Постанова

від 01.07.2013 по справі 5010/1393/2012-8/41

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 5010/1393/2012-8/41

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вих. № 10-г/356 від 28.02.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2013р.

у справі № 5010/1393/2012-8/41 (суддя - М.А. Шіляк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ", м. Івано-Франківськ

до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. та збитків завданих незаконним припиненням водопостачання на суму 37 000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явились;

від відповідача : Назарук І.В. - начальник юридичного відділу КП «Івано - Франківськводоекотехпром» (довіреність від 21.11.2012 р. № 10-2/2383);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 16.01.2013 р. у справі № 5010/1393/2012-8/41 (суддя - Шіляк М.А.) позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" 4 590 грн. 21 коп. - безпідставно набутих коштів, 37 000 грн. 00 коп. - збитків завданих незаконним припиненням водопостачання, 4 300 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 1 609 грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на підставі укладеного 28.03.2006 р. сторонами договору № 1427, відповідач за період з 2006 по 2009 роки безпідставно отримав кошти в сумі 4590,21 грн., оскільки позивач провів оплату за спожиту понад ліміти воду в чотирьохкратному розмірі всього на суму 6 008 грн. 49 коп., з якої відповідачем повернуто 1 418 грн. 28 коп., а тому така підлягає стягненню як безпідставно набуті кошти. Крім того, з відповідача слід стягнути 37000 грн. збитків, які позивач поніс у зв'язку з незаконним припиненням водопостачання та судові витрати у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (4300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. судового збору).

Комунальне підприємство «Івано - Франківськводоекотехпром», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що право позивача на стягнення 4590,21 грн., які він сплатив за перевищення лімітів виникло з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Івано - Франківської області від 25.11.2011 р. у справі № 5010/98/2011-16/4-15/97, оскільки Постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1979 р., якою передбачено відповідальність за перевищення ліміту води у п'ятикратному розмірі втратила чинність 20.11.2003 р., а договір на підставі якого сплачувались платежі, укладено позивачем 28.03.2006 р., а тому даний факт був відомий позивачу, і перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після отримання відповідачем зазначених коштів, оскільки платежі на спірну суму вносились з 26.05.2006 р. по 27.11.2008 р. та, відповідно, отримувались відповідачем, то строк позовної давності сплив 28.11.2011 р., а по іншим платежам ще раніше. В частині стягнення збитків апелянт зазначає про відсутність у актах про обсяги води даних про кількість стоків, ставить під сумнів як належні та допустимі докази у справі накладні і акт на списання щодо обсягу води, при цьому зазначає про наявність підстав для припинення водопостачання, оскільки суд першої інстанції вказав лише про наявність переплати з боку позивача, не звернувши уваги на нарахування пені та ліміту.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 11/04 від 02.04.2013 р. ) заперечує доводи останньої, зазначаючи про відсутність підстав для його скасування. При цьому, посилається на те, що товариством не пропущено строк позовної давності на звернення за захистом свого порушеного права, яке виникло з моменту звернення до відповідача з листом про проведення перерахунку сплачених в чотирьохкратному розмірі коштів та виключення з договору пунктів, які встановлюють такі розміри оплати, тобто з березня 2010 р. Даний факт встановлено в судовому порядку у справі № 5010/98/2011-16/4-15/97. Твердження скаржника про відсутність в актах про обсяги води даних про кількість стоків є безпідставними, оскільки суперечать Наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та умовам договору № 1427 від 28.03.2006 р., згідно яких кількість стічних вод, які відводяться від абонента, приймаються рівною кількістю використаної води, що надходить з міського водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами водомірів, а враховуючи ту обставину, що з міського водопроводу вода не надходила, а інших джерел водопостачання в місті немає, відповідно і подати акт про обсяги стічних вод не є можливим. Доводи скаржника про те, що накладні та акти на списання щодо обсягу води виготовлені під час розгляду справи, є лише припущенням, оскільки копії даних документів додані до матеріалів справи, а оригінали оглядались в судовому засіданні, в тому числі і відповідачем. Крім того, у відповідача не було підстав для припинення водопостачання, оскільки станом на квітень 2010 р. (на момент припинення водопостачання) кредиторське сальдо КП «Івано - Франківськводоекотехпром» на користь ТзОВ «Актив ІФ» становить 1517,70 грн.

Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5010/1393/2012-8/41 та призначено до розгляду в судове засідання на 08.04.2013 р. (а.с. 17, т.2) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О. В судовому засіданні 08.04.2013 р. з метою повного та всебічного дослідження усіх матеріалів та обставин справи, витребуванням додаткових доказів розгляд справи в даному складі колегії суддів відкладено на 29.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 5010/1393/2012-8/41 господарського суду Івано - Франківської області введено суддю Кордюк Г.Т.

В судовому засіданні 29 квітня 2013 р. оголошено перерву до 13.05.2013 р., в подальшому 13 квітня 2013 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи №5010/1393/2012-8/41 відкладено в судове засідання на 27.05.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Данко Л.С. в склад колегії по розгляду справи № 5010/1393/2012-8/41 господарського суду Івано - Франківської області введено суддю Гриців В.М.

В судовому засіданні 27.05.2013 р., судова колегія ухвалила розгляд справи № 5010/1393/2012-8/41 відкласти на 01.07.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. в зв»язку з зайнятістю суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. в інших судових засіданнях у склад колегії суддів для розгляду справи № 5010/1393/2012-8/41 господарського суду Івано - Франківської області введено суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р.

Даною ухвалою участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд, а також попереджено сторони, що у разі відсутності їх у уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Івано - Фрнківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

28 березня 2006 року Комунальне підприємство «Івано - Франківськводоекотехпром» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив - ІФ» уклали договір № 1427, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечувати об'єкти позивача питною водою (аптека по вул. Коновальця, 149 та аптека/магазин по вул. Незалежності, 154) в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 108 м 3 на рік, а також приймати, транспортувати та очищати стічні води по діючих тарифах, а позивач - проводити розрахунок за надані йому послуги у спосіб і за ціною, визначеними договором (а.с. 9-11, т. 1).

Відповідно до підпунктів 2.2.4 і 2.2.5 пункту 2 договору позивач зобов'язався споживати питну воду в межах квартальних об'ємів визначених підпунктом 2.1.1 договору, а в разі його невиконання, сплачувати неустойку (штраф) в розмірі 400 відсотків вартості води, спожитої понад встановлений квартальний об'єм.

Підпунктом 2.2.7 договору сторони погодили, що в разі недостатньої суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, то відповідно до пункту 3, у третю чергу сплачується неустойка (штраф) спожитої понад встановлені підпунктом 2.1.1 квартальні об'єми води, починаючи з заборгованості, яка виникла першою і до повного погашення заборгованості по даному виду платежу.

Позивач оспорив ці умови договору у зв'язку із зміною законодавства у сфері питного водопостачання і рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.11 р. у справі № 5010/98/2011-16/4-15/97 визнано недійсними пункти договору (п.п. 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 п.п. 2.2.7. пункту 2) № 1427 від 28.03.06, які встановлювали чотирьохкратний розміру за спожиту понад встановлені ліміти воду. Дане рішення залишене без змін поставною Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.12 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.12 (а.с. 12-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі вищезазначених пунктів договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив - ІФ» оплачувало спожиту понад встановлені ліміти воду в чотирирьохкратному розмірі, починаючи з моменту укладення договору, тобто з 28 березня 2006 р. по 28 вересня 2009 р., зокрема: за 2006 р., в т.ч. у першому кварталі 336,51 грн. - поточна виписка по рахунку від 26.05.2006 р. згідно рахунку № 1427 від 24.05.2006 р.; у другому кварталі 343,30 грн. - поточна виписка по рахунку від 22.08.2006 р. згідно рахунку №1427 від 11.08.2006 р.; у третьому кварталі 186,56 грн. - поточна виписка по рахунку від 20.11.2006 р. згідно рахунку № 1427 від 10.11.2006 р.; у четвертому кварталі 300,31 грн. - поточна виписка по рахунку від 21.02.2007 р. згідно рахунку №1427 від 19.02.2007 р. За 2007 р., в т.ч. у першому кварталі 471,98 грн. - платіжне доручення № 4923 від 22.06.2007 р. згідно рахунка № 1427 від 19.06.2007 р.; у другому кварталі 314,69 грн. - платіжне доручення № 5237 від 28.08.2007 р. згідно рахунка №1427 від 22.08.2008 р.; у третьому кварталі 483,18 грн. - платіжне доручення № 5738 від 27.11.2007 р. згідно рахунку № 1427 від 22.11.2007 р.; у четвертому кварталі 530,42 грн. - платіжне доручення № 6213 від 27.02.2008 р. згідно рахунку № 1427 від 25.02.2008 р. За 2008 р., в т.ч. у першому кварталі 546,98 грн. - платіжне доручення №6633 від 22.05.2008 р. згідно рахунку № 1427 від 21.05.2008 р.; у другому кварталі 570,16 грн. - платіжне доручення №7079 від 27.08.2008 р. згідно рахунку № 1427 від 19.08.2008 р.; у третьому кварталі 506,11 грн. - платіжне доручення №7483 від 27.11.2008 р. згідно рахунка № 1427 від 24.11.2008 р.; у четвертому кварталі 462,34 грн. - платіжне доручення №7927 від 04.03.2009 р. згідно рахунка № 1427 від 04.03.2009 р. За 2009 р., в т.ч. у першому кварталі 482,82 грн. - платіжне доручення №8314 від 26.05.2009 р. згідно рахунка № 1427 від 25.05.2009 р.; у другому кварталі 473,12 грн. - платіжне доручення № 8870 від 28.09.2009 р. згідно рахунка № 1427 від 24.09.2009 р.

Всього сплачена сума складає 6 008 грн. 49 коп., відповідачем повернуто 1 418,28 грн., решту суми - 4 590 грн. 21 коп. слід визнати безпідставно набутими коштами. Даний факт не заперечується сторонами у справі. (а.с. 20-33).

Відповідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Стаття 1213 Цивільного кодексу України зобов'язує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Майно, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що речами є зокрема гроші.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу листа № 24 09.12 (а.с. 16-18). Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Комунальне підприємство «Івано -Франківськводоекотехпром» вказує про закінчення строку позовної давності щодо даної суми 28.11.2011, оскільки Постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1979 р., якою передбачено відповідальність за перевищення ліміту води у п'ятикратному розмірі втратила чинність 20.11.2003 р., а договір, на підставі якого сплачувались платежі укладено позивачем 28.03.2006 р., тому перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після отримання відповідачем зазначених коштів. Оскільки платежі на спірну суму вносились з 26.05.2006 р. по 27.11.2008 р. та відповідно отримувались відповідачем, то строк позовної давності сплив 28.11.2011 р., а по іншим платежам ще раніше.

З даного приводу судова колегія зазначає наступне, що поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена в три роки.

Як з'ясовано судовою колегією, 30 березня 2010р. позивач листом № 8 (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. у справі № 5010/98/2011-16/4-15/97) звернувся до відповідача, у зв'язку з втратою чинності Наказу Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65, яким було встановлено, зокрема, відповідальність за використання води понад встановлені ліміти, з вимогою провести перерахунок сплачених товариством коштів в чотирикратному розмірі.

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (Постанова Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Таким чином, право на позов в цій частині стягнення (з огляду на пункт 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними) виникло у позивача з моменту звернення до відповідача з листом про проведення перерахунку сплачених в чотирьохкратному розмірі коштів та виключення з договору пунктів, які встановлюють такі розміри оплати, тобто з березня 2010 р.

Крім цього, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у двох випадках - при пред'явленні позову в установленому порядку та визнання боржником свого боргу.

Судова колегія зазначає, що з моменту звернення товариства до суду у справі 5010/98/2011-16/4 термін позовної давності перервано, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо стягнення 4590,21 грн. безпідставно набутих коштів не сплив.

За змістом норм ст. 611 Цивільного кодексу України, встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірами цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, збитки підлягають відшкодуванню при наявності вини.

Згідно приписів Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відшкодування збитків здійснюється особою, яка допустила господарські правопорушення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України, нормами Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідно є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. ст. 611, 623 ЦК України, ст. ст. 216, 217, 224 ГК України.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Наявний в матеріалах справи акт від 13.01.11 р. підтверджує, що припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» водопостачання здійснено працівником Комунального підприємства «Івано - Франківськводоекотехпром» шляхом закриття засувки по об'єкту дислокації, розташованого на вул. Незалежності ,154 (а.с. 19).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду справи № 75/1-2012 адміністративна колегія Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 28.09.12 № 105 визнала дії КП "Івано-Франківськводотехпром", які полягають у безпідставному припиненні водопостачання об'єктів споживача протягом 13.01.11р.-28.02.11р. порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання. За вчинені порушення на КП "Івано-Франківськводотехпром" накладено штрафні санкції. (а.с. 48).

У зв'язку із припиненням водопостачання в період з 13 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року позивач для забезпечення своєї діяльності закупляв воду у фізичної-особи підприємця Голіндей Н. М. на загальну суму 37 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом списання закупленої води в період з 13 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року та видатковими накладними № 2 від 14.01.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 7 від 21.01.11 на суму 2 222 грн. 00 коп., № 8 від 24.01.11 на суму 3 700 грн. 00 коп.; № 10 від 28.01.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 12 від 04.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 14 від 11.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 16 від 18.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 1 від 13.01.11 на суму 1 480 грн. 00 коп. (а.с. 67-77).

8 квітня 2013 р. відповідач через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання (вх. № суду 05-04/1287/13), в якому просив витребувати у позивача видаткові касові ордери на Мушинського В.М. за січень, лютий 2011 р. на суму 37000,00 грн., які є доказом закупки позивачем питної води.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. витребувано у позивача вказані докази.

На виконання ухвали суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» долучено до матеріалів справи видаткові касові ордери за січень, лютий 2011 р. та пояснення, що згідно поданих ордерів директором отримувались кошти не тільки на придбання води, але й загальні господарські потреби товариства, тому такі різняться по сумах.

Однак, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які прийняті від Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» через Мушинського В.М., в яких як підставу оплати вказано «за питну воду» та які підтверджують оплату придбаної води всього на загальну суму 37000,00 грн., зокрема квитанція до касового ордеру № 10 від 28.01.2011 р. на суму 5920,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 12 від 04.02.2011 р. на суму 5920,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера від 11.02.2011 р. на суму 5920,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера від 18.02.2011 р. на суму 5920,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 2 від 14.01.2011 р. на суму 5920,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 13.01.2011 р. на суму 1480,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 8 від 24.01.2011 р. на суму 3700,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 7 від 21.01.2011 р. на суму 2220,00 грн. (а.с. 46-47).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що внаслідок дій відповідача щодо припинення подачі води позивачу заподіяно шкоду, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» понесено збитки у розмірі 37000, 00 грн.

Монопольне становище відповідача на ринку централізованого водопостачання (лист Антимонопольного комітету України Івано-Франківського обласного територіального відділення від 26.10.12 № 07/665-с, а.с. 48) підтверджує причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги акт звірки розрахунків від 23.08.2012 р., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток (а.с.148). В даному акті зазначено кредиторське сальдо станом на 01.01.2009 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» у розмірі 126,77 грн., за період з січня 2009 р. по січень 2011 р. Комунальним підприємством «Івано - Франківськводоекотехпром» нараховано товариству за послуги водопостачання та водовідведення 3629,62 грн. В цьому ж акті вказано, що за такий самий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» за послуги водопостачання та водовідведення оплачено 5020,55 грн., а відтак кредиторське сальдо Комунального підприємства «Івано - Франківсьководотехпром» на користь Товариствпа з обмеженогю відповідальністю «Актив ІФ» становило 1517,70 грн.

Таким чином, слід зазначити, що припинення водопостачання мало місце станом на 13.01.2011 р., а згідно двостороннього акту звірки розрахунків від 23.08.2012 р. сторонами визначено, що станом на січень 2011 р. позивач мав переплату, а відтак законних підстав для припинення водопостачання у відповідача не було (а.с. 148, т.1).

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 37 000 грн. 00 коп.

Крім того, апелянт зазначає, що у разі споживання бутильованої води, закупленої ним на суму 37000,00 грн., позивач повинен спожити послугу водовідведення, проте за період відключення такі послуги позивачем не споживались, про що долучено акти про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод протягом розрахункового періоду (а.с. 54-57).

Відповідно до п. 3.1 наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", розрахунок за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Пунктом 5.1 Наказу передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які внесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Виробник перевіряє правильність зняття споживачем показів засобів обліку води та надання ним відомостей про обсяги і показники якості скинутих стічних вод (п.5.21 Наказу).

Зокрема, у договорі № 1427 від 28.03.2006 р. (п. 2.1.3.) зазначено, що кількість стічних вод, які відводяться від абонента, приймається рівною кількістю використаної води, що надходить з міського водопроводу та інших джерел водопостачання в місті немає, відповідно і подати акт про обсяги стічних вод є неможливим.

Таким чином, враховуючи положення Наказу та договору, товариство не могло включати в акти про обсяги прийнятих стічних вод самостійно закуплену воду, оскільки подача таких показників було б порушенням Наказу.

Крім того, відповідач посилається на норми споживання води, визначені договором, які порушено з боку позивача. Судова колегія зазначає, що згідно п. 2.1. договору №1427 відповідач зобов'язався надавати послуги водопостачання у обсязі 27 м.куб. у першому кварталі на 2011 р. на два об'єкти дислокації - аптеку (вул. Коновальця, 149) та аптеку/магазин (вул. Незалежності,154). За 12 місяців 2010 р. товариством (об'єкт дислокації по вул. Незалежності, 154) спожито в середньому 16,6 м.куб. в місяць (згідно поданих актів про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод протягом розрахункового періоду, які підписані представниками сторін, а.с. 122-133), а за період відсутності води з 13.01.2011 р. по 28.02.2011 р. (видаткові накладні) 25 м.куб.

Проте, за весь період дії договору № 1427 від 28.03.2006 р. позивач використовував більшу кількість води, аніж передбачено п. 2.1.1., на який посилається відповідач, про що свідчать акти про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод протягом розрахункового періоду за січень 2010 р. -19м.куб. та за лютий 2010 р. - 19 м.куб. по об'єкту дислокації вул. Незалежності, 154 (а.с. 122, 123).

Що стосується присудження до стягнення витрат по оплаті послуг адвоката, то судова колегія зазначає наступне:

Судові витрати згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив ІФ» (замовник по договору) та адвокатом Удудяк Н.М. (виконавець по договору) укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання консультацій та роз'яснень чинного законодавства України, виконання робіт по підготовці всіх документів необхідних для звернення до господарського суду та ведення справ в судах усіх інстанцій, представництво інтересів замовника пов'язаних із взаємовідносинами з КП «Івано -Франківськводоекотехпром» щодо стягнення коштів по договору №1427 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 28 березня 2006 р. та понесених товариством збитків. За послуги, надані згідно даного договору, замовник сплачує адвокату гонорар в розмірі 4300 грн.

Факт оплати позивачем правової допомоги, передбаченої вищезазначеним договором, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 02.07.2012 р. в сумі 4300 грн.(а.с. 50).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги та оплати такої позивачем.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, сплачених стороною за отримання юридичних послуг, тільки адвокатам, а не будь-яким представникам.

Право на заняття адвокатською діяльністю п. Удудяк Н.М. підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за № 883, виданого на підставі рішення Івано - Франківської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 21.05.2012 р. №33.

Судова колегія, зазначає, що витрати сторін, пов'язані з оплатою послуг адвоката розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та стягуються в тому випадку, якщо є угода, яка свідчить про надання послуг з ведення справи у суді, послуги за надання правової допомоги оплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та даний факт підтверджується відповідними фінансовими документами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та правомірність стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.01.2013 р. у справі № 5010/1393/2012-8/41 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вих. № 10-г/356 від 28.02.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5010/1393/2012-8/41 повернути господарському суду Івано - Франківської області.

повний текст постанови складено та підписано 02.07.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.