, технічний проект на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погоджений і затверджений в установленому порядку, договори на водопостачання із споживачами. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Крім того, з акту перевірки вбачається та відповідачем не заперечується, що артсвердловина засобами обліку води не обладнана, звітність по формі 2 ТП-водогосп не ведеться, облік підземної забираємої води відповідно до журналів по формі АПОД-11, ПОД-12 не ведеться. При цьому під час перевірки відповідачем було надано довідку № 23 від 26.09.2013 р. про кількість видобутої та використаної на виробничі потреби води, яка підписана керівником Фермерського господарства "Корід" ОСОБА_4 (наказ № 1 від 12.03.1992 р., а.с. 22) та скріплена печаткою Фермерського господарства "Корід" (а.с. 40), відомості з якої було використано при розрахунку заподіяних державі збитків, що відповідає пункт 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за № 767/16783 у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220).

Надані відповідачем пояснення бухгалтера Фермерського господарства "Корід" ОСОБА_5 за відсутності засобів обліку води на свердловині не спростовують наведеного вище.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за № 767/16783 Із змінами і доповненнями, далі - Методика). У відповідності до пункту 1.2. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220) ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою встановленою в пункті 9.1. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220). В свою чергу фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (пункт 9.2. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220)).

На підставі акту № 608/01-01-14 від 04.10.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, м. Полтава відповідачу було визначено розмір заподіяних державі збитків в сумі 117 475,20 грн. відповідно до проведеного розрахунку величини збитків, завданих відповідачем внаслідок порушень водного законодавства за вказаною Методикою.

З матеріалів справи вбачаєтсья наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами) у період з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 05.09.2012 р., наявність причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною державі шкодою в розмірі 117 475,20 грн.. Відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача, розмір збитків визначений прокурором та позивачем з дотриманням норм чинного законодавства, позовні вимоги підтверджені поданими доказами та відповідають нормам права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню

Заперечення відповідачем позовних вимог суд не оцінює правомірними за наведеним вище мотивуванням.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 29, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Корід" (вул. Садова, 3, с. Василівка, Диканський р-н, Полтавська обл., 38500), ідентифікаційний код юридичної особи 13954801 :

- на користь Диканської селищної ради Полтавської області (вул. Леніна, 133, с. Диканька, Полтавська обл., 38500), ідентифікаційний код юридичної особи 21046503, р/р 33116331700108, Диканська селищна рада, УДКС у Диканському районі, ЄДРПОУ 38029560 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019) - 117 475,20 грн. збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземної прісної води);

- до спеціального фонду державного бюджету України - 2 349,50 грн. судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам процесу за адресами, вказаними у його вступній частині, а також прокуратурі Полтавської області.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.