Постанова

від 05.07.2013 по справі 5006/19/86пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.07.2013 р. справа №5006/19/86пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Кододової О.В. суддівАзарової З.П. Гези Т.Д. При секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін: від позивача - не з»явився від відповідача 1.- Хорошилов І.І. (за довіреністю) від відповідача 2. - Хорошилов І.І. (за довіреністю) Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі№5006/19/86пд/2012 (суддя Демідова П.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк до відповідача 1. до відповідача 2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2013року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі №5006/19/86пд/2012 мотивоване тим, що крайня невигідність умов є оціночним поняттям, водночас закон вимагає, щоб така невигідність була явною, втрата була неспіврозмірною з набутим за правочином. Для кваліфікації правочину за ст. 233 ГК України доказуванню підлягає наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуючою тяжкою обставиною та вчиненим на вкрай невигідних умовах правочином.

Місцевий господарський суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, жодного документу, які б підтверджували обставини, за яких укладена кредитна угода може бути визнана недійсною з підстав, встановлених ст. 233 ЦК України. Зокрема, в матеріалах справи №5009/19/86пд/2012 відсутні належні та допустимі в розумінні ст.34 ГПК України докази перебування ТОВ " Дора-Транс " у вкрай ускладненому фінансовому становищі на момент укладення кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006р., докази крайньої невигідності для позичальника умов зазначеного договору, в тому числі - розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та відсутні докази того, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Господарський суд дійшов до висновку щодо безпідставності позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006р. у зв'язку з його укладенням під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позичальника умовах, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В оспорюваному рішенні місцевий господарський суд також зазначив, що позивачем не визначено, чим саме порушені його права відповідачем-2, який не є учасником оспорюваного кредитного договору, у зв'язку з чим, суд робить висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" є неналежним відповідачем по справі №5006/19/86пд/2012 та відмовив у задоволенні позовних вимог до нього.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про скасування рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

У скарзі скаржник зазначає, що позивач був змушений звернутися до відповідача 1. з метою укладення кредитного договору. Кредитні кошти знадобилися позивачеві для обслуговування транспортних засобів та спецтехніки, оскільки в наслідок процесів рецесії в економії, які зачепили всі галузі господарства і в тому числі вантажні перевезення, та як наслідок, зменшили попит позивач опинився у скрутному становищі. Відповідачем 1. було запропоновано укласти договір про відкриття кредитної лінії на умовах встановлення відсотків за користування кредитом в розмірі 12%. Позивач заперечував проти встановлення в договорі такого розміру відсотків за користування кредитом, оскільки таке його значення занадто перевищувало середні розміри відсоткових ставок за кредитами, що мали місце на ринку кредитування на 2006рік згідно статистичних даних та усталеної практики. Однак не зважаючи на цей договір №15-93/17-1477/07 було укладено з відповідачем 1. На умовах встановлення відсотків за користування кредитом в розмірі 12%.

Позивач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. Згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував за підставами викладеними у відзиві від 01.07.2013року (вхід.№ 02-48/5783/13) та просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

23 березня 2006року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, правонаступником якого є відповідач-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дора-Транс" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06, відповідно до умов п.1.1 якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у євро та у національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 1 700 000,00 євро, на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.03.2009р. або 10 днів з моменту пред'явлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплату процентів у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних в п.3.3.4 кредитного договору.

Відповідно до п.2.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 12% річних за кредитом, наданим в євро, та 18% річних за кредитом, наданим у гривні. Відповідно до п.2.4 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 15% річних за кредитом, наданим в євро, та 21% річних за кредитом, наданим в гривні, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.2.2 договору.

Згідно із п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту

Частиною першою ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин 1,3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним - оспорюваний правочин.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із змісту позовної заяви,її прохальної частини, позивач посилається на те, що оспорюваний правочин було зумовлено тяжкими обставинами, які призвели до того, що позивач був змушений укласти договір на вкрай невигідних для нього умовах, а саме за відсотковою ставкою в розмірі 12%. За таких обставин та на підставі ст.233, ч.1 ст.216 ЦК України договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4701/07 від 25.10.2007року має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невігідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Зазначеною нормою передбачена можливість визнання недійсним дво або баготосторонніх правочинів ( договорів), в яких особою, яка діє під впливом тяжкої для неї обставини, є фізична особа, а іншою особою -як фізична, так і юридична особа.

Пунктом 14 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р., зокрема зазначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз»яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім"ї чи родичів, смерть годувальника, загроза життю чи загроза банкрутства та інша обставина, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин; особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодного доказу в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України, підтверджуючих що оспорюваний правочин було укладено позивачем при наявності тяжких обставин матеріали справи не містять, такі докази відсутні, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи. Також відсутні будь-які докази підтверджуючи погіршення фінансового стану підприємства саме внаслідок укладення оспорюваного правочину (аудиторський висновок, акти перевізки, довідки банків про залишки коштів тощо).

Отже, матеріалами справи, наданими доказами позивачем не доведено у відповідності до ч.1 ст.33 ГПК України факт наявності тяжких обставин, під впливом яких було укладено оспорюваний правочин, а також наявність причинно-слідчого зв"язку між тяжкими обставинами та фактом укладання оспорюваного кредитного договору.

Позивачем не доведено порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду Донецької області, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" є неналежним відповідачем по справі №5006/19/86пд/2012 та відмові у задоволенні позовних вимог до нього, оскільки позивачем не визначено, чим саме порушені його права відповідачем-2, який не є учасником оспорюваного кредитного договору.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006року. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013року по справі №5006/19/86пд/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк, залишенню без задоволення.

Результати апеляційного провадження у справі №5006/19/86пд/2012 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013року по справі №5006/19/86пд/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013року по справі №5006/19/86пд/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Азарова З.П.

Геза Т.Д.

Надруковано 6 пр.: 1-позивачу, 2-відповідачам, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО .