Постанова

від 26.09.2013 по справі 5010/1393/2012-8/41

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 5010/1393/2012-8/41 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.07.13 у справі№ 5010/1393/2012-8/41 Господарського суду Івано- Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" доКомунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" простягнення 4 590,21 грн. безпідставно набутих коштів та 37 000 грн. збитків

за участю представників сторін від:

позивача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача : Назарук І.В. (дов. від 21.11.12).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення 4 590,21 грн. - безпідставно набутих коштів, 37 000 грн. - збитків завданих незаконним припиненням водопостачання, 4 300 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 1 609,50 грн. - судового збору. Обґрунтовуючи позов Товариство посилалось на визнання недійсними у судовому порядку умов укладеного між сторонами договору на відпуск та споживання питної води в частині сплати неустойки за споживання позивачем води понад встановлений договором квартальний об'єм. З огляду на що, на думку позивача, спірні кошти у розмірі 4 590,21 грн., сплачені позивачем на виконання недійсних умов договору, набуті відповідачем безпідставно. В частині стягнення збитків позов обґрунтований безпідставним припиненням водопостачання об'єктів позивача у період з 13.01.11 до 28.02.11, з огляду на що, позивач змушений був здійснювати закупівлю води на спірну суму. При цьому позивач посилався на приписи статей 22, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 222, 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.13, ухваленим суддею Шіляк М.А., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з доведеності матеріалами справи безпідставного отримання відповідачем коштів в сумі 4 590,21 грн. за період з 2006 по 2009 роки у зв'язку із проведенням позивачем оплати за спожиту понад ліміти воду в чотирьохкратному розмірі. В частині стягнення збитків рішення суду вмотивоване обставинами незаконного припинення водопостачання позивача та доведеністю матеріалами справи понесених у зв'язку із цим збитків. При цьому суд керувався приписами статей 22, 257, 611, 614, 623, 1212 Цивільного кодексу України, статей 35, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, статті 12 Закону України "Про адвокатуру".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Давид Л.Л. - головуючого, Данко Л.С., Юрченка Я.О., постановою від 01.07.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує про неврахування судами спливу позовної давності в частині вимоги про стягнення 4 590,21 грн. безпідставно набутих коштів. Також зазначає про недоведеність вини та протиправної поведінки відповідача щодо відключення позивача від водопостачання, а відтак і понесених позивачем внаслідок цього збитків. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 224 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача , переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.03.06 між Комунальним підприємством "Івано - Франківськводоекотехпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив - ІФ" укладено договір № 1427, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечувати об'єкти позивача питною водою (аптека по вул. Коновальця, 149 та аптека/магазин по вул. Незалежності, 154) в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 108 м 3 на рік, а також приймати, транспортувати та очищати стічні води по діючих тарифах, а позивач - проводити розрахунок за надані йому послуги у спосіб і за ціною, визначеними договором. Відповідно до підпунктів 2.2.4 і 2.2.5 пункту 2 договору позивач зобов'язався споживати питну воду в межах квартальних об'ємів визначених підпунктом 2.1.1 договору, а в разі його невиконання сплачувати неустойку (штраф) в розмірі 400 відсотків вартості води, спожитої понад встановлений квартальний об'єм. Підпунктом 2.2.7 договору сторони погодили, що в разі недостатньої суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, то відповідно до пункту 3, у третю чергу сплачується неустойка (штраф) спожитої понад встановлені підпунктом 2.1.1 квартальні об'єми води, починаючи з заборгованості, яка виникла першою і до повного погашення заборгованості по даному виду платежу. Також судами установлено, що вказані умови договору, які встановлювали чотирьохкратний розмір за спожиту понад встановлені ліміти воду, були оспорені позивачем у судовому порядку в зв'язку із зміною законодавства у сфері питного водопостачання. Водночас судами встановлено, що на підставі вищевказаних пунктів договору позивач сплачував за спожиту понад встановлені ліміти воду в чотирирьохкратному розмірі, починаючи з моменту укладення договору, тобто з 28.03.06 до 28.09.09, в загальному розмірі 6 008,49 грн., з яких відповідачем повернуто 1 418,28 грн. Установлено судами і те, що у зв'язку із припиненням водопостачання в період з 13.01.11 до 28.02.11 позивач для забезпечення своєї діяльності здійснював закупівлю води у ФОП Голіндей Н.М. на загальну суму 37 000 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, видатковими касовими ордерами, квитанціями до прибуткових касових ордерів та актом списання води в період з 13.01.11 до 28.02.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ТОВ "Актив ІФ" до КП "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення 4 590,21 грн. - безпідставно набутих коштів та 37 000 грн. - збитків завданих незаконним припиненням водопостачання. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави унормовані статтею 1212 Цивільного кодексу України, за приписами якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз вказаної норми свідчить, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Стаття 1213 Цивільного кодексу України зобов'язує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Майном, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що речами є зокрема гроші. Установивши те, що позивачем кошти у розмірі 4 590,21 грн. сплачувались відповідачеві на підставі умов договору, визнаних недійсними у судовому поряду, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача 37 000 грн. збитків попередні суди установили, що відповідно до акта від 13.01.11 працівником відповідача здійснено припинення водопостачання позивачу шляхом закриття засувки по об'єкту дислокації, розташованого на вул. Незалежності, 154. Установили суди і те, що рішенням адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.12 № 105 за результатами розгляду справи № 75/1-2012 визнано дії КП "Івано-Франківськводотехпром" щодо безпідставного припинення водопостачання об'єктів споживача протягом 13.01.11 - 28.02.11 порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання. Внаслідок чого, за вчинені порушення на відповідача накладено штрафні санкції. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. За приписами статті 614 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, та установлено судами, у період з 13.01.11 - 28.02.11 відповідач припинив водопостачання об'єктів позивача. Внаслідок цього позивачем в зазначений період здійснювалась закупівля води у ФОП Голіндей Н.М. на загальну суму 37 000 грн., що підтверджується наявними у справі доказами. Установили господарські суди і вину відповідача у безпідставному припиненні водопостачання об'єктів споживача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і збитками. Виходячи з того, що господарськими судами установлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором та обставини, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків, висновок господарських судів про стягнення з відповідача 37 000 грн. збитків також визнається правомірним. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про сплив строку позовної давності за заявленою вимогою не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Інші доводи касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.13 у справі № 5010/1393/2012-8/41 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець