Рішення

від 25.06.2013 по справі 908/1816/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/48/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 Справа № 908/1816/13

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Мелітополь Запорізької області,

до відповідача: Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області,

про визнання припиненим права користування земельною ділянкою, оформленого державним актом на право постійного користування І-ЗП № 002407,

за участю представників сторін:

від позивача: Касьяненко М.І. (довіреність б/н від 05.06.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА" з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання припиненим права користування земельною ділянкою, оформленого державним актом на право постійного користування І-ЗП № 002407 від 22.05.1998р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002407 від 22.05.1998р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА" здійснювало користування земельною ділянкою площею 0,28 га по вул. Шмідта, 145 у м. Мелітополі для розташування складських приміщень. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "МЕТА" № 13/03-12 від 13.03.2012р. було прийнято рішення про вихід Шевченко О.І. зі складу учасників товариства та вирішено здійснити виплату йому його частку в статутному капіталі в натуральному порядку наступним майном: складське приміщення, розташоване за адресою: вул. Шмідта, буд. 145 у м.Мелітополі. Позивач вказує, що 20.04.2012р. складські приміщення були передані у власність колишньому учаснику, а рішенням виконавчого комітету Мелітопольської ради від 16.08.2012р. зазначені приміщення були оформлені у власність Шевченко О.І. Позивач зазначає, що звертався до відповідача листом з проханням анулювати державний акт на право постійного користування землею та прийняти земельну ділянку у користування міста для подальшого її використання, проте відповідач залишив цей лист без задоволення. Просить визнати припиненим право користування земельною ділянкою, оформлене державним актом на право постійного користування І-ЗП № 002407 від 22.05.1998р.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/48/13 та призначено розгляд справи на 11.06.2013р.

11.06.2013 р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 684/юр від 07.06.2013р., в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю підготовки документів, витребуваних ухвалою.

Розглянувши клопотання відповідача, суд ухвалою від 11.06.2013 р. відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду у повному обсязі, а також для витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 25.06.2013р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.06.2013р. уповноваженого представника не направив.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що листи позивача не можуть бути підставою для визнання припиненим права користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень. Вказує, що Мелітопольська міська рада Запорізької області не приймала рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою по вул. Шмідта, 145 у м. Мелітополі.

Також у відзиві відповідач виклав клопотання розглянути справу без присутності його представника.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 25.06.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002407 від 22.05.1998 р. Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "МЕТА" надано в постійне користування 0,28 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для розташування складських приміщень по вул. Шмідта, 145 в м. Мелітополь.

У зв'язку із виходом зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "МЕТА" Шевченка Олександра Івановича, рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом № 13/01-12 від 13.03.2012 р., вирішено здійснити виплату його частки в натуральному порядку наступним майном: складське приміщення розташоване за адресою: вул.Шмідта, будівля 145 загальною площею 987,2 кв.м. і основною площею 972,4 кв.м. Передача складу оформлена актом прийому-передачі основних засобів від 20.04.2012 р.

Як вбачається з тексту рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 16.08.2012 р. № 140/17, відповідно до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 31.07.2001 р. № 89/4 нежитловій будівлі по вул. Шмідта, 145 у м.Мелітополь, яка належала ТОВ фірма «Мета», було присвоєно адресний номер - м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116/5.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 16.08.2012 р. № 140/17 на підставі заяви Шевченка О.І. про оформлення права власності на нежитлову будівлю по вул. Шмідта, 145 у м. Мелітополь, оформлено право власності Шевченка О.І. на вказану будівлю. На підставі даного рішення Шевченку О.І. видано свідоцтво про право власності серії САС № 255944 від 22.08.2012 р. на будівлю по вул. Шмідта, 145 у м. Мелітополь та зареєстровано його право власності у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з цього реєстру за № 35264111 від 22.08.2012 р.

У зв'язку з передачею будівлі складу іншій особі Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МЕТА" зверталося до Мелітопольського міського голови з листами від 04.12.2012 р. №95 від 01.02.2013 р. № 13, в яких просило надати вказівку скасувати державний акт на право постійного користування землею і прийняти землю у власність міста для її подальшого використання.

У відповідь на ці звернення Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради листом від 20.02.2013 р. № 577/02-16-2 та Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради листом від 18.02.2013 р. № 2040/20 повідомили заявника, що заява ТОВ фірма «Мета» розглядалась на засіданні постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади 15.02.2013 р. та було вирішено відмовити у припиненні права постійного користування земельною ділянкою по вул. Шмідта, 145.

В подальшому, у зв'язку з передачею Шевченком О.І. права власності на будівлю іншим особам, ТОВ фірма «Мета» також зверталось з питання скасування державного акту до виконуючого обов'язки Мелітопольського міського голови (лист від 04.03.2013 р. № 27) та до Управління комунальною власністю (лист від 04.03.2013 р. № 26). У відповідь виконавчий комітет Мелітопольської міської ради (лист від 20.03.2013 р. № 1011/02-16-2) та Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради (лист від 19.03.2013 р. № 308/01-19) повідомили заявника про те, що відповідно до рішення постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади дане питання буде розглянуто після оформлення договору сервітутного користування реальною часткою земельної ділянки під об'єктами нерухомості Новиковим Ю.О., Журавльовим В.О. та Журавльовою І.О.

Оскільки право постійного користування землею ТОВ фірма «Мета» не було припинено, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненим права користування земельною ділянкою, оформленого державним актом на право постійного користування І-ЗП № 002407 від 22.05.1998р.

Позов заявлено на підставі ч. 1 ст. 92, ст. 120, п «е» ч. 1 ст. 141, ст. 142 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що правом постійного користування земельною ділянкою є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 141 цього Кодексу передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою. За приписами наведеної норми такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, на який посилається позивач, встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В даному випадку позивач звернувся до Мелітопольської міської ради із заявою про скасування державного акту на право постійного користування землею у зв'язку з переходом права власності на нежитлове приміщення, розташоване на цій земельній ділянці, до іншої особи.

Порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача визначено частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як встановлено у п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, правові наслідки відмови землекористувача від права користування землею, у тому числі у зв'язку із переходом цього права до іншої особи, пов'язані з прийняттям компетентним органом рішення про припинення права постійного користування землею та реєстрацією цих змін органом державної реєстрації.

Сам факт подачі заяви про відмову від права постійного користування землею автоматично не припиняє це право у позивача, оскільки законодавством встановлений особливий порядок оформлення переходу прав на землю. Даний порядок не може бути змінений судом.

Виникнення права на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Відтак, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку. Тобто, право на одержання у користування спірної земельної ділянки підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме -на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р № 40/3, від 17.01.2011 № 35/390.

Мелітопольська міська рада у відзиві на позов повідомила, що нею не приймалося рішень про припинення права користування землею ТОВ фірма «Мета», оформленого державним актом на право постійного користування І-ЗП № 002407 від 22.05.1998р.

Отже, право постійного користування землею позивача не є припиненим.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст. 1 ГПК України, судовий захист прав осіб за їх позовами здійснюється у випадку невизнання, порушення або оспорювання їхніх прав або інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З викладеного слідує, що суд, як державний орган, може захистити порушене або оспорюване право лише у спосіб, який передбачений законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені наступні способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Серед наведених вище способів захисту, які передбачені Земельним, Цивільним та Господарським кодексами України, відсутній такий спосіб захисту права як визнання права постійного користування землею припиненим . Не передбачено такого способу захисту і будь-яким іншим законом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що обраний ним спосіб захисту права відповідає припиненню правовідношення, що передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Однак припинення правовідношення і визнання правовідношення припиненим не є тотожніми поняттями.

Припинення правовідносин відбувається у у спосіб, передбачений законом або договором.

Законом не предебачено ткого способу захисту, як припинення судом права постійного користування землею у випадку добровільної відмови землекористувача від земельної ділянки.

Фактично, виходячи зі змісту позовних вимог, метою позову є встановлення певного юридичного факту, а не вирішення спору між сторонами, що не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.07.2013 р.