Постанова

від 19.06.2013 по справі 812/4091/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року Справа № 812/4091/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю сторін:

представника позивача: Опанасюк О.В. (довіреність від 02.01.2013 №1),

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні Луганської області до Ліквідаційної комісії Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель» про зобов'язання визнання грошових вимог, стягнення заборгованості з капіталізованих платежів в сумі 601226,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні Луганської області до Ліквідаційної комісії Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель» про зобов'язання визнання грошових вимог, стягнення заборгованості з капіталізованих платежів в сумі 601226,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.02.2013 до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель». У зв'язку з цим до ліквідаційної комісії підприємства була спрямована заява від 12.04.2013 про визнання права з капіталізації платежів в сумі 601226,78 грн., що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю громадян, так як відділення Фонду були призначені страхові виплати потерпілим. 17.04.2013 на адресу позивача надійшла відповідь ліквідатора Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель» про відмову у визнанні грошових вимог.

У зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості з капіталізованих платежів у зазначеному розмірі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

До матеріалів справи відповідачем надані заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав того, що Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N765 не передбачено нарахування капіталізованих платежів підприємству у разі ліквідації підприємства за рішенням засновників. Дії Фонду з нарахування заборгованості за капіталізованими платежами підприємствам, які ліквідовуються поза процедурою банкрутства, є неправомірними. Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду №36 від 12.07.2007, також не надає Фонду права та законних підстав для нарахування сум капіталізованих платежів. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову (а.с.236-239).

Згідно вимог ст.128 КАС України суд розглянув справу без участі відповідача, на підставі доказів наявних у матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне гірничо-промислове підприємство «Шмель» як платника страхових внесків взято на облік до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області 28.04.2001 (а.с.11), тобто підприємство як страхувальник повинно дотримуватись вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Працівники відповідача, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасних випадків на виробництві, які сталися під час робіт у відповідача, мають право на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23.09.1999 (надалі Закон №1105).

28.02.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель». Головою ліквідаційної комісії призначено Шутку Лідію Василівну (а.с. 244).

Заявою №05/1329 від 12.04.2013 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні Луганської області звернулося до відповідача про визнання права з капіталізації платежів, що виникли із зобов'язань підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну життю і здоров'я громадян, у відповідь на яке Приватне гірничо-промислове підприємство «Шмель» заборгованість з капіталізованих платежів за підприємством не визнало з підстав ліквідації підприємства за власним рішенням, а не за судовим рішенням про банкрутство, у зв'язку із чим законодавством не передбачений порядок капіталізації платежів (а.с.21-24).

Згідно до ст.15 Закону №1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За приписами ст.46 цього Закону України фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону;

- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду №36 від 12.07.2007, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 №867/14134 (надалі Інструкція).

Пунктом 5.9 Інструкції встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N765 (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 наведеного Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п.3 Порядку, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно до п.5.9 Інструкції, яка є чинною, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником саме згідно з зазначеною постановою.

Суд не погоджується з думкою відповідача про те, що даний Порядок стосується лише підприємств, які ліквідовані.

Дійсно, в даному Порядку не прописано механізм капіталізації платежів по підприємствам, які знаходяться в стадії ліквідації.

За приписами ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд до даних правовідносин вважає необхідним застосувати норми, прописані в постанові Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N765.

Згідно до вимог п.1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Щодо суми капіталізації коштів Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель» для розрахунку з потерпілими на виробництві, нарахованих позивачем, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для капіталізації платежів по задоволенню вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоду життю та здоров'ю звернувся з запитом до Державної служби статистики України, в якому просив надати інформацію про середню очікувану тривалість життя для чоловіків в Україні.

На даний запит Державною службою статистики України було надано відповідь, що середня очікувана тривалість життя по Україні, для чоловіків у віці 52 роки становила 20,58 років, у віці 58 років - 16,60 років (а.с.12-13).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про інформацію» статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України «Про державну статистику» та іншими правовими актами в цій галузі.

Статтею 24 Закону України «Про державну статистику» встановлено, що для забезпечення потреб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних, а також фізичних осіб у статистичній інформації та доступу до неї, в органах державної статистики створюються спеціальні інформаційні служби.

Доступ до статистичної інформації забезпечується шляхом:

- систематичної публікації її в друкованих виданнях;

- поширення її засобами масової інформації;

- безпосереднього її надання органам державної влади та органам місцевого самоврядування, іншим юридичним, а також фізичним особам.

На підставі отриманої від Державної служби статистики України інформації про середню очікувану тривалість життя для чоловіків в Україні, позивачем розраховано суму потреби в капіталізації коштів за потерпілими на Приватному гірничо-промисловому підприємстві «Шмель», та становить згідно розрахунку по ОСОБА_3 - 192 342,33 грн., ОСОБА_4 - 220 163,81 грн., неповнолітньому ОСОБА_5 - 188 720,64 грн., на загальну суму 601 226, 78 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача (а.с.14).

Суд не погоджується з розрахунком потреби в капіталізації коштів по неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 188 720,64 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем потреба в капіталізованих платежах станом на 30.04.2013 неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (15 років), нарахована до досягнення ним 23 років (а.с.14).

Згідно постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні Луганської області від 29.03.2013 «Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01 березня 2013 року особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого» датою закінчення виплат визначено 10.04.2016 (а.с.53).

За даними особової справи №9465.3 про призначення страхових виплат потерпілому ОСОБА_5, останній не є учнем, студентом (курсантом, слухачем, стажистом) денної форми навчання (а.с.53-88).

З огляду на викладене, розрахунок позивачем потреби в капіталізованих платежах неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним 23 років, суперечить положенням ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У зв'язку із чим, до стягнення підлягає сума капіталізованих платежів по неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення останнім 16 річного віку, що становить 23 590,08 грн.(1965,84 грн. (розмір щомісячної виплати) х 12 (місяців).

З урахуванням викладеного, загальна сума капіталізованих платежів, яка підлягає стягненню складає по ОСОБА_3 - 192 342,33 грн., ОСОБА_4 - 220 163,81 грн., неповнолітньому ОСОБА_5 - 23 590,08 грн., що складає 436 096, 22 грн.

Відповідно до матеріалів справи підприємство відповідача на час звернення Фонду з вимогами та на час розгляду справи не виключено з Єдиного державного реєстру, а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги згідно заяви Фонду від 12.04.2013 задоволенню не підлягають, оскільки стягнення коштів у даному є достатнім і необхідним способом захисту прав позивача.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з капіталізованих платежів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору вирішуються в порядку ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 25 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з ліквідаційної комісії Приватного гірничо-промислового підприємства «Шмель» (94407, Луганська область, м.Краснодон, вул.. Менжинського, 1/1, і.к. 25359618) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Краснодоні Луганської області заборгованість по капіталізованим вимогам в сумі 436 096, 22 грн. (чотириста тридцять шість тисяч дев'яносто шість гривень двадцять дві копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складений і підписаний 25 червня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова