Постанова

від 26.06.2013 по справі 818/3348/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р. Справа №818/3348/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представника позивача - Пономаренко С.І.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/3348/13-a

за позовом Товарситва з обмеженою відповідальінстю "Еко-резерв"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-резерв" (далі - позивач, ТОВ "Еко-резерв") звернулось до Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ в м. Сумах) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000022260/1477 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 9 409, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000012260/1479 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 17 498, 00 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Еко-резерв" обґрунтовує наступним. За результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р., згідно акту № 4370/160/32025309/71 від 21.12.2012 р., ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, ст. 137, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22 675, 78 грн.; порушення ст.ст. 135, 137, 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 12 419, 00 грн.; порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 9 842, 00 грн. та внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 874, 00 грн. Також, відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 137, 138, 139, 185, 186, 187, 188 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат і податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Компапнія "Скрап-продакшн" та завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість по контрагенту ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України".

На підставі висновків акту перевірки 09 січня 2013 р. ДПІ в м. Сумах були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022260/1477 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 9 409, 00 грн. та № 0000012260/1479 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 17 498, 00 грн.

На переконання позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню, оскільки господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "Еко-резерв" і ТОВ "Компанія "Скрап-продакшн" та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а також господарські операції по наданню транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Рокада-2005" і ФОП ОСОБА_3 є реально здійсненими, направленими на настання правових наслідків, обумовлених ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим ТОВ "Еко-резерв" має право на їх відображення у податковому обліку при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Крім того, позивач вважає безпідставними висновки ДПІ в м. Суми щодо необхідності віднесення до складу валового доходу суми коштів, отриманих від реалізації товарів ПВКП "Нео-Прогрес", оскільки фактично це була реалізація основних засобів за балансовою вартістю, та висновки щодо необхідності віднесення до складу валового доходу отриманих сум поворотної фінансової допомоги, оскільки вся отримана фінансова допомога була повернута позикодавцям протягом року.

З вищезазначених підстав в судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

ДПІ в м. Сумах з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 84-88, 194-195) зазначила, що господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "Еко-резерв" і ТОВ "Компанія "Скрап-продакшн" та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а також господарські операції по наданню транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Рокада-2005" і ФОП ОСОБА_3 є фіктивними, не направлені на настання правових наслідків, обумовлених ними, а первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними, в зв'язку з чим ТОВ "Еко-резерв" не має право відображати їх у податковому обліку при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Також, ТОВ "Еко-резерв" зобов'язане було включити до складу валового доходу суму коштів, отриманих від реалізації товарів ПВКП "Нео-Прогрес", оскільки фактично це була реалізація МШП та суму отриманої поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута позикодавцю на кінець звітного періоду.

Враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, в зв'язку з чим в судовому засіданні просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов ТОВ "Еко-резерв" задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором Валуєвим А.О. та старшими державними податковими ревізорами-інспекторами Гринем М.М. і Просолом О.В. проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Еко-резерв" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р. За результатами перевірки 21 грудня 2012 р. був складений акт № 4370/160|НОМЕР_1 (а.с. 13-30) згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, ст. 137, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22 675, 78 грн.; порушення ст.ст. 135, 137, 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 12 419, 00 грн.; порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 9 842, 00 грн. та внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 874, 00 грн. Також, відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 137, 138, 139, 185, 186, 187, 188 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат і податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Компапнія "Скрап-продакшн" та завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість по контрагенту ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України".

На підставі висновків акту перевірки 09 січня 2013 р. ДПІ в м. Сумах були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000022260/1477 (а.с. 11) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 9 409, 00 грн., з яких: 6 949, 00 грн. основний платіж, 2 460, 50 штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000012260/1479 (а.с. 12) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 17 498, 00 грн., з яких: 11 829, 00 грн. основний платіж, 5 669, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Еко-резерв" оскаржило їх в адміністративному порядку, але згідно рішень від 26.02.2013 р. (а.с. 31-35) та від 03.04.2013 р. (а.с. 36-38) скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Отже, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000022260/1477 і № 0000012260/1479 та залишення без задоволення скарг позивача податковий орган визначив, по-перше: відсутність у ТОВ "Еко-резерв" права відображати у податковому обліку при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "Еко-резерв" і ТОВ "Компанія "Скрап-продакшн" та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а також господарські операції по наданню транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Рокада-2005" і ФОП ОСОБА_3; а по-друге: не включення до складу валового доходу суми коштів, отриманих від реалізації МШП ПВКП "Нео-Прогрес", та суми отриманої поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута позикодавцю на кінець звітного періоду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами відповідача про обґрунтованість податкових повідомлень-рішеннь, з огляду на нижченаведене.

Порядок оподаткування податком на прибуток та підстави формування валових витрат платника податку, в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року визначались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року порядок формування валових витрат визначався Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року визначались Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, які складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року порядок формування податкового кредиту визначався Податковим кодексом України.

Так, податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки № 135/11-У від 27.12.2011 р. (а.с. 39-43) позивач зобов'язувався поставляти ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" вузли та приладдя до контрольно-вимірювальної апаратури, що зазначені у специфікації. З метою виконання вказаного договору, ТОВ "Еко-резерв" 17 липня 2012 р. уклало з ТОВ "Компанія "Скрап-продакшн" договір № 17/07 (а.с. 49-50) згідно якого останнє зобов'язувалось передати у власність позивача блоки індикації для колонок КПГ-1 і ЕТ-6 та плати обчислювачів до колонок КЗМ-200 і ЕТ-6. Факт отримання позивачем згаданих товарів підтверджується видатковою накладною від 18.07.2012 р. (а.с. 50). На суму поставленого товару ТОВ "Скрап-продакшн" виписано податкову накладну № 44 (а.с. 52).

Придбані у ТОВ "Скрап-продакшн" товари позивачем були поставлені ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", про що свідчать накладна від 18.07.2012 р. (а.с. 45), рознарядки (а.с. 47-48) та довіреність на отримання ТМЦ від 18.07.2012 р. (а.с. 44). На суму поставленого товару ТОВ "Еко-резерв" була виписана податкова накладна (а.с. 46). Перевезення блоків індикації для колонок КПГ-1 і ЕТ-6 та плат обчислювачів до колонок КЗМ-200 і ЕТ-6 здійснювалось позивачем власним транспортом (а.с. 53, 141).

Про фактичне надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Рокада-2005" і ФОП ОСОБА_3 свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: договір, рахунки на оплату послуг, акти прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та документи про оплату (а.с. 56-73, 112-130)

Враховуючи наведене, на переконання суду, господарські операції купівлі-продажу блоків індикації для колонок КПГ-1 і ЕТ-6 та плат обчислювачів до колонок КЗМ-200 і ЕТ-6 між ТОВ "Еко-резерв" і ТОВ "Компанія "Скрап-продакшн" та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а також господарські операції по наданню транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Рокада-2005" і ФОП ОСОБА_3 фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, зокрема формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, варто зазначити, що висновки ДПІ в м. Сумах про безпідставне не включення ТОВ "Еко-резерв" до складу валового доходу суми коштів, отриманих від реалізації товарів ПВКП "Нео-Прогрес", є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи (а.с. 54-55, 109-11) підтверджено, що товарно-матеріальні цінності які були предметом продажу, обліковувались як основні засоби позивача та були продані за балансовою вартістю, в зв'язку з чим, згідно п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України ТОВ "Еко-резерв" мало право не включати отримані кошти до складу доходу при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також, ТОВ "Еко-резерв", у відповідності з положеннями пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, правомірно не були включені до складу доходів суми отриманої фінансової допомоги, оскільки ця фінансова допомога на кінець звітного періоду була повернута позивачем позикодавцям, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку (а.с. 81-83, 131-136, 154-180).

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ "Еко-резерв" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товарситва з обмеженою відповідальінстю "Еко-резерв" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 09.01.2013 р. № 0000022260/1477 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 9 409, 00 грн. та № 0000012260/1479 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 17 498, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Воловик

З оригіналом згідно

Суддя С.В. Воловик

повний текст постанови складений 01.07.2013 р.