Постанова

від 02.07.2013 по справі 916/377/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р.Справа № 916/377/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Кулага Ю.В.

Від Одеської міської ради: Динту В.А.

Від Інспекції ДАБК в Одеській області: не з'явився

Від ПП "Євротакс": Кубліцький І.В.

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області

від 26.04.2013р.

по справі № 916/377/13-г

за позовом: Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області

до Приватного підприємства "Євротакс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції

про знесення об'єктів самочинного будівництва та скасування реєстрації права власності

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області до Приватного підприємства "Євротакс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про зобов'язання відповідача знести самовільно збудовані об'єкти нерухомості: адміністративну будівлю площею 119 кв.м. та диспетчерську споруду площею 28,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37«Е», та скасування реєстрації права власності ПП "Євротакс" на зазначені об'єкти нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що проведеною Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області перевіркою встановлено, що відповідач протягом 2010 року на земельній ділянці, яка йому не відводилася у встановленому законом порядку, без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженої та погодженої проектної документації та інших визначених законом документів, самовільно здійснив будівництво адміністративної будівлі площею 119 кв.м. та диспетчерської споруди площею 28,9 кв.м., що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та відповідно до положень ст. 376 ЦК України підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

ПП "Євротакс" не визнало позов посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна № 1342 від 19.02.2007р., укладеного з ТОВ «Глобус», воно придбало у власність виробничо - складське приміщення під № 37«Е» по вул. Промисловій у м. Одесі і, таким чином, набуло право користування відповідною земельною ділянкою. Здійснене на зазначеній земельній ділянці самочинне будівництво адміністративної будівлі та диспетчерської споруди не змінило цільового призначення земельної ділянки та не призвело до збільшення площі земельної ділянки, необхідної для експлуатації зазначених приміщень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2013 року (суддя - Меденцев П.А.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора м. Одеси просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 377 ЦК України, ст.ст. 120,125 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення і просить оскаржуване рішення залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.02.2007 року між ТОВ «Глобус» (продавець) та ПП «Євротакс» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1342, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - виробничо - складське приміщення під № 37 «Е» по вул. Промисловій в м. Одесі, загальною площею 497 кв.м.

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 15,7791 га, яку відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. № 971-ХХIII було надано у постійне користування Відкритому акціонерному товариству Одеському заводу прецизійних верстатів "Мікрон" для експлуатації та обслуговування заводу прецизійних верстатів, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ОД № 004205 від 31.08.2000р.

30.03.2007 року між ТОВ «Холдингова компанія Мікрон» та ПП "Євротакс" було підписано акт, за яким, у зв'язку з укладенням договору купівлі - продажу нерухомого майна від 19.02.2007р., ТОВ «Холдингова компанія Мікрон» передало, а ПП "Євротакс" прийняло в експлуатацію на правах повного господарського розрахунку земельну ділянку загальною площею 2516 кв.м.

На зазначеній земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37 «Е», ПП «Євротакс» у 2010 році було самочинно збудовано адміністративну будівлю загальною площею 119 кв.м. та диспетчерську споруду загальною площею 28,9 кв.м., що підтверджується Технічним паспортом на виробничий будинок від 05.04.2011 року, виготовленим КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».

За результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ПП «Євротакс», проведеної Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, виявлено виконання будівельних робіт без права на їх виконання при будівництві адміністративної будівлі та диспетчерської, що є порушенням ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Про виявлені порушення складено акт позапланової перевірки від 15.11.2012р., протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.11.2012р. та протокол про адміністративне правопорушення від 19.11.2012р., що полягає у виконанні будівельних робіт без права на їх виконання з будівництва адміністративної будівлі та диспетчерської; постановою № 168 від 20.11.2012р. та постановою № 3247 від 20.11.2012р. керівника ПП "Євротакс" притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з накладенням штрафу в сумі 11 020 грн. і 1700 грн. відповідно та видано припис № 110 від 19.11.2012р. у термін до 19.12.2012р. усунути виявлені порушення містобудівного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного припису заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до господарського суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що 31.09.2000 року відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. за № 971-ХХІІІ ВАТ Одеський завод прецизійних верстатів "Мікрон" було видано державний акт I-ОД № 004205 на право постійного користування землею 15,7791 га для експлуатації та обслуговування заводу прецизійних верстатів, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37. Вказана обставина стала підставою для висновку місцевого суду про те, що Одеська міська рада розпорядившись земельною ділянкою на користь ТОВ «Холдінгова компанія Мікрон» фактично уступила останньому право володіння і користування земельною ділянкою на праві постійного користування, а тому у Одеської міської ради, як у власника земельної ділянки, відсутнє право вимоги до відповідача про знесення об'єкту самочинного будівництва на підставі ч. 4 ст. 376 ЦК України за відсутності факту порушення права розпоряджатися (це право реалізоване) та прав володіти і користуватися земельною ділянкою (які уступлені постійному користувачеві). Крім того, вирішення питання щодо необхідності знесення спірного об'єкта нерухомого майна, збудованого на земельній ділянці по вул. Промислова, 37 «Е» у м. Одесі, є виключною компетенцією Одеської міської ради, яке не може бути делеговане іншим органам державної влади та повинно прийматися виключно на пленарному засіданні ради. Матеріали справи не містять доказів винесення на розгляд сесії питання щодо знесення спірного об'єкту нерухомості та прийняття відповідного рішення з цього питання.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини згідно з ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. ст. 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно з ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля в межах м. Одеси є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада.

Так, відповідно до п. б ст. 80 Земельного Кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Окрім того, із змісту п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до виняткової компетенції міської ради.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ст. 126 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм для здійснення будівництва, громадянин чи юридична особа зобов'язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи Договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється.

Тому в разі, якщо особа не одержала рішення сільської, селищної чи міської ради або державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду під забудову і приступила до спорудження житлового будинку чи іншої нерухомості, таке будівництво має кваліфікуватися як самочинне, оскільки у забудовника не виникло право на земельну ділянку для цієї мети, а тому будь-які дії осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37 «Е», на якій відповідачем самочинно збудовано адміністративну будівлю та диспетчерську споруду, є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і на момент вирішення даного спору перебуває у постійному користуванні ВАТ Одеський завод прецизійних верстатів "Мікрон" на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 004205 від 31.08.2000р. Згідно з цим Державним актом земельну ділянку площею 15,7791 га надано у постійне користування виключно для експлуатації та обслуговування заводу прецизійних верстатів без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про основи містобудування", в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій", в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

Статтею 29 вказаного Закону, в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з положеннями ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідачеві земельна ділянка під забудову спірних об'єктів нерухомості не виділялася, право користування земельною ділянкою, на якій споруджені ці об'єкти не оформлялося та не надавалося, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чинного договору її оренди чи державного акту про право власності на неї.

В матеріалах справи немає доказів того, що відповідач отримав наданий у встановленому порядку дозвіл на будівництво спірного об'єкта та відповідні документи про право власності чи право користування земельною ділянкою. Однак, навіть і наявність такого дозволу на спорудження об'єкта містобудування не надає права на початок виконання будівельних робіт без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт місцевої інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, без розробленої та затвердженої належним чином проектно - кошторисної документації.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від встановлення та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна адміністративна будівля та диспетчерська споруда збудовані відповідачем на земельній ділянці Одеської міської ради, що не була йому відведена для цієї мети, без належного дозволу й належно затвердженого проекту, а тому є самочинним будівництвом і відповідач не набув право власності на них.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Малиновського району м. Одеси про зобов'язання відповідача знести самовільно збудовані об'єкти нерухомості: адміністративну будівлю площею 119 кв.м. та диспетчерську споруду площею 28,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37«Е», є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Помилковим слід визнати посилання місцевого суду на те, що вирішення питання щодо необхідності знесення спірного об'єкта нерухомого майна є виключною компетенцією Одеської міської ради та повинно прийматися виключно на пленарному засіданні ради.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження щодо: координації на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Також, помилковим є посилання місцевого суду на приписи ч. 7 ст. 376 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, на відміну від ч. 4 ст. 376 ЦК України, яка передбачає звернення з вимогою про знесення самочинно зведеного нерухомого майна власника (користувача) земельної ділянки, ч. 7 ст. 376 ЦК України регулює випадки звернення з вимогою про знесення (за наявності наведених у вказаній частині підстав та обставин) саме відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, незалежно від наявного порушеного права, тобто, не в межах спору про право.

В даному випадку спір виник саме між власником спірної земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню приписи ч. 4 ст. 376 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів ч. 7 ст. 376 ЦК України та встановлення судом обставин, необхідних для знесення самочинного будівництва в порядку ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю до 31.12.2013 року безоплатно протягом 10-ти робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію збудовані до 12 березня 2011 року громадські будинки І і ІІ категорії складності, оскільки судом установлено, що відповідач не є ні власником, а ні користувачем спірної земельної ділянки.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування реєстрації права власності ПП "Євротакс" на зазначені об'єкти нерухомого майна, то місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться за містом розташування нерухомого майна в межах території, на який діє відповідний орган державної реєстрації прав. Зазначеним органом на даний час є реєстраційні служби головних управлінь юстиції.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011р. Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно з п.п. 1, 3 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1707/5 від 23.06.2011р., реалізація повноважень Укрдержреєстру на містах здійснюється через територіальні управління юстиції.

Відповідно до Положення про реєстраційну службу Головного управління юстиції в Одеській області, затвердженого 15.11.2011р. №1229-о/д, реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області є структурним підрозділом Головного управління юстиції в Одеській області, але не є юридичною особою.

Таким чином, відповідач у справі ПП «Євротакс» не є тією особою, яка може вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому пред'явлена до нього заступником прокурора позовна вимога про скасування реєстрації права власності ПП "Євротакс" на спірні об'єкти нерухомого майна задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню частково з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню в доход бюджету судовий збір в сумі 1720,50 грн., в тому числі 573,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Одеси задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2013 року у справі № 916/377/13-г скасувати частково, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство "Євротакс" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 99, код ЄДРПОУ: 20963350) знести самовільно збудовані об'єкти нерухомості: адміністративну будівлю площею 119 кв.м. та диспетчерську споруду площею 28,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37«Е».

В решті частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Євротакс" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 99, код ЄДРПОУ: 20963350) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.