Ухвала

від 14.06.2013 по справі 5011-61/12332-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2013 року Справа № 5011-61/12332-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В., суддів:Демидової А.М., Плюшка І.А., Подоляк О.А., Шевчук С.Р., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 26.02.2013 у справі№ 5011-61/12332-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" до Закритого акціонерного товариства "Готель Україна" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Фонду державного майна України, м. Київ, 2. Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання наказу та визнання дій незаконними

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі №5011-61/12332-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012, відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" до Закритого акціонерного товариства "Готель Україна" про визнання незаконним наказу відповідача за підписом ліквідатора від 07.05.2012 № 1 "Про затвердження персонального складу Ліквідаційної комісії"; про визнання незаконними дій ліквідаційної комісії щодо припинення відповідача та про зобов'язання відповідача в особі ліквідатора спростувати оголошення ліквідаційної комісії від 13.06.2012 в "Урядовому кур'єрі" про припинення відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 у справі № 5011-61/12332-2012 постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.02.2013 у справі № 5011-61/12332-2012, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 30.06.2010 у справі № 19/335-09, від 21.10.2010 у справі № 5/51"НМ" та від 10.02.2010 у справі № 48/590, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 105 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України та статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу україни (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 26.02.2013 у справі № 5011-61/12332-2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу відповідача за підписом ліквідатора "Про затвердження персонального складу Ліквідаційної комісії", про визнання незаконними дій ліквідаційної комісії щодо припинення відповідача та про зобов'язання відповідача в особі ліквідатора спростувати оголошення ліквідаційної комісії в "Урядовому кур'єрі" про припинення відповідача. При цьому, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що рішення та дії ліквідатора про створення ліквідаційної комісії, розміщення комісією публікацій про ліквідацію відповідача у виданні "Урядовий кур'єр" та встановлення двохмісячного строку заявлення кредиторських вимог відповідають вимогам законодавства.

Водночас у постанові від 30.06.2010 у справі № 19/335-09 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про скасування державної реєстрації відповідача як юридичної особи та призначення голови комісії з її припинення, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідач здійснює господарську діяльність з порушенням законодавства, оскільки останній не має установчого документу, згідно з яким можна було б ідентифікувати господарську діяльність, якою він займається та встановити поіменний склад його учасників, що підтверджується також рішенням господарського суду в іншій справі.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З постанови від 21.10.2010 у справі № 5/51"НМ" вбачається, що предметом перегляду у суді касаційної інстанції була правомірність застосування апеляційним господарським судом норми процесуального права (статті 121 ГПК України) якою регулюються питання заміни способу виконання рішення господарського суду у зазначеній справі, з огляду на що на вказану постанову не може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2010 у справі № 48/590, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" у допуску справи № 5011-61/12332-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. Мирошниченко Судді: А. Демидова І. Плюшко О. Подоляк С. Шевчук