Ухвала

від 13.06.2013 по справі 2а-3292/12/0170/23

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м.Київ К/800/3749/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», Управління Держкомзему в м.Ялта Автономної Республіки Крим, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії, Управління Держкомзему в м.Ялта АР Крим, третя особа ОСОБА_3, в якому просила визнати протиправними дії ДП «Центр Державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії та дії Управління Держкомзему у м.Ялта АР Крим щодо складання, підписання, видачі та державної реєстрації державних актів від 26 листопада 2008 року на право власності на ім'я ОСОБА_3 та державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки за кадастровими номерами №№ 0111948100:03:001:0024, 0111948100:03:001:0025, 0111948100:03:001:0026, 0111948100:03:001:0027, 0111948100:03:001:0052, 0111948100:03:001:0053, 0111948100:03:001:0054, 0111948100:03:001:0055, визнати недійсними державні акти від 26 листопада 2008 року на право приватної власності на зазначені земельні ділянки, а також визнати не чинними та скасувати реєстраційні записи, здійснені в Книзі записів реєстрації державних актів про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вищезазначені земельні ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про протиправність здійснення відповідачами реєстрації права власності на земельні ділянки під час дії заборони на реєстрацію та перереєстрації права власності та видачі державних актів, накладену ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 01 серпня 2006 року в порядку забезпечення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили із правомірності оскаржуваних дій відповідачів.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що скасування заходів забезпечення позову в судовому порядку не вирішувалося, а остаточне рішення у справі прийнято лише в жовтні 2010 року.

ОСОБА_3 у поданих запереченнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 листопада 2004 року за договорами купівлі-продажу третя особа ОСОБА_3 придбала у гр.ОСОБА_4 вісім земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 кадастрові номери №0111948100:03:001:0024, №0111948100:03:001:0025, №0111948100:03:001:0026, №0111948100:03:001:0027, №0111948100:03:001:0052, №0111948100:03:001:0053, №0111948100:03:001:0054, № 0111948100:03:001:0055.

За результатами укладення інших договорів купівлі-продажу даних земельних ділянок (договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 28 квітня 2006 року), ОСОБА_4 повторно продав ці ж земельні ділянки ОСОБА_2, яка за договорами купівлі-продажу від 24 червня 2006 року продала ці земельні ділянки ОСОБА_5, на підставі чого, а також рішення Міжрегіонального третейського суду, яким право власності на спірні земельні ділянки визнавалося за ОСОБА_5 були видані державні акти на право власності на ім'я ОСОБА_2, а в подальшому на ОСОБА_5

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровській області визнані недійсними державні акти на спірні земельні ділянки, видані ОСОБА_5 17 липня 2008 року.

Рішенням Ялтинського міського суду від 26 жовтня 2006 року у справі № 2-683, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 27 лютого 2007 року, визнані недійсними укладені 28 квітня 2006 року договори між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також державні акти, отримані гр.ОСОБА_2 Даним рішенням сторони повернуті в первісне становище.

На підставі рішення Ялтинського міського суду від 26 жовтня 2006 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 27 лютого 2007 року, а також на підставі договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 22 листопада 2004 року, укладених між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, ТОВ «Земельні ресурси та кадастр» були виконані технічні документації із землеустрою у зв'язку з переоформленням права власності на спірні вісім земельних ділянок на гр.ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 На цій підставі ОСОБА_3 були видані державні акти на право власності на спірні ділянки.

Вимоги позивача мотивовані тим, що ухвалою Ялтинського міського суду від 01 серпня 2006 року у справі № 2-683 накладено арешт на спірні земельні ділянки, заборонено нотаріусам України, Ялтинському міському управлінню земельних ресурсів та іншим особам до винесення судом рішення по даній справі здійснювати будь-які дії щодо перереєстрації права власності та видачі державних актів на спірні земельні ділянки.

Судами обґрунтовано відзначено, що рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2006 року у справі № 2-683, яким було визнано недійсними укладені 28 квітня 2006 року договори між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та отримані останньою державні акти, набрало законної сили в день розгляду справи апеляційним судом АР Крим - 27 лютого 2007 року.

Відповідно до ст.151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Ухвалою Ялтинського міського суду від 01 серпня 2006 року у справі № 2-683 в порядку забезпечення позову заборонено здійснювати будь-які дії щодо перереєстрації права власності та видачі державних актів на спірні земельні ділянки на період до винесення судом рішення по даній справі.

Отже, з моменту проголошення Апеляційним судом АР Крим ухвали від 27 лютого 2007 року заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Ялтинського міського суду від 01 серпня 2006 року втратили чинність.

Матеріалами справи підтверджено, що державні акти на спірні земельні ділянки ОСОБА_3 видані в листопаді 2008 року, тобто після набрання чинності рішенням у справі № 2-683.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані дії відповідачів були здійсненні правомірно в період відсутності заборони суду на вчинення дій щодо перереєстрації права власності та видачі державних актів на спірні земельні ділянки.

Судами також обґрунтовано відхилені доводи позивача щодо реєстрації на момент видачі державних актів ОСОБА_3 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони на відчуження спірних земельних ділянок, оскільки оскаржувані дії відповідачів пов'язані не з відчуженням земельних ділянок, а реєстрацією прав власника, які не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, дії відповідачів щодо складання, підписання, видачі та державної реєстрації державних актів на право власності на вказані земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 є правомірними.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець