Ухвала

від 30.07.2013 по справі 229/2201/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

0

головуючий в I інстанції Панова Т.Л.

доповідач Ткачук С.С.

категорія 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Дружківського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дружківського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дружківського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, в якому зазначає, що вона була прийнята на роботу в Дружківський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за трудовим договором 02 липня 2012 року в якості фахівця з соціальної роботи.

Відповідно трудового договору № 2 від 02.07.2012 року їй був встановлений посадовий оклад в розмірі з 01.07.2012 року - 1387грн., з 01.09.2012 року - 1396грн., з 01.12.2012 року -1451грн. на місяць.

Відповідно до наказу № 55/К від 29.12.2012 р. вона була звільнена в зв"язку з закінченням строку дії трудового договору. Цей наказ було скасовано, оскільки вона хворіла, та в зазначений час була на лікарняному.

Наказом № 2/К від 04.01.2013 року її звільнено у зв"язку з закінченням строку дії трудового договору з 04.01.2013рю.

При звільненні їй не було виплачено належну суму розрахунку, залишок якої склав 59,86 грн. При розрахунку розрахунковий лист не надавався, в зв"язку з чим вона зверталася до прокуратури із заявою, яка була перевірена територіальною Державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області та рекомендовано звернутися до суду за поновленням порушених прав.

Остаточно з нею відповідач розрахувався лише 19 березня 2013 року. Крім того, їй була завдана моральна шкода, так як із-за порушень, які були скоєні відповідачем, вона була вимушена прикладати немало зусиль для того, щоб заставити відповідача виконати її законні вимоги. Моральну шкоду оцінила в 1000грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 01 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 454 грн. 50 коп., моральну шкоду в 300 грн., на користь державного бюджету м. Дружківка судові витрати в розмірі 344 грн. 10коп.

Не погодившись з рішенням суду відповідачем принесена апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду та ухвали нове рішення, оскільки судом були допущені порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводами апеляційної скарги наведено, що відповідно до п. 25 постанови пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999р. № 13 зазначено, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225; 233 КЗпП України), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату. ... Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові». Про своє порушене право позивачка дізналась в день свого звільнення 04.01.2013р. і крім того повинна була дізнатись в цей же день.

Апеляційний суд визнає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що з 02 липня 2012року по 04.01.2013 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується записом в її трудовій книжці, наказами, трудовим договором.

Судом також встановлено, що в день звільнення позивача 04 січня 2013 року, відповідач не сплатив позивачу усіх сум, які підлягає до розрахунку з нею від підприємства. Розмір заборгованості складає 59,86 грн. Фактично відповідач розрахувався з позивачем 19 березня 2013 року. Ці обставини визнавались відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції та підтверджується розрахунковим листом, випискою з банківського рахунку позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам по справі і підтверджуються представленими заявником переконливими доказами.

Несвоєчасне розрахування з позивачем свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги зазначено, що позивачем пропущений строк передбачений ст. 233 КЗпП України не може бути прийнятий до уваги, оскільки рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року визначено, положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу стало відомо про факт перерахунку на її банківський рахунок недоплаченої розрахункової суми у розмірі 59,86грн. 19 березня 2013 року, а тому прийшов до правильного висновку, що позивач дізналась в рахунок з боку відповідача, в день отримання коштів на банківський рахунок, тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме з цього дня розпочинається перебіг тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дружківського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дружківського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: