Рішення

від 26.06.2013 по справі 0519/6293/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Провадження № 2/263/57/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області

В складі: головуючого судді - Помогайбо В.О.,

при секретарі - Чубаровій Т.Д.

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісно нажитого майна, третя особа: державний реєстратор виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Мангуш»,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, обґрунтований тим, що 26.06.2009 року рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя шлюб між ним та відповідачкою був розірваний, під час якого сторонами було нажито спільно майно, яке позивач просить суд розподілити, а саме: легковий автомобіля Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 - виділити ОСОБА_1, а легковий автомобіль KAI Picanto державний номер НОМЕР_2, трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, всі меблі та побутові приладдя - виділити ОСОБА_2, судові витрати поділити в солідарному порядку.

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким вказує, що ОСОБА_1 у своїй позивні заяві не перерахував усього сумісно нажитого майна, так вони з 27.02.1995 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі, у серпні 2008 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились, та сторони почали мешкати окремо. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом з позивачкою та знаходиться на диспансерному обліку з рядом хвороб та є інвалідом дитинства. Трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 обремена борговими зобов'язаннями по платі за комунальні послуги, сума яких визначена рішенням суду, тому позивачка вважає, що дані боргові зобов'язання теж підлягають розподілу. Крім того автомобіль KAI Picanto теж обременен борговими зобов'язаннями за кредитним договором, оформленому на ім'я ОСОБА_2 на суму еквівалентну 9 393 доларів США ( 72 477 грн.), та автомобіль знаходиться в заставі у банку відповідно до договору № 38ДС/036/302/2007-Аклн від 01.03.2007 року, тому дані боргові зобов'язання, вважає також повинні бути включені до розподілу. Позивачка вказує на те, що відповідач під час шлюбу здійснював відчуження спільно нажитого майна, зокрема грошових коштів за своїм міркуванням без згоди позивачки, та не в інтересах сім'ї, а саме: 1/5 частину нежитлового приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_3, загальною вартістю 60000 грн., відповідач безоплатно передав ТОВ «Тібет» співвласником якого він є з 02.12.1997 року, яке в свою чергу 12.06.2007 року передало приміщення ТОВ «Етна», співвласником та директором якого з 28.03.1996 року є відповідач. Таким чином грошові кошти від продажу даного житлового приміщення не поступали до бюджету сім'ї, а використовувались у господарській діяльності ТОВ «Етна». Крім того доля відповідача у статному фонді даного товариства складає 92220 грн., який був сформований 03.05.2008 року в розмірі 174000 грн.. Відповідач також був співвласником ТОВ «Тібет», статутний фонд якого був сформований 02.12.1997 року в сумі 65000 грн., та частка відповідача у статному фонді складає 13000 грн.. В період сумісного мешкання сторін, та вже у період окремого мешкання, проте ще знаходячись у шлюбі, відповідач за рахунок власних коштів здійснював погашення боргових зобов'язань ТОВ «Етна» по договору кредиту №43 от 30.07.2007 року в розмірі 500 000 грн. в період з серпня 2007 року по червень 2010 року. Тому відповідач здійснив відчуження майна (грошових коштів) сім'ї в статутні фонди підприємств та на погашення кредитних зобов'язань, які також підлягають розподілу. Просить суд виділити квартиру їй, а у вартість частки відповідача у даній квартирі зарахувати кредитні зобов'язання по автомобілю, також

виділити їй нежитлове приміщення НОМЕР_3, вартістю 24000 грн., а частку відповідача компенсувати за рахунок ? частки відповідача у ТОВ «Тібет», легковий автомобіль KIA Picanto державний номер НОМЕР_2, трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 - виділити ОСОБА_2,

перевівши боргові зобов'язання за кредитним договорам № 38 ДС/082/К 02/2007-А клн від 01.03.2007 року та заставні зобов'язання за договором № 38 ДС/040/1102/2007-А клн від 01.03.2007 року на ОСОБА_2. також визнати за нею права власності на ?? частину частки ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ «Етна», зобов'язавши державного реєстратора реєструвати ОСОБА_2 учасником ТОВ «Етна»; ОСОБА_1 виділити легковий автомобіля Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_1, визнати право власності на 33,1 % статутного фонду ТОВ «Етна», визнати за ним право власності на1/5 частку статутного фонду ТОВ «Тібет»; також просить включити до сумісно нажитого майна 1/5 частину будівлі, розташованої за адресою:АДРЕСА_3, розподіливши її порівну, 500 000 грн., які ОСОБА_1 сплатив за рахунок кредитного зобов'язання ТОВ «Етна», які були зняти з особистого рахунку ОСОБА_2, стягнувши 225 000 грн., на користь останньої з ОСОБА_1, розподілити порівну кредитні зобов'язання за автомобіль та боргові зобов'язання за квартиру.

У травні 2013 року на адресу суду надійшла заява про змінення та збільшення позивних вимог ОСОБА_2, відповідно до якої, остання просить суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість ? частки ОСОБА_1 у ТОВ «Етна», що складає 46 110 грн., та ? частки у ТОВ «Гарант-Мангуш», що складає 150000 грн..

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені свої позивні вимоги підтримав в повному обсязі наполягав на їх задоволенні, щодо зустрічного позову ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення відповідно до яких, вважає позивні вимоги останньої незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 16.03.2008 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики грошових кошів в розмірі 270000 грн., для придбання нежитлового приміщення у Азовському ЖМС в м. Маріуполі у ОСОБА_5, яке на даний час зареєстроване на ОСОБА_2, та грошові кошти він мав повернути рівними частками разом з відсотками, проте позикодавцю грошові кошти повернуті не були, та 28.01.2010 року ОСОБА_4 написав вимогу про погашення боргу в повному обсязі. Про що був укладений договір купівлі-продажу від 22.05.008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, попередній договір про задаток та наміри від 18.03.2008 року та розписка ОСОБА_5, так в договорі вказана вартість нежитлового приміщення 267650 грн., при цьому задаток був внесений в розмірі 20000 грн., в розписці вказана грошова сума в розмірі 53 доларів США. Крім того позивачем 19.08.2008 року у ОСОБА_3 були взяті в борг грошові кошти в розмірі 80000 грн. на утримання сім'ї. Таким чином відповідно до законодавства підлягають розподілу не тільки сумісне нажито майно, а й борги, які складають 270000 грн. перед ОСОБА_7 та 80000 грн. перед ОСОБА_3. Крім того позивач вважає позивні вимоги ОСОБА_2, щодо розподілу боргових зобов'язань по квартирі необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останні виникли вже після розірвання шлюбу під час окремого мешкання сторін. Вважає, що ОСОБА_2 безпідставно вимагає 1/5 частку нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, оскільки позивач особисто грошових коштів на придбання даного приміщення не вносив, його частку сплатив ОСОБА_8. Крім того ТОВ «Тібет» ліквідовано 29.12.2011 року. ТОВ «Етна» утворилось в ході приватизації у 2004 році, вклад учасників вносився майном, придбаним в ході приватизації, у той час як у 2004 році він з ОСОБА_2 вже одружений не був. Також ним 05.01.1995 року були придбані майнові права у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ще коли він не був одруженим, тобто за рахунок особистих коштів. На підставі норм ГК України, ХК України, Закону України «Про господарські товариства» просить в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. Та також просив суд застосувати строки позивної давності відносно пред'явлених ОСОБА_2 позивних вимог, оскільки загальна позивна давність встановлена строком 3 роки, в той час як шлюб між сторонами був розірваний 26.06.2009 року, а зустрічний позов відповідачкою був поданий 04.02.2013 року.

Відповідачка за первинним позовом ОСОБА_2 та її представник, позов ОСОБА_1 визнали частково, на задоволенні зустрічного позову наполягали в повному обсязі на підставах, викладених в позивній заяві та заяві про змінення та збільшення позивних вимог. Щодо клопотання позивача про застосування строків позивної давності зазначили, що 22.02.2012 року ОСОБА_2 звернулась із позивної заявою до Іллічівського районного суду м. Маріуполя, проте ухвалою суду позивна заява була повернута у зв'язку з непідсудністю, тоді ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя, ухвалою якого позивна заява була повернута не тих же підставах, тому вважають, що ОСОБА_2 строки позивної давності для подачі даного позову до суду не пропустила. Також зауваживши, на тому, що в позивній заяві ОСОБА_2 просить виділити всю квартиру їй, однак оскільки у останній відсутні грошові кошти для сплати ОСОБА_1 компенсацію за його частку, вона просить зарахувати в рахунок компенсації його частку у ТОВ «Етна», проте вона не згодна із сумою вартості квартири, також просить у разі його не згоди розподілити нерухоме майно: квартиру та нежитлове приміщення порівну в рівних долях. Також вона не заперечує на виділенні ОСОБА_1 нежитлового приміщення, проте просить виплатити їй в рахунок компенсації її частки визначену ним суму, тобто ? частку від суми еквівалентній 53 000 доларів США по курсу 8,14 грн. (215710 грн.) шляхом перерахування даної суми на її рахунок до винесення рішення. Вважає доводи ОСОБА_13 про позику грошових коштів у ОСОБА_4, спростовуються наявними відомостями про рух грошових коштів на рахунку ОСОБА_2 та сумами, які біли зняті з даного рахунку ОСОБА_1.

Представник третьої особи ТОВ «Етна» надала суду письмові поясненні, щодо заявлених сторонами позивних вимог, та відповідно до яких підтримала та підтвердила доводи ОСОБА_1, щодо придбання нежитлового приміщення у Азовському ЖМС в м. Маріуполя за запозичені у ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 270000 грн., та відносно взяття в борг у ОСОБА_14 грошових коштів в розмірі 80000 грн., сплату ОСОБА_8 частки ОСОБА_1 у ТОВ «Тібет», ліквідування останнього, та придбання ОСОБА_1 частки у ТОВ «Етна», ще не будучи одруженим та за власні кошти. Кредитні зобов'язання ТОВ «Етна» погашали ОСОБА_8 та ОСОБА_15, без участі ОСОБА_1, оскільки останні є директором підприємства, то він здавав грошові кошти у банк від імені підприємства.

Представник третьої особи ТОВ «Гарант-Мангуш» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позивних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 до теперішнього часу не вносив на рахунок ТОВ «Гарант-Мангуш» ніяких грошових коштів, поповнення статутного фонду проводилось ОСОБА_16 в розмірі 600000 грн., та на даний час борг ОСОБА_1 перед підприємством складає 300000 грн.

Представник третьої особи - державний реєстратор виконавчого комітету Маріупольської міської ради в судовому засіданні вирішення спору залишив на розсуд суду.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріалами справи з наявними в сукупності доказами, вважає, що позивні вимоги як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

При цьому судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4, 27.01.1995 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після реєстрації якого остання змінила прізвище на «ОСОБА_2» (а.с. 105).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.06.2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 106). При цьому в рішення суду вказано, що сторони припинили сімейні стосунки з серпня 2008 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 108.), яка мешкає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до довідки виданої ЖКП «Житло-Центр».(а.с. 107).

Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КЗ «Маріупольська міська лікарня №3 від 31.05.2010 року № 91, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, поставлений діагноз симптоматична епілепсія, вроджена компенсована лідроцефілія, інвалід дитинства. (а.с. 109).

23.02.2007 року між ТОВ «Алекс Восток» та ОСОБА_2 був укладений договір № 2302К/07 купівлі продажу автомобілю KIA Picanto, вартістю 70000 грн., та на підставі акту прийому-передачі від 28.02.2007 року, який був переданий ОСОБА_2 (а.с. 119-120, 140).

Відповідно до довідки № 24339/28.2 ДС-б.б-1-3 від 24.10.2012 року, виданої Донбаською філією ПАТ «Кредитпромбанк», кредитна заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 38ДС/082/К02/2007-Аклн від 01.03.2007 року перед Донбаською філією ПАТ «Кредитпромбанк» станом на 24.10.2012 року складає: заборгованість за кредитом - 2 629,83 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 5120,27 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 7173,60 доларів США, пені за несвоєчасну сплату кредиту - 5 521,62 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту 6 743,69 доларів США, судові витрати за подання позивної заяви до суду та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 944,53 грн. В забезпечення виконань умов кредитного договору виступає автомобіль KIA Picanto державний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, згідно договору застави № 38ДС/036/302/2007-Аклн від 01.03.2007 року.

Крім того рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18.07.2011 року позов ПАТ «Кредитпромбанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, станом на 05.02.2011 року в розмірі 34009,12 грн., витраті по оплаті судового збору в розмірі 340,09 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.10.2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18.07.2011 року скасовано. Позов ПАТ «Кредитпромбанк» та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 01.03.2007 року в розмірі 82452,98 грн.. В задоволені позивних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредтпромбанк» судовий збір в розмірі 1066 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 240 грн.. та судовий збір на користь держави в розмірі 96,41 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 відхилені. (а.с. 61-70).

Згідно акту прийому-передачі від 21.06.2005 року, складеному між ТОВ «Азовпласт» та ОСОБА_2, останній був переданий автомобіль Daewoo Lanos, TF69Y, 2005 року випуску.

Згідно довідки ТОВ «Етна» від 02.12.2012 року, виданої зам. директора підприємства ОСОБА_19, ТОВ «Етна» утворилось шляхом реорганізації підприємства «Колос», підприємства «Ніва», зареєстроване розпорядженням № 1439 від 03.11.1997 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. Відповідно до розділу 3 п.3.1. статуту підприємство створювало статутний фонд спочатку в розмірі 52010,00 грн. Вклад учасників вносився майном, придбаним у ході приватизації у 2004 році. ОСОБА_1 05.01.1995 року викупив майнові права у засновників: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_20 та в подальшому дане майно вніс у статутний фонд підприємства. (а.с. 81).

Крім того відповідно до довідки ТОВ «Етна» від 03.12.2012 року, виданої зам. директора підприємства ОСОБА_19 погашення кредиту № 43 від 30.07.2007 року проводилось за рахунок особистих грошових коштів засновників ОСОБА_15 та ОСОБА_8.(а.с. 82).

Згідно біржового контракту (договору купівлі-продажу) №2129, укладеного на Азовській універсальній товарній біржі 05.08.1998 року, ОСОБА_21, як продавець зобов'язалась передати у власність, а ОСОБА_1, як покупець, зобов'язався прийняти та сплатити 4-х кімнатну квартиру, житловою площею 45,0 кв.м., загальною площею 64,9 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1.(а.с. 111).

У відповідності до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», нежитлове приміщення, будівельною готовністю 81%, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 3047 від 22.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, за ОСОБА_2. (а.с. 112).

Так згідно наданого договору позики від 16.03.2008 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 гроші у сумі 270000 грн. еквівалентне 53465,00 доларів США для купівлі нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 у ОСОБА_5, зазначену суму ОСОБА_1 зобов'язався повернути до 05.10.2010 року, рівними частками разом з відсотками щомісячно, починаючи з 05.03.2009 року (а.с. 138). Так 18.03.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір про наміри та задаток, відповідно до якого сторони зобов'язались до 18.05.2008 року укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2, повна договірна вартість 267 650 грн., що еквівалентно 53000 доларів США, в забезпечення намірів ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 задаток в розмірі 20000 грн., що еквівалентно 3 960 доларів США. (а.с. 143). Відповідно до розписки від 22.05.2008 року (а.с. 142) ОСОБА_5 отримала в рахунок оплати за продаж нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 53000 доларів США.

Однак відповідно до розписки складеної ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_4 зазначеної грошової суми вказаний строк її повернення 31.12.2009 року (а.с. 139). Так 28.01.2010 року ОСОБА_4 було спрямована вимога на ім'я ОСОБА_1 про термінове погашення суму боргу в розмірі 270000 грн. (а.с. 140).

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», нежитлове приміщення - магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_3, в цілому зареєстрований за ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_1, ОСОБА_25, на праві приватної власності на підставі біржового контракту № 15162 від 24.06.1997 року, та зареєстрований за № 571. (а.с. 116).

На підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_26, ТОВ «Тібет» передає у власність, а ТОВ «Етна» приймає та сплачує зазначену в договорі грошову суму, що становить 38500 грн., за комплекс загальною площею 291,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Та відповідно до інформаційної довідки, виданої МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від 20.09.2007 року зазначене нежитлове приміщення належить ТОВ «Етна».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.06.2009 року ТОВ «Тібет», місце знаходження якого: АДРЕСА_3, зареєстрованого 02.12.1997 року, знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 113). Що також підтверджується повідомлення державного реєстратора відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб Маріупольської міської ради, відповідно до якого останнім 29.12.2011 року внесено до Єдиного державного реєстру запис № 12741110017002380 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Тібет» код ЄДРПОУ 25116092 в результаті її ліквідації. (а.с 144).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.05.2013 року ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Гарант-Мангуш», місце знаходження якого: Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул.. Катанова, 50/113, та розмір його внеску до статутного фонду - 300000 грн. (а.с. 210).

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Даними правами і скористались сторони у справі подавши до суду відповідні заяви про розподіл спільного майна.

Проте клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позивної давності у 3 роки відповідно до ст. 257 ЦК України, відносно зустрічного позову ОСОБА_2 та відповідно на підставі цього відмовленню у задоволенні зустрічного позову, задоволенню не підлягає. Оскільки згідно ч.2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Так судом було встановлено, що ОСОБА_2 22.02.2012 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя та 09.07.2012 року до Приморського районного суду м. Маріуполя подавались позивні заяви про розподіл сумісного нажитого сторонами майна, проте вони були повернуті позивачці, у зв'язку з порушенням правил підсудності. Тому суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки враховуючи те, що шлюб між сторонами був розірваний 26.06.2009 року, а позивна заява ОСОБА_2 була подана 22.02.2012 року, тому останньою строки позивної давності для подачі даного позову до суду порушені не були.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом не приймаються до уваги та не розглядаються позивні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу між сторонами як сумісно нажитого майна меблів та побутових приладь, а також позивні вимоги ОСОБА_2 в частині розподілу боргових зобов'язань по квартирі, розташованої у АДРЕСА_1, оскільки сторонами не надано суду жодних документальних доказів взагалі фактичної наявності даних предметів спору, та зокрема їх придбання у період спільного мешкання сторонами.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року N 11 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 368 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.22,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями ст.ст.69-72 СК України ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В той час як згідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20 від 22.12.1995 року, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В матеріалах цивільної справи наявні висновки експертиз, щодо вартості квартири АДРЕСА_1, автомобіля Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_1, TF69Y, 2005 року, автомобіля KIA Picanto державний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, які датовані 2010 роком, а не на час розгляду справи, у зв'язку з чим суд не може їх приймати до уваги при ухвалення даного рішення, проте під час судового розгляду справи сторонами клопотання про признання по справі експертизи з метою встановлення дійсної вартістю спірного майна не заявлялось, та останні відмовились від її проведення. Тому в даному випадку суд вважає за необхідне поділити спірне нерухоме майно сторін, а саме: нежитлове приміщення НОМЕР_3 об'єкту незавершеного будівництва, вбудованого в багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, в натурі згідно ст.ст 70,71 СК України.

Судом не враховуються посилання ОСОБА_1 про відмову у поділі нежитлового приміщення НОМЕР_3 об'єкту незавершеного будівництва, вбудованого в багатоквартирний будинок АДРЕСА_2, на підставі того, що воно було ним придбане за грошові кошти, які були взяті особисто ним у позику, оскільки при подання первинної позивної заяви сам ОСОБА_1 включив дане нежитлове приміщення до майна, яке підлягає розподілу, крім того право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2.

Враховуючи фактичну відсутність спору між сторонами, щодо розподілу транспортних засобів, суд виділяє ОСОБА_1 на праві приватної власності: легковий автомобіля Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_1, TF69Y, 2005 року випуску, та ОСОБА_2 легковий автомобіль KIA Picanto державний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, спосіб користування яких склався між сторонами тривалий час.

Згідно ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Також відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Тому зобов'язання, що виникають з кредитного договору № 38ДС/082/К02/2007-Аклн від 01.03.2007 року та заставні зобов'язання за договором № 38ДС/036/302/2007-Аклн від 01.03.2007 року, укладені між ОСОБА_27 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» також повинні враховуватись при розподілі майна сторін. Однак відповідно до ст.61 ЦПК України суд враховуючи рішення Апеляційного суду Донецької області від 04.10.2011 року, яким відмовлено в задоволені позивних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.03.2007 року з ОСОБА_1 та стягнута зазначена заборгованість лише з ОСОБА_2, покладає обов'язок з повного виконання зобов'язань за вищевказаними договорами кредиту та застави на ОСОБА_2.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того п. 26 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Згідно ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

На підставі вищевказаних норм законодавства суд вважає, що внесені ОСОБА_1 суми грошових коштів до статутних фондів ТОВ «Тібет», ТОВ «Етна» та ТОВ «Гарант-Мангуш» одним із засновників яких він є, які були організовані у період шлюбу сторін, та від діяльності яких останній отримував дохід відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС від 25.10.2012 року, є спільною сумісною власністю подружжя, тому відповідно до положень ст.ст. 61, 65 СК України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості його частки у статутних фондах підприємства, оскільки дані грошові кошти ним були використані без згоди дружини та не в інтересах сім'ї. Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 вартість ? частки ОСОБА_1 у ТОВ «Тібет» у розмірі 7 500 грн., вартість ? частки у ТОВ «Етна» у розмірі 46 110 грн., та вартість ? частки у ТОВ «Гарант-Мангуш» у розмірі 150 000 грн., а всього в розмірі 203 610 грн..

Що стосується позивних вимог ОСОБА_2 про включення до розподілу спільного майна нежитлового приміщення - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даних позивних вимог, на підставі того, що ОСОБА_2 має право лише не компенсацію вартості її частки та не має право заявляти вимоги, що стосується внутрішньої діяльності підприємства ТОВ «Етна», якому дане нежитлове приміщення було передає у власність ТОВ «Тібет» на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року. Оскільки відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства», ст. 55 ГК України, ст. 145,147,149 ЦК України, майно, яке внесено до статутного фонду юридичної особи, є майном юридичної особи, а фізичні особи припиняють бути власниками вказаного майна, оскільки відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданому йому у власність.

Позивні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на її користь 255 000 грн., в рахунок компенсації грошових коштів виплачених останнім в розмірі 500 000 грн. в рахунок погашення кредитних зобов'язань ТОВ «Ента», які були ним зняті з особистого рахунку ОСОБА_2 суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами, а посилання ОСОБА_2 про виписку з ПАТ «Промінвстбанк» про рух коштів суд не буру до уваги, оскільки відповідно до якої маються відомості лише проте, що ОСОБА_1 були внесені суми грошових коштів на рахунок ТОВ «Етна» на погашення заборгованості підприємства, проте встановити з даної виписки чи є внесені грошові кошти спільною сумісною власності подружжя не можливо.

При постановленні даного рішення судом враховуються положення ст.88 ЦПК України, відповідно до яких якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Так при подання позивної заяви ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 214,60 грн., при поданні позову ОСОБА_2 - 1500 грн., в той час як відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна. Крім того відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 року за подання до суду позивної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в такому розмірі - 1 відсоток від ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (що дорівнює 229,40 гривень), та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, (що дорівнює 3441,00 грн.). Як вбачається від змісту позивних вимог сторін та нерухомого майна, яке включено до розподілу між сторонами, судовий збір при поданні даних позовів до суду не може бути меншим ніж 3441,00 грн. Тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214,60 грн. та з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену нею суми судового збору в розмірі 1941,00 грн., стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 500 грн. та відповідно недоплачену ним суму судового збору в розмірі 3226,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 145, 147, 149, 368 ЦК, ст.ст. 60-74 СК ст.ст. 55,85 ГК, Законом України «Про господарські товариства», Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20 від 22.12.1995 року, суд -

В И Р І Ш И В:

Позивні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна та позивні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісно нажитого майна, третя особа: державний реєстратор виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Мангуш» - задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 на праві приватної власності: легковий автомобіля Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_1, TF69Y, 2005 року випуску, ? частину нежитлового приміщення НОМЕР_3 об'єкту незавершеного будівництва, вбудованого в багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 та ? частину квартири АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності: легковий автомобіль KIA Picanto державний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, ? частину квартири АДРЕСА_1 та ? частину нежитлового приміщення НОМЕР_3 об'єкту незавершеного будівництва, вбудованого в багатоквартирний будинок АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ? частки ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тібет» у розмірі 7 500 грн., вартість ? частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Етна» у розмірі 46 110 грн., та вартість ? частки у Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Мангуш» у розмірі 150 000 грн., а всього в розмірі 203 610 грн..

Покласти на ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5) обов'язок з повного виконання зобов'язань, що виникають з кредитного договору № 38ДС/082/К02/2007-Аклн від 01.03.2007 року та заставні зобов'язання за договором № 38ДС/036/302/2007-Аклн від 01.03.2007 року, укладених між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1941,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3226,40 грн.

В іншій частині позивних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, яки приймали участі у справі, але не були присутні при проголошені судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів від для отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Помогайбо