Постанова

від 19.08.2013 по справі 917/955/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 917/955/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю прокурора: Кондратюк Н.А.

представників:

першого позивача - не з'явився

другого позивача - не з'явився

відповідача - Борових С.Ф., Гальченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2241П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 02 липня 2013 року у справі №917/955/13

за позовом Прокурора Диканського району Полтавської області в інтересах держави в особі:

1. Диканської селищної ради Полтавської області, с. Диканька, Полтавська область,

2. Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава,

до Фермерського господарства "Корід", с. Василівка, Диканський район, Полтавська область,

про стягнення 117475,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року прокурор Диканського району Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради Полтавської області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Корід", в якій просив стягнути з відповідача на користь Диканської селищної ради Полтавської області збитки у розмірі 117 475 грн. 20 коп., обумовлені самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні прісні води).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02 липня 2013 року у справі №917/955/13 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 02 липня 2013 року у справі №917/955/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з неповним з'ясуванням та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідач вважає, що норми природоохоронного законодавства він не порушував та не погоджується з висновком суду першої інстанції про перевищення ним допустимих обсягів видобування води.

Перший позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач має дозвіл на спецводокористування № 3407 від 16.09.2009 року та здійснює використання підземних питних вод для власних господарсько-побутових потреб та централізованого водопостачання до 20 житлових будинків.

Прокурор та другий позивач письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Перший та другий позивачі, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка представників першого та другого позивачів не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, на виконання вимоги прокуратури Диканського району Полтавської області, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Фермерського господарства «Корід», що підтверджується актом №608/01-01-14 від 04.10.2012 р. (а.с.30-32).

В результаті перевірки встановлено, що ФГ «Корід» здійснювало забір та використання води на виробничі потреби із артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст.ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Про даний факт зазначено також в протоколі №000878 про адміністративне правопорушення від 09.10.2012 р. та в постанові про накладення адміністративного стягнення №05-22-170 від 10.10.2012 р. (а.с.34-35).

Приписом №05-21-92 від 09.10.2012 р. було приписано голові ФГ «Корід» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) до 10.01.2013 р. (а.с.33).

В претензії №140/02-08 від 30.10.2012 р. Державна екологічна інспекція у Полтавській області запропонувала ФГ «Корід» відшкодувати збиток, заподіяний державі в сумі 117475,20 грн. (а.с.37).

Розрахунок розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, проведений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області (а.с.38).

Прокурор в позовній заяві зазначає, що відповідач не сплатив 117475,20 грн. збитків, заподіяних державі самовільним забором підземної води із артсвердловини без спеціального дозволу на користування надрами (підземними прісними водами), що, на думку прокурора, є підставою для захисту інтересів держави в судовому порядку.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, з урахуванням приписів статті 23 Кодексу України про надра, статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 22, 1166 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Згідно із ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявна протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами), тобто без дозволу на користування надрами (підземними водами).

Колегія суддів вважає, що такий висновок місцевого господарського суду є передчасним, не підтверджується матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що відповідач для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання мав право видобувати підземні води без спеціальних дозволів та використовувати їх для господарських і побутових потреб.

При цьому, в основу можливості видобування та використання підземних вод покладено кількісний критерій, адже здійснення такого права можливо за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

В дозволі №3407 від 16.09.2009 р. на спеціальне водокористування, що виданий відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області на строк до 11.08.2014 р., та в паспорті на артезіанську свердловину №4, розташовану в с. Василівка, Диканського району, глибиною 213 м, зазначено, що її потужність становить 6 кубічних метрів на годину (а.с.23-28).

З огляду на викладене, продуктивність водозаборів підземних вод артезіанської свердловини №4 на добу, враховуючи показник потужності даної свердловини на годину, становить 144 кубічних метрів, що не перевищує 300 кубічних метрів.

Отже, відповідач не міг перевищити встановлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод, а тому мав право на законних підставах, без спеціального дозволу на користування надрами, видобувати та використовувати підземні води.

Колегія суддів, беручи до уваги вищевказані обставини, дійшла висновку, що у відповідача відсутня протиправна поведінка, тобто немає складу цивільно-правової відповідальності, що, в свою чергу, виключає стягнення збитків.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст.23 Кодексу України про надра відповідач мав право видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, тобто потреб пов'язаних з його господарською діяльністю та побутом.

Положеннями ч.1 ст.3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналізуючи наведені норми законодавства є підстави дійти висновку, що виробництво є складовою частиною господарської діяльності, а відповідно виробничі потреби є різновидом господарських потреб підприємства.

Згідно із актом обстеження господарства від 03.01.2013 р., складеного комісією Диканської селищної ради та завіреного печаткою Диканської селищної ради, ФГ «Корід» здійснює цільове водокористування для госппитних та виробничих потреб підприємства (а.с.68), що відповідає ч.1 ст.3 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідач, здійснивши видобування та користування підземними водами для госппитних та виробничих потреб, не порушив приписи статті 23 Кодексу України про надра, стосовно можливості видобування та використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що постанова №05-22-170 від 10.10.2012 р. про накладення адміністративного стягнення на голову ФГ «Корід» не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки, оскільки з її змісту вбачається, що адміністративне стягнення накладено на керівника відповідача не лише за забір та використання води на виробничі потреби без спеціального дозволу на користування надрами, а й за інші адміністративні правопорушення, які не стосуються суті спору, та при розгляді адміністративної справи не вирішувалися питання, які є предметом розгляду в господарській справі. Сам лише факт притягнення до адміністративної відповідальності не є додатковою підставою вважати, що в діях відповідача є протиправна поведінка.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про стягнення з відповідача на користь збитків у розмірі 117 475 грн. 20 коп., обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, не прийняв до уваги та неправильно застосував норми матеріального права стосовно підстав відповідальності за завдану майнову шкоду та права відповідача на видобування і користування прісними підземними водами, а прокурор не довів обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, також суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 02 липня 2013 року у справі №917/955/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02 липня 2013 року у справі № 917/955/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Повна постанова складена 19 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.