Рішення

від 03.07.2013 по справі 2-2764/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Вискребенцев Л.Б.

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 2-2764/12

Провадження № 22ц/782/2237/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів -Туренко С.І., Максюти І.О.,

при секретарі - Борзило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 25 січня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - відділ у справах дітей Алчевської міської ради про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення з іпотечної квартири,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення з іпотечної квартири, просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 69,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/ або проживають у вищевказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку МВС України.

В обґрунтування вимог зазначив, що 05 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, у відповідності до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 тис. доларів США під 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 05 березня 2023 року. Також, 05.03.2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір, у відповідності до якого, в забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідач надав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме АДРЕСА_1.

За умовами договору іпотеки, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Посилаючись на те, що відповідач не дотримується умов договору щодо погашення заборгованості, що, в свою чергу, призвело до утворення заборгованості, яка станом на 26.09.2012 року становить 41322,10 доларів США.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 25 січня 2013 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме: звернено стягнення на квартиру загальною площею 69,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені ПАТ КБ „Приватбанк" договору купівлі-продажу будь яки способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх двох неповнолітніх дітей з квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку; стягнуто з кожного, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" судовий збір по 1770,45 грн.; надано відстрочку виконання рішення до 15 липня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ „Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відстрочки виконання рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати надання відстрочки на строк до 15.07.2013 року. В іншій частині рішення залишити без змін.

Іншими сторонами рішення суду не оскаржується.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливим відповідно до ст.169 ЦПК України розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.ст. 11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, як були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 33-39 Закону України „Про іпотеку" та виходив з того, що, оскільки, відповідачами не були виконані умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка не була погашена, у банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 05.03.2008 року, а тому дійшов висновку про обґрунтованість вимог. При цьому, суд відстрочив виконання рішення суду до 15 липня 2013 року. Що стосується висновків суду про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, то в цій частині рішення суду не оскаржується, а тому колегією суддів не переглядається.

Що стосується висновків суду в частині відстрочки виконання рішення, судова колегія вважає, що ці висновки є помилковими.

За змістом ст. ст. 10,11 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зміст рішення суду повинен відповідати положенням ст.215 ЦПК України.

Відповідно ст. 217 ЦПК України Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Таким чином, як випливає з системного аналізу зазначених норм, суд за своєю ініціативою не може вирішувати питання стосовно відстрочення або розстрочення виконання рішення. Право ставити про це питання належить лише сторонам з наданням відповідних доказів необхідності такої відстрочки або розстрочки.

У даному випадку, з таким клопотанням про відстрочку виконання рішення від сторін не надходило, а тому у суду не було підстав для вирішення цього питання під час прийняття рішення.

Зазначене питання може вирішуватися у разі встановлення обставини, зазначених в ст. 373 ЦПК України в процесі виконання рішення.

З урахування наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин відповідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції повинно бути змінено, зі скасуванням в частині відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк"- задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду від 25 січня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - відділ у справах дітей Алчевської міської ради про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення з іпотечної квартири - змінити, скасувавши його в частині відстрочки виконання рішення до 15 липня 2013 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді: