Справа № 229/2201/13-ц
Провадження № 2/229/554/2013
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2013 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
при секретарі Костіній І.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Цимбалюка В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Дружківського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що була прийнята на роботу в Дружківський міський центр соціальних служб для сім"ї , дітей та молоді за трудовим договором 02 липня 2012року в якості фахівця з соціальної роботи.
Відповідно трудового договору № 2 від 02.07.2012року їй був встановлений посадовий оклад в розмірі з 01.07.2012року - 1387грн, з 01.09.2012року - 1396грн, з 01.12.2012р -1451грн на місяць.
Відповідно до наказу № 55/К від 29.12.2012р вона була звільнена в зв"язку з закінченням строку дії трудового договору № 2 від 02.07.2012р. Цей наказ було скасовано, оскільки вона хворіла, та в зазначений час була на лікарняному.
Наказом № 2/К від 04.01.2013року вона була звільнена у зв"язку з закінченням строку дії трудового договору.
При звільненні їй не було виплачено належну суму, яка становить 59,86грн.
При розрахунку розрахунковий лист не надавався, в зв"язку з чим вона зверталася до Дружківської прокуратури з заявою, яка була перевірена територіальною Державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області та рекомендувала звернутися до суду за поновленням порушених прав.
Остаточно з нею відповідач розрахувався лише 19 березня 2013року.
Крім того, їй була завдана моральна шкода, так як із-за порушень, які були скоєні відповідачем, вона була вимушена прикладати немало зусиль для того, щоб заставити відповідача виконати її законні вимоги. Моральну шкоду оцінює в 1000грн.
Станом на 19.03.2013року з моменту звільнення минуло 50 робочих днів, за які їй відповідач винен сплатити відповідно до ст. 117 КЗпП України 3454,5грн, виходячи з середньоденної заробітної плати 69,09грн.
Просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки в розмірі 3454,5грн, моральну шкоду в сумі 1000грн.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові .
Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Підтвердив той факт, що позивачу не було своєчасно проведено розрахунок і залишок в сумі 59,86грн був дійсно сплачений 19 березня 2013року. Не заперечує, що несвоєчасна виплата сталася з вини підприємства. Не оспорює розмір середньоденного заробітку позивача в сумі 69,09грн. Але вважає , що в даному випадку позивачем пропущений строк, передбачений ст. 233КЗпП, для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Поважних причин пропуску строку позивачем не наведено, тому вимоги не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного для після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що з 02 липня 2012року по 04.01.2013 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача,наказами, трудовим договором (а.с.6-10,22).
Судом встановлено, що в день звільнення позивача 04 січня 2013року, відповідач не виплатив позивачу всіх сум, що належать їй від підприємства.Розмір заборгованості складає 59,86грн. Фактично відповідач розрахувався з позивачем 19 березня 2013року. Ці обставини визнаються відповідачем в судовому засіданні та підтверджується розрахунковим листом (а.с.16), випискою з банківського рахунку позивача (а.с.17).
Несвоєчасне розрахування з позивачем свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини в затримці виплати ОСОБА_1 належних їй сум при звільненні. Також відповідач не оспорює суму заборгованості 59,86грн.
Тому суд вважає, що середній заробіток повинен бути стягнутий з дня звільнення позивача до дня фактичного розрахунку.
Розмір середньоденного заробітку в сумі 69,09 грн розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року № 100, сторонами не оспорюється.
Згідно трудового договору, який укладено між позивачем та відповідачем, режим робочого часу позивача складав п"ятиденнний робочий тиждень з 08год до 17 год. Представник відповідача підтвердив в судовому засіданні, що за графіком роботи в Дружківському міському центрі соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді встановлений 8годинний робочий час; вихідні субота, неділя.
Згідно графіку работи підприємства строк затримки виплати заробітної плати складає 50 днів. А сума середнього заробітку за період затримки розрахунку - 3454,5грн., тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача зазначену суму на користь позивача.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим їм органом проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав завдали моральні страждання, привели до втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що несвоєчасна виплата заробітної плати відповідачем позивачу завдала останній моральні страждання у виді відсутності коштів до існування. З урахуванням розміру заборгованості, тривалості невиплати заробітної плати позивачу, вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 300грн. В інший частині позову вважає необхідним відмовити.
Суд не погоджується з думкою відповідача, що позивачем пропущений строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012року визначено, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв"язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу стало відомо про фактичний розрахунок з боку відповідача 19 березня 2013року, в день отримання коштів на банківський рахунок, тому, на думку суду , саме з цього дня розпочинається перебіг тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. З позовом до суду позивач звернулася 22 травня 2013року .
Таким чином суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду , встановлений ст. 233 КЗпП України, а тому підстав для відмови в задоволенні позову у зв"язку з пропуском строку звернення до суду немає.
Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, то на підставі ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 229,40 грн. за вимоги щодо стягнення середнього заробітку, та в розмірі 114,70грн за вимоги щодо стягнення моральної шкоди, що в загальній сумі складає 344,10грн.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,223 ЦПК України, на підставі ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 до Дружківського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Дружківського центру соціальних служб для сім"ї дітей та молоді (ОКПО 23128524 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 454 (три тисячі чотириста п"ятдесят чотири) грн 50 коп., моральну шкоду в сумі 300 (триста) грн., на користь державного бюджету м. Дружківка стягнути судові витрати в розмірі 344 (три сорок чотири) грн 10коп
В решті позову відмовити.
Суми середнього заробітку за затримку розрахунку визначені без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Т. Л. Панова
Суд | Дружківський міський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2013 |
Оприлюднено | 05.07.2013 |
Номер документу | 32185774 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дружківський міський суд Донецької області
Панова Т. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні