Ухвала

від 10.06.2013 по справі 14/260

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-26753/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Єфімова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі №14/260

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 25.01.2008 №0000282308/0/2811, від 14.04.2008 №0001482308/0/15002, №0000282308/1/15003, від 29.08.2008 №0002482308/3/33268, №0001482308/3/33269, №0000282308/3/33270, №0002462308/3/33271; податкові повідомлення-рішення від 25.01.2008 №0000292308/0/2810, від 29.08.2008 №0000292308/3/33273 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2040 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 09.01.2008 №5/2308/30936844.

Перевіркою встановлені, зокрема, порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 6.2, 7.2, 7.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 №162/379 (далі -Інструкція).

На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

№0000282308/0/2811 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263399,50 грн., в тому числі основний платіж - 182122,11 грн. та штрафні санкції - 81277,39 грн.;

№0000272308/0/2812 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185277,18 грн., в тому числі основний платіж -123518,12 грн. та штрафні санкції - 61759,06 грн.;

№0000292308/0/2810 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 4237,69 коп., в тому числі основний платіж - 157,69 грн. та штрафні санкції - 4080,0 грн.

За результатами апеляційного узгодження, остаточно прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001482308/3/33269 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9783,67 грн.;

№0000282308/3/33270 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263399,5 грн., в тому числі основний платіж - 182122,11 грн. та штрафні санкції - 81277,39 грн.;

№0002462308/3/33271 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15902,56 грн., в тому числі основний платіж - 6909,22 грн. та штрафні санкції - 8993,34 грн.;

№0002482308/3/33268 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179552,10 грн., в тому числі основний платіж - 119521,9 грн. та штрафні санкції - 60030,2 грн.;

№0000292308/3/33273 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 4237,69 грн., у т.ч. штрафні санкції - 4080,0 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтовував свої висновки тим, що витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст.5 цього Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). Платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг, такими є документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Віднесення позивачем до складу валових витрат за 2004 рік та дев'ять місяців 2007 року грошових коштів в розмірі 699965 грн., сплачених за отримані маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги здійснено відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ «ВВН» на загальну на загальну суму 71 237,31 грн., у тому числі податку на додану вартість - 11872,88 грн.; від ПП «Білла» на загальну суму 117967,39 грн., у тому числі податок на додану вартість - 19661,25 грн.; від ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 650753,3 грн., у тому числі податок на додану вартість - 108458,84 грн., згідно з актами виконаних робіт по договору № 379 від 01.01.2004, 01.01.2005, 01.01.2006, 01.01.2007, укладеного з ПП «Білла» та актами виконаних робіт по договору № 20131 від 01.01.2004, 01.01.2005, 01.01.2006, 01.01.2007, укладеного з ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна». Зазначені акти є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати по маркетинговим, інформаційно-консультаційним, рекламним та іншим послугам здійснено позивачем у зв'язку із веденням господарської діяльності, з метою просування товару на споживчому ринку та на виконання договорів, укладених з ТОВ «ВВН», ПП «Білла», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», при цьому матеріалами справи підтверджується, що маркетингові послуги надавались саме стосовно товару постачальника - ТОВ «Ректіс».

Установлення додаткових обмежень, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За своїм змістом наведені відповідачем норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, про дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні витрат за вищезазначеними операціями до складу валових витрат, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про порушення положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту.

Наявність у позивача податкових накладних, виписаних ПП «Білла», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ВВН», оформлених відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вищезазначеними операціями.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки згідно акта перевірки позивачем розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища не було подано за 12 звітних періодів (кварталів), починаючи з 4 кварталу 2004 року та закінчуючи 3 кварталом 2007 року, сума штрафних санкцій за неподання збору за забруднення навколишнього природного середовища становить 2040 грн.

З огляду на викладене, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2040 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров