Постанова

від 02.07.2013 по справі 5021/621/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5021/621/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуТОВ "Тріакс" в особі голови ліквідаційної комісії Кульбачного Дмитра Володимировича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року у справі господарського суду№ 5021/621/12 Сумської області за заявоюТОВ "Тріакс" доТОВ "Тріакс" провизнання банкрутом у судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Тріакс":Мокренко Ю.М. (довіреність б/н від 27.04.2012 року), ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області:не з'явилися. В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тріакс" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Сумської області від 15.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Кульбачного Д.В., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 50 - 53).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2012 року (суддя Спиридонова Н.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ "Тріакс" ліквідовано як юридичну особу, вимоги, не задоволені за недостатністю майна банкрута, визнано погашеними, провадження у справі припинено (том 2, а.с. 121 - 122).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - скаржник) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2012 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин здійснення боржником процедури самоліквідації в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, як обов'язкової передумови для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, у зв'язку з чим висновки суду про введення ліквідаційної процедури у справі та затвердження звіту ліквідатора та ліквідацію юридичної особи-банкрута з припиненням провадження у справі за результатами проведення ліквідаційної процедури є помилковими.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бородіної Л.І., суддів: Лакізи В.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року у справі №5021/621/12 скасовано, провадження у справі припинено (том 3, а.с. 38 - 51). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не надано оцінки наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону шляхом перевірки дотримання заявником всіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених статтями 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , та статтею 60 Господарського кодексу України, також не здійснено аналізу кредиторських вимог, активів та пасивів боржника, оцінки грошових коштів на рахунках боржника, що унеможливлює в цілому встановлення факту недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ "Тріакс" в особі голови ліквідаційної комісії Кульбачного Д.В. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.04.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 124 Конституції України, статей 105, 110, 111 ЦК України, статей 45, 66 Податкового кодексу України, статей 1, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 77 Уніфікованого Закону про прості та переказні векселі. Скаржник доводить підставність визнання боржника банкрутом за статтею 51 Закону, повноту дій ліквідатора в ході ліквідації банкрута та обґрунтованість затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення банкрута як юридичної особи за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 09.04.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції).

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 статті 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи .

Також на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства шляхом подання, зокрема, заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП відповідно до пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року.

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі) є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Обов'язкова перевірка проміжного ліквідаційного балансу податковими органами, відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, не передбачена.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури) .

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (в редакції Закону, чинній на момент введення ліквідаційної процедури).

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених нім дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2012 року про затвердження звіту ліквідатора ліквідаційного балансу банкрута, припинення банкрута як юридичної особи з припиненням провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що з моменту порушення провадження у справі вся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом не встановив наявності усіх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою, згідно статті 51 Закону, шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до господарського суду, передбачених статтями 105, 110, 111 ЦК України, що, на думку апеляційного суду, свідчить про порушення судом першої інстанції цієї справи без передбачених чинним законодавством належних правових підстав, а тому висновки суду про можливість затвердження судом звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з ліквідацією банкрута згідно зі статтею 51 Закону та припиненням у зв'язку з цим провадження у справі №5021/621/12 є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2012 року на загальних зборах учасників ТОВ "Тріакс" прийнято рішення про припинення діяльності юридичної особи шляхом її ліквідації та обрано ліквідаційну комісію у складі трьох осіб, яку уповноважено здійснити всі необхідні заходи для ліквідації товариства в порядку, передбаченому чинним законодавством України (том 1, а.с. 23).

Судами встановлено, що в межах здійснення процедури самоліквідації підприємства, у Бюлетені державної реєстрації №204 (4) від 10.02.2012 року опубліковано оголошення про прийняття засновниками (учасниками) рішення про припинення ТОВ "Тріакс" як юридичної особи (том 1, а.с. 24 - 25).

Також суди встановили, що згідно витягу з ЄДРПУО станом на 23.04.2012 року ТОВ "Тріакс" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (том 1, а.с. 21 - 22).

Судом першої інстанції встановлено, що кредиторська заборгованість боржника складає 403 780 грн., безспірність якої підтверджується постановою державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2012 року за виконавчим написом нотаріуса про стягнення з боржника на користь ТОВ "Білард - С" грошових коштів в розмірі 403 780 грн. (том 1, а.с. 44).

Судами встановлено складення проміжного ліквідаційного балансу боржника станом на 20.04.2012 року та його затвердження 27.04.2012 року рішенням загальних зборів учасників боржника (том 1, а.с. 32 - 33, 34).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції постановою від 15.05.2012 року дійшов висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру строком не більш як на 12 місяців, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії Кульбачного Д.В., якого зобов'язав виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт (том 1, а.с. 50 - 53).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом 02.11.2012 року ліквідатор боржника надав суду звіт ліквідатора з додатками, з врахуванням уточнень від 11.12.2012 року, та клопотав про його затвердження (том 2, а.с. 1 - 76, 79 - 86).

Оцінивши надані ліквідатором документи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатор боржника належно провів ліквідаційну процедуру, надав суду документи, що свідчать про ліквідацію банкрута, в тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з недостатністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі №5021/621/12.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2012 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом не встановлено, на обліку в якому податковому органі перебуває боржник та не надано належної оцінки обставинам відсутності в матеріалах справи даних про здійснення органом державної податкової інспекції, в якому боржник перебуває на обліку, перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу боржника, а також належних доказів повідомлення податкового органу про припинення боржника, як платника податків, шляхом направлення повідомлення за формою №8-ОПП.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що в листі ДПІ у місті Сумах №26088/10/19-155 від 05.07.2012 року зазначено про те, що для отримання інформації щодо відкритих рахунків ліквідатору необхідно звертатись до податкової інспекції, на обліку в якій перебуває боржник, як платник податку, а 16.08.2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області надала інформацію про номери відкритих рахунків в установах банків ТОВ "Тріакс" (том 2, а.с. 46, 47 - 48).

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на момент прийняття рішення учасниками ТОВ "Тріакс" про його припинення шляхом ліквідації та порушення провадження у справі про його банкрутство ухвалою суду від 07.05.2012 року, боржник перебував на обліку у ДПІ у Києво-Святошинського районі Київської області, однак ліквідаційною комісією боржника в ході процедури самоліквідації не було належно повідомлено зазначений податковий орган про прийняття рішення про припинення юридичної особи шляхом надіслання заяви за формою №8-ОПП з додатками.

Також апеляційним судом встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором не було додано оригіналу простого векселя серії АА1869423, складеного 12.05.2011 року, який є доказом безспірності заборгованості боржника перед ТОВ "Білард-С", що виникла договором поставки №1608 від 16.08.2007 року.

При цьому, судом першої інстанції при розгляді справи не досліджувалися обставини фактичного укладення спірного договору та виконання його умов ТОВ "Білард-С", у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується факт виконання договору поставки, на підставі якого боржником було емітовано спірний вексель, також в матеріалах справи відсутні оригінал чи належно засвідчена копія договору поставки та відповідні акти приймання-передачі поставленого товару.

За таких обставин, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, з огляду на що припинив провадження у справі, як таке, що порушене безпідставно, за відсутністю доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та за умов недодержання боржником процедури самоліквідації згідно статей 105 - 111 ЦК України, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство за заявою боржника відповідно до статті 51 Закону.

При цьому, апеляційний суд спростував доводи ліквідатора боржника про відсутність у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області права на подання апеляційної скарги з посиланням на те, що податковий орган не набув статусу кредитора у справі, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується звернення податкової інспекції з кредиторськими вимогами у даній справі, у включенні яких до реєстру вимог кредиторів було відмовлено ліквідатором боржника, та зазначив про те, що ліквідатором не було дотримано приписів чинного законодавства України щодо повідомлення податкового органу про прийняття рішення засновниками ТОВ "Тріакс" про його припинення, тим самим порушивши його права та законні інтереси як потенційного кредитора боржника.

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками про безпідставність порушення провадження у даній справі про банкрутство за спрощеною процедурою згідно статті 51 Закону, а також про те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута як юридичну особу та припинив провадження у справі.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що боржником в ході процедури самоліквідації, в порушення припису пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, не було повідомлено ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, в якій боржник знаходиться на податковому обліку, про припинення юридичної особи-боржника у зв'язку з ліквідацією, шляхом подання заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП.

При цьому, повідомлення ДПІ в місті Сумах за місцем реєстрації боржника про прийняття загальними зборами товариства-боржника рішення щодо припинення його діяльності не може вважатися належним повідомленням податкового органу, в якому боржник перебуває на податковому обліку, про ліквідацію підприємства-платника податків відповідно до приписів статті 111 ЦК України.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прав на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 11.12.2012 року з огляду на встановлене апеляційним судом порушення прав податкової інспекції, в якій боржник перебуває на обліку як платник податків, як потенційного кредитора на етапі досудової процедури ліквідації відповідно до статті 111 ЦК України та державного органу, компетентного прийняти рішення про визначення податкових зобов'язань в ході ліквідаційної процедури.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про погашення кредиторських вимог податкової інспекції як таких, що подані після закінчення встановленого строку для їх подання, згідно частини 5 статті 31 Закону, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. При цьому, зазначений строк не визначено законодавцем, як граничний та такий, що не підлягає поновленню, тому він може бути поновлений судами за наявності поважних причин відповідно до 53 ГПК України.

При цьому, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником відповідно до статті 51 Закону, вимоги кредиторів, не розглядаються і вважаються погашеними, якщо вони не заявлені взагалі або заявлені після закінчення строку ліквідаційної процедури, тривалість якої визначається постановою про введення ліквідаційної процедури у справі. Положення частини 2 статті 14 Закону про погашення грошових вимог кредиторів за наслідком публікації оголошення про визнання боржника банкрутом не застосовуються до грошових вимог кредиторів, заявлених у справі про банкрутство, що здійснюється з особливостями провадження відповідно до статті 51 Закону.

В решті доводи скаржника про неналежну оцінку доказів у справі апеляційним судом є такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі його повноважень відповідно до статті 111 7 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови апеляційного суду від 09.04.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Тріакс" в особі голови ліквідаційної комісії Кульбачного Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року у справі №5021/621/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко