Ухвала

від 04.07.2013 по справі 1331-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

04.07.2013Справа №5002-19/ 1331-2011

За заявою кредитора - Приватної фірми «Континент», Україна, м.Херсон (ідентифікаційний код 30767994)

за заявою кредитора - Фермерського господарства «Сахалін», АР Крим, Сакський район, с.Колоски (ідентифікаційний код 22253173)

до боржника - Закритого акціонерного товариства Агрофірми «Ескоріал», АР Крим, Сакський район, с.Суворовське (ідентифікаційний код 25145716)

за участю банку, який обслуговує боржника - Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», АР Крим, м.Сімферополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ганєєва Раіса Наррамовича, АР Крим, м.Сімферополь

про визнання банкрутом

Суддя Мокрушин В.І.

Представники сторін:

від "Банк Київська русь"- Калінов О.О. - представник, дов. № 346 від 02.06.2013

ліквідатор - Герасімов І.А. - арбітражний керуючий

від боржника - не з'явився

інші учасники- не з'явились

Суть спору: кредитори - Приватна фірма «Континент», Фермерське господарство «Сахалін» звернулись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства Агрофірми «Ескоріал» в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку із створенням заборгованості у сумі 379857,62 грн.

У судовому засіданні ліквідатор надав письмові пояснення по суті заяви від 22.10.2012 про зобов'язання посадових осіб банкрута передати ліквідатору документи, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства-банкрута, згідно яких просив задовольнити дану заяву.

Інші учасники явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Про причини неприбуття суд не повідомили. Про час та дату судового засідання сповіщені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Щодо заяви ліквідатора про зобов'язання посадових осіб банкрута передати ліквідатору документи, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства-банкрута, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Вказана заява зумовлена необхідністю передачі посадовими особами Акімовим П.П., Мануйленко Г.І. та Ганєєвим Р.Н. ліквідатору у повному обсязі бухгалтерських документів - первинних бухгалтерських документів, які є підставою для прийняття до обліку господарських операцій та фіксують факт господарських операцій, тобто первинних документів аналітичного звіту, у яких здійснюється також групування, систематизація, накоплення господарських операцій у звітних регістрах, з метою подальшого аналізу та складання фінансової звітності, не передача яких, зокрема, перешкоджає виконанню ліквідатором своїх повноважень.

Суд зазначає, що з метою розгляду даної заяви ліквідатора, судом у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано з Відділу адресно-довідкової роботи ГПРГРФО Головного управління Державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим інформацію щодо місцезнаходження та місця реєстрації Акімова Павла Павловича, Мануйленко Ганни Іванівни, Ганєєва Раіса Нарамовича.

Згідно довідок Відділу адресно-довідкової роботи ГПРГРФО Головного управління Державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим отримано інформацію щодо місця реєстрації Мануйленко Г.І. та Ганєєва Р.Н., а також довідку щодо зняття з реєстрації Акімова П.П., як померлого.

Так, судом направлені ухвали на адреси Мануйленко Г.І. та Ганєєва Р.Н. із зобов'язанням надати письмові пояснення щодо заявленого клопотання ліквідатора. Проте, вказаними особами ухвали Господарського суду Автономної республіки Крим виконані не були.

Отже, судом в процесі розгляду даної заяви не встановлений факт наявності вказаних первинних бухгалтерських документів у посадових осіб банкрута. Більш того, доказів існування даних документів взагалі суду не представлено, оскільки твердження ліквідатора щодо наявності даних документів не можуть бути прийняті судом як належні докази.

Судом враховується, що обов'язок підприємства вести бухгалтерський облік ще не є доказом фактичного ведення підприємством бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку не належним чином є підставою для залучення відповідаьних осіб до певного виду відповідальності. Суд може лише припустити про ведення бухгалтерського обліку на підприємстві належним чином, проте припущення не може бути підставою для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, суду не надано доказів належного ведення бухгалтерського обліку банкрутом, не надано також доказів наявності відповідних бухгалтерських документів у посадових осіб банкрута.

Окрім того, суд враховує позицію Севастопольського апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 19.03.2012 у справі №5002-19/3632-2011, відповідно до якої вбачається, що неможливість реального виконання рішення є підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, ліквідатором не представлено суду належних доказів існування витребуваних документів.

Враховуючи викладене, суд у задоволенні заяви ліквідатора про зобов'язання посадових осіб банкрута передати ліквідатору документи, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства-банкрута відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ліквідатора про зобов'язання посадових осіб банкрута передати ліквідатору документи, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства-банкрута відмовити.

Суддя В.І. Мокрушин