Постанова

від 04.06.2013 по справі 801/4150/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. (12:40) Справа №801/4150/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Кузьміна О.В., представника позивача - Слюсарь В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002751502 від 01.09.2011 про визначення грошових зобов'язань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 43354,20 грн.

Позов вмотивовано помилковістю висновків відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив, надав письмові заперечення на позов відповідно до яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим у зв'язку із чим просив у позові відмовити.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 19195199), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи (а.с.26), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

18.08.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку КРП "ВПВКГ м. Керчі" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, про що складено акт №215/15-2/19195799 від 18.08.2011 року (а.с.6).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002751502 від 01.09.2011 року про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43354,20 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині сплати КРП "ВПВКГ м. Керчі" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у поданій податковій декларації за березень 2009 року з затримкою сплати понад 30 календарних днів. В акті зазначено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року по терміну сплати на 30.04.2009 року, фактично сплачено у період з 30.11.2010 року до 24.12.2010 року, а саме платіжним дорученням №3545 від 30.11.2010 року, №3619 від 10.12.2010 року, №3687 від 16.12.2010 року, №3801 від 24.12.2010 року.

Судом в судовому засіданні досліджено платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків та встановлено, що позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

- №398 від 15.04.2009 року на суму 30000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року; №466 від 29.04.2009 року на суму 25000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року; №471 від 30.04.2009 року на суму 20000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року; №500 від 14.05.2009 року на суму 20000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року. Всього за вказаними платіжними дорученням сплачено ПДВ у сумі 95000грн., при цьому 75000грн. сплачено позивачем у строки, передбачені Законом №2181.

Частиною 3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" N 1251-XII від 25.06.1991р. (чинного на момент здійснення позивачем вказаних платежів) було передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем ПДВ за березень 2009 року у сумі 75000грн. у строки визначені законом.

Судом встановлено, що відповідачем були розподілені безготівкові грошові кошти, сплачені позивачем, в рахунок погашення його податкового боргу, та які були перераховані платіжними дорученнями:

- №3619 від 10.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 13326,72 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3687 від 16.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 8323,90 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3545 від 30.11.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 67144,28 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3801 від 24.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 127976,10 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року).

Щодо наявності повноважень у податкового органу до 01.01.2011 року самостійно здійснювати призначення платежу, яке визначене платником податків в платіжних документах, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулював завдання, права, обов'язки, посадових осіб податкових органів є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до набрання чинності Податковим кодексом України, не мав права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р., далі Закон №2181) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, яка була чинною на момент перерахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період до набрання чинності Податковим кодексом України, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах, датованих до 01.01.2011 року, а відтак дії податкового органу щодо погашення податкового боргу позивача за березень 2009 року грошовими коштами, які були сплачені вищевказаними платіжними дорученнями, є протиправними.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 17.1.7. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.126.1. ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведених норм випливає, що штрафна санкція нараховується на погашену суму податкового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на момент розгляду справи не надано доказів погашення позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за березень 2009 року у сумі 216771 грн.

Суд не бере до уваги як належний доказ акт перевірки №215/15-2/19195799 від 18.08.2011 року, оскільки викладені в ньому обставини спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт часткової сплати позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року підтверджується платіжними дорученням №398 від 15.04.2009 року на суму 30000 грн.., №466 від 29.04.2009 року на суму 25000 грн., №471 від 30.04.2009 року на суму 20000 грн., №500 від 14.03.2009 року на суму 20000 грн., в яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу. Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов'язань, відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, як вбачається із акту перевірки, відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача з ПДВ за березень 2009 року у сумі 216771 грн. зараховані грошові кошти по платіжним дорученням, у яких позивачем визначені призначення за жовтень, листопад 2010року, тобто призначення платежу відмінні ніж "сплата ПДВ за березень 2009 року". Всі зазначені платіжні доручення досліджені у судовому засіданні та залучені судом до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем взагалі не надана оцінка вказаним вище первинним документам під час проведення перевірки.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування винесеного рішення на ст. 7 Закону № 2181 суд зазначає наступне.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Дослідивши платіжні доручення, грошові кошти за якими зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача за березень 2009 року, суд дійшов висновку, що позивачем при здійснені сплати за кожним вищевказаним платіжним дорученням зазначено призначення платежу, суми та визначенням конкретного періоду за який підлягає перерахуванню належна сума.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 433,54 грн., які сплачені до бюджету платіжним дорученням № 387 від 29.03.2013 року підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 30.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002751502 від 01.09.2011 року про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43354,20 грн.

3. Стягнути на Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (ідентифікаційний номер 19195199) витрати зі сплати судового збору у розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 54 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд. 40, ідентифікаційний код 34406573).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.