Постанова

від 01.07.2013 по справі 5006/2/42/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 5006/2/42/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справі суддівКочерової Н.О. Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" на ухвалу від господарського суду Донецької області 25.03.2013 та на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 29.04.2013 за заявоюПублічного акціонерного товариства "Астра Банк" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2012р. у справі господарського суду№ 5006/2/42/2012 Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Астра Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліс" прозвернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором за участю представників:

від позивача - Карпець Ю.В.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2012 у справі № 5006/2/42/2012 (суддя Уханьова О.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: будівлю літ. А-1, площею 947, 0 кв.м., що знаходиться по вул. Артема, буд. № 36, м. Донецьк, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" на праві власності та знаходиться в іпотеці за іпотечним договором, посвідченим 10.03.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 485, на користь Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" та задоволено за рахунок його вартості вимоги Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" заборгованості за кредитним договором № 5000076404018 від 10.03.2009, а саме: заборгованості за кредитом в розмірі 4 191 000, 00 грн., заборгованості по процентній винагороді (відсоткам) за користування кредитом в розмірі 208 404, 92 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 11 768, 33 грн., пені в розмірі 115 215, 42 грн., а також судового збору у розмірі 64 380, 00 грн. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 9 231 260, 00 грн.

27.07.2012 господарським судом Донецької області видано наказ.

Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення по справі, у якій просило змінити спосіб та порядок виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012 у справі № 5006/2/42/2012, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, що буде проведена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.03.2013 у справі № 5006/2/42/2012 (суддя Уханьова О.О.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 5006/2/42/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів Дучал Н.М., Татенка В.М.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" ухвалу господарського суду Донецької області від 25.03.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Астра Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 25.03.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.0-4.2013 та прийняти нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" про зміну способу та порядку виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012 задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала господарського суду Донецької області від 25.03.2012 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 мотивовані тим, що вимоги позивача про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, що буде проведена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дії спрямовані на зміну рішення по справі. При цьому суди попередніх інстанції послались на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ст. 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 7.1.3., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 38, 43 Закону України "Про іпотеку", ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому скаржник зазначає, що законодавством України передбачено альтернативні способи визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, у тому числі як за згодою сторін, так і на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. Також заявник касаційної скарги посилається на п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 № 5, у якому, зокрема, зазначено, що у рішенні суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 5 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення передбачено ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з ч. 5 якої не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З огляду на наведене та враховуючи передбачений ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок державного виконавця здійснювати оцінку нереалізованого майна до 50 відсотків початкової вартості майна, доводи скаржника про порушення його права у зв'язку з неможливістю реалізації предмета іпотеки внаслідок завищення його вартості визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому суд може зазначити у рішенні, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У п. 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 роз'яснено, що у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Отже, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації або вказівка на її встановлення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій має зазначатись у рішенні, прийнятого господарським судом при вирішенні господарського спору по суті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що під час виконання судового рішення суд може зазначити про встановлення початкової ціни предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної під час проведення виконавчих дій, визнаються колегією необґрунтованими, оскільки початкова ціна предмету іпотеки визначається на стадії прийняття судового рішення, а не його виконання.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 25.03.2013 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 5006/2/42/2012 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Астра Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.03.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 5006/2/42/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кочерова Н.О.

Кролевець О.А.