Ухвала

від 04.07.2013 по справі 1496-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

04.07.2013Справа №5002-17/ 1496-2010

За заявою кредитора ОСОБА_1

до боржника Кредитної спілки «Південна»

про порушення справи про банкрутство

Суддя Гайворонський В.І.

Представники:

Кредитори - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 - адвокат, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40,ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ліквідатор - арбітражний керуючий Пустовалова Л.Є., ОСОБА_62 - заявник скарги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Ініціюючий кредитор громадянин ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На теперішній час боржник знаходиться в ліквідаційній процедурі.

Від громадянки ОСОБА_62 надійшла скарга на рішення ліквідатора Пустоваловой Л.Є., згідно з якою скаржник просить переглянути рішення ліквідатора, у зв'язку з відмовою ліквідатора від визнання грошової вимоги.

Суд вважає, що зазначена скарга задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 1 Закону (далі Закон у редакції чинної на момент виникнення спірних взаємовідносин) визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За результатами розгляду таких вимог кредиторів у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ст. 15 Закону).

Згідно ч. 2 статті 14 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року, та яка відповідно до Перехідних положень редакції від 19.01.2013 застосовується до спірних відносин), вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає .

В ухвалі суду від 18.01.2011 зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подачі і незаявлені вимоги вважати погашеними.

Сам заявник скарги ОСОБА_62 пояснила в засіданні суду, що зазначений місячний строк нею був пропущений, що відображене у звукозапису засідання суду.

Таким чином, підстави для зобов'язання ліквідатора до включення грошових вимог ОСОБА_62 до реєстру кредиторів відсутні.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачене внесення змін до реєстру вимог кредиторів.

Згідно договору про повернення вкладу № 520 від 15.06.2010, повернення вкладу здійснюється на підставі договору № 1437/1 від 15.02.2008.

У всякому разі заявницею скарги не доведено, що її вимоги є поточними вимогами.

Грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до ст. 1 Закону є поточними вимогами.

Однак, не існує підстав для задоволення скарги, якщо вимоги або їх частина є поточними вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Розгляд цих вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Вимоги, щодо яких не заявлено заперечень, та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів. Закон не наділяє ліквідатора правом самостійно включати до реєстру вимог поточних кредиторів, якщо вони не були встановлені (визнані) судом.

Аналогічної правової позиції дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд України (постанова від 25.04.2013 по справі № 5002-19/6016.3-2010), та Вищій господарський суд України (постанова від 28.07.2011 по справі № 24/269Б).

Однак, заява про визнання вимог громадянки ОСОБА_62 на цей час судом не розглядається, та провадження по такій заяві відсутнє.

Окрім цього, згідно ч. 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Таким чином, законом передбачене право ліквідатора заперечувати щодо вимог.

Відповідно, спірне питання у даному випадку підлягає розгляду не ліквідатором, а судом.

Однак, заява про визнання вимог громадянки ОСОБА_62 на цей час судом не розглядається, та провадження по такій заяві відсутнє, що є підставою для відмови у скарзі.

Зазначеної правової позиції дотримується також Вищій господарський суд України (постанова від 19.05.2009 по справі № 2-3/2365-2006).

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 4 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Заявник на цей час кредитором не визнаний, відповідно, він не є особою, яка має право звертатись зі скаргою на дії ліквідатора. Відповідно, права заявника щодо оскарження дій ліквідатора вважатись порушеними не можуть.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України суд може захистити порушене право.

Оскільки право скаржника щодо оскарження дій ліквідатора не може вважатись порушеним, підстав для задоволення скарги не існує, та, відповідно, у задоволенні скарги відмовляється, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Таким чином, скарга громадянки ОСОБА_62 на рішення Пустоваловой Л.Є. задоволенню не підлягає.

При цьому також необхідно зазначити, що скаржником взагалі не надано доказів отримання боржником від скаржниці коштів.

Так, договір не є ні платіжним, ні банківським, ні іншим документом про отримання коштів.

Також необхідно відмітити, що існує декілька обставин, кожна із яких є самостійною підставою для відмови у скарзі.

Керуючись вищезазначеними нормами та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги громадянки ОСОБА_62 на рішення Пустоваловой Л.Є. відмовити повністю.

Суддя В.І. Гайворонський