Постанова

від 01.07.2013 по справі 911/50/19/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 911/50/19/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі№ 911/50/19/13-г за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" простягнення заборгованості

за участю представників сторін: від позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились, Відповідно до розпорядження секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Могила С.К. від 01.07.2013 № 05-05/576, у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 01.10.2012 № 45-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Дерепи В.І. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., для розгляду 01.07.2013 касаційних скарг:

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 у справі №5023/5477/12;

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі 911/50/19/13-г;

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у справі 5002-33/4363-2012,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" у грудні 2012 року звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" про стягнення 131275,60 грн. основного боргу, 12740,97 грн. інфляційних втрат, 11355,71 грн. 3% річних за договором підряду № 8070 від 04.03.2008, у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи.

Позивачем 18.02.2012 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 131275,60 грн. основного боргу, 13134,80 грн. інфляційних втрат, 12142,66 грн. 3% річних (а.с. 52), яка прийнята судом до розгляду (а.с. 71).

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2013 у справі № 911/50/19/13-г (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" 131275,60 грн. боргу, 13134,80 грн. інфляційних втрат, 12142,66 грн. 3% річних, 3131,06 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 911/50/19/13-г (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючого, Дикунської С.Я., Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2013 у справі № 911/50/19/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач (замовник) звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 911/50/19/13-г скасувати, і прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" (замовник) 04.03.2008 укладено договір № 8070.

Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов'язується виготовити та здійснити монтаж протипожежних дверей зі ступеню вогнестійкості ЕІ 30 та ЕІ 60, на об'єкті, за адресою: м. Київ, вул. Тичини 18-Б.

Згідно з пунктом 3.1. договору, вартість виготовлення та монтажу протипожежних виробів визначається специфікацією (додаток № 1 до договору), і складає 942214,00 грн. Крім цього, 188442,80 грн. 20% ПДВ. Загальна вартість договору - 1130656,80 грн.

Відповідно до підпунктів 3.2.1., 3.2.2. пункту 3.2. договору, розрахунки за роботи, що виконуються за договором проводяться наступним чином: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості, зазначеної у пункті 3.1. договору, перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунка-фактури; остаточний розрахунок за договором, враховуючи авансовий платіж, проводиться протягом трьох банківських днів після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 10.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Спір у даній справі виник, у зв'язку з тим, що відповідачем частково оплачено виконані роботи в розмірі 839000,00 грн. Заборгованість відповідача складає 131275,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами 25.03.2012 підписано та скріплено печатками довідку про вартість виконаних робіт (а.с. 12) і акт приймання виконаних робіт (а.с. 13-15) за березень 2010 року на суму 970275,60 грн. за договором № 8070 від 04.03.2008. Факт виконання робіт на загальну суму 970275,60 грн. підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем частково оплачено роботи на суму 839000, 00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Інтеграбанк" № 09-1-05/139 від 21.01.2013.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що підписання відповідачем (замовником) довідки про вартість виконаних будівельних робіт і акта приймання виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, вказує про прийняття останнім цих робіт, і заборгованість становить 131275,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком судів обох інстанцій, які дійшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 13134,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2010 року по січень 2013 року та 12142,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.03.2010 по 18.02.2013, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 911/50/19/13-г залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 911/50/19/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддяДерепа В.І. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.