Постанова

від 20.06.2013 по справі 2а-16461/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16461/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ТОВ «Алюпласт Україна» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 листопада 2012 року № 0003562250/11492, № 0003572250/11493, № 0003582250/11494 та № 0003592250/11495.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит та валові витрати на підставі документів, складених ТОВ «Інжетехнобуд», ТОВ «Сінема Хаус», ТОВ «Аріскон» та ПП «РА Квадро плюс».

Під час судового засідання представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Алюпласт Україна» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Алюпласт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, про що складено акт від 09 листопада 2012 року № 5727/22-50/33296856.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0003562250/11492, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 501478 грн., від 23 листопада 2012 року № 0003592250/11495, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2014023 грн. 00 коп., від 23 листопада 2012 року № 0003572250/11493, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16059 грн. 00 коп., з яких 12847 грн. 00 коп. за основним платежем та 3212 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, та від 23 листопада 2012 року № 0003582250/11494, яким було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 12847 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ТОВ «Алюпласт Україна» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Алюпласт Україна» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був неправомірно сформований податковий кредит, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та неправильно застосовано ст. 150 ПК України.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сінема Хаус», ТОВ «Аріскон» та ПП «РА Квадро плюс» були укладено фінансово-господарські договори. Витрати, понесені у зв'язку з оплатою вказаних договорів, були віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як на підставу для висновку про завищення позивачем витрат за вказаними операціями ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС в акті перевірки від 09 листопада 2012 року № 5727/22-50/33296856 послалося на те, що ТОВ «Алюпласт Україна» не надало докази належного оформлення послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Підтвердженням фактичного отримання товару, робіт, послуг є, зокрема, належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського обліку.

З метою доведення фактичного здійснення господарської операції з ТОВ «Сінема Хаус» позивач надав суду копію договору на створення відеопродукції № 21-1 від 21 квітня 2011 року. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Сінема Хаус» зобов'язувалося виготовити відеопродукцію, вимоги до якої визначаються в додатку № 1 до договору.

До суду були надані додаток № 1 до вказаного договору, яким було погоджено сценарій щодо зйомок товару та додаток № 2, в якому погоджено сторіборд рекламного ролика.

Також ТОВ «Алюпласт Україна» надало суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), акт здачі-приймання носіїв з відеоматеріалом, а також безпосередньо диск із записом виготовленого ТОВ «Сінема Хаус» відеоматеріалу.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Аріскон» позивач надав суду копію договору поставки товару від 10 жовтня 2011 року, згідно якого вказана юридична особа зобов'язувалася передати ТОВ «Алюпласт Україна» товари, описані в специфікації.

Згідно наданої позивачем копії специфікації товаром, що поставлявся позивачу ТОВ «Аріскон», були проспекти та буклети. Копії таких проспектів та буклетів приєднані до матеріалів справи.

Також передача та оплата товару підтверджується копіями видаткової накладної, рахунком-фактурою та податковою накладною.

Умовами п. 2.4 договору від 10 жовтня 2011 року було передбачено, що ТОВ «Алюпласт Україна» отримує товар на складі постачальника за адресою: м. Київ, вул. Жашківська, 20.

Факт отримання товару за вказаною адресою та його перевезення підтверджується копіями подорожнього листа службового легкового автомобіля та маршрутного листа.

Використання придбаного товару межах власної господарської діяльності підтверджується актом списання від 30 грудня 2011 року.

Доказами здійснення господарських операцій з ПП «РА Квадро плюс» є договір на проведення рекламної компанії № 16/11 від 10 березня 2011 року та документи що свідчать про його виконання.

За змістом зазначеного договору ПП «РА Квадро плюс» зобов'язувалося виготовити та розповсюдити рекламу. Відповідно до п. 2 договору № 16/11 від 10 березня 2011 року виготовлення реклами здійснюється за оригінал-макетом.

Позивачем було надано додаток № 2 до вказаного договору, яким узгоджено макети реклами.

Згідно п.п. 3.2, 5.2 договору № 16/11 від 10 березня 2011 року підтвердженням факту розміщення рекламних матеріалів є фото звіт та акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких відображається номерні знаки транспортних засобів. Окрім цього, сторони складають Акт про початок експонування.

В матеріалах справи наявні копії всіх перелічених документів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Сінема Хаус», ТОВ «Аріскон» та ПП «РА Квадро плюс» та правомірність формування витрат за ними.

За таких обставин вимоги ТОВ «Алюпласт Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0003562250/11492 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0003592250/11495 та № 0003582250/11494 став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної № 5 від 30 червня 2011 року, складеної ТОВ «МНВП «Інжтехбуд».

У період діяльності ТОВ «Алюпласт Україна», що був перевірений відповідачем, податковий кредит сформований на підставі п'яти податкових накладних, складених вказаним контрагентом.

Непідтвердженою податковий орган вважає лише ту суму податкового кредиту, що зазначена в податковій накладній № 5 від 30 червня 2011 року. У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не ставить під сумнів фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «МНВП «Інжтехбуд», а єдиною підставою для невизнання податкового кредиту була відсутність оригіналу вищевказаної податкової накладної.

Так, в п. 3.2.2 акту перевірки від 09 листопада 2012 року № 5727/22-50/33296856 вказано, що на момент перевірки оригінал податкової накладної № 5 від 30 червня 2011 року у ТОВ «Алюпласт Україна» відсутній.

Разом з тим, в акті відсутні посилання на те, що перевіряючі зверталися до представників позивача з вимогою про надання вказаного документа, проте в задоволенні прохання було відмовлено.

Під час судового засідання представник ТОВ «Алюпласт Україна» надала суду оригінал податкової накладної № 5 від 30 червня 2011 року, а також оригінали інших податкових накладних, складених ТОВ «МНВП «Інжтехбуд».

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність у позивача оригіналу податкової накладної № 5 від 30 червня 2011 року.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0003592250/11495 та № 0003582250/11494 також підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0003592250/11495 було винесене у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, ТОВ «Алюпласт Україна» неправомірно включило до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що утворилося в попередніх податкових періодах.

На думку колегії суддів вказаний висновок податкового органу суперечить нормам матеріального права.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України з 01 квітня 2011року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році без жодних обмежень.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України положення п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, вказаними нормами права передбачено, що розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

Правильність розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року відповідачем не заперечується.

За таких обставин вимоги ТОВ «Алюпласт Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0003592250/11495 є законними та обґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Алюпласт Україна» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 01 квітня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Алюпласт Україна» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 0003562250/11492, № 0003572250/11493, № 0003582250/11494 та № 0003592250/11495.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 25 червня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С