Ухвала

від 25.09.2013 по справі 801/4150/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4150/13-а

25.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 04.06.13 у справі № 801/4150/13-а

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години 2 в,Керч,Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002751502 від 01.09.2011 року про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43354,20 грн.

Стягнуто на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" витрати зі сплати судового збору у розмірі 433 грн. 54 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд. 40, ідентифікаційний код 34406573).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 та прийняти нове рішення.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на належного відповідача - Керченську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління міндоходів в АР Крим.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 18.08.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку КРП "ВПВКГ м. Керчі" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт перевірки №215/15-2/19195799 від 18.08.2011 року (а.с.6-7), яким виявлені порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині сплати КРП "ВПВКГ м. Керчі" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у поданій податковій декларації за березень 2009 року з затримкою сплати понад 30 календарних днів. В акті зазначено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року по терміну сплати на 30.04.2009 року, фактично сплачено у період з 30.11.2010 року до 24.12.2010 року, а саме платіжним дорученням №3545 від 30.11.2010 року, №3619 від 10.12.2010 року, №3687 від 16.12.2010 року, №3801 від 24.12.2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002751502 від 01.09.2011 року про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43354,20 грн. (а.с.8).

В матеріалах справи містяться платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків, яки були досліджені судовою колегією.

Судом встановлено, що позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

- №398 від 15.04.2009 року на суму 30000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року;

- №466 від 29.04.2009 року на суму 25000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року;

- №471 від 30.04.2009 року на суму 20000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року;

- №500 від 14.05.2009 року на суму 20000 грн. - призначення платежу відрахування ПДВ за березень 2009 року. Всього за вказаними платіжними дорученням сплачено ПДВ у сумі 95000грн., при цьому 75000грн. сплачено позивачем у строки, передбачені Законом №2181.

Частиною 3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" N 1251-XII від 25.06.1991р. (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем ПДВ за березень 2009 року у сумі 75000грн. у строки визначені законом.

Як встановлено судом, відповідачем були розподілені безготівкові грошові кошти, сплачені позивачем, в рахунок погашення його податкового боргу, та які були перераховані платіжними дорученнями:

- №3619 від 10.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 13326,72 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3687 від 16.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 8323,90 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3545 від 30.11.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 67144,28 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року),

- №3801 від 24.12.2010 року - призначення платежу ПДВ за листопад 2010 року (перерозподілено відповідачем 127976,10 грн. на погашення боргу з ПДВ за березень 2009 року).

Спеціальним нормативним актом, який регулював завдання, права, обов'язки, посадових осіб податкових органів був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до набрання чинності Податковим кодексом України, не мав права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р., далі Закон №2181), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

З аналізу норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276 вбачається, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

З урахуванням викладеного, жодна норма податкового законодавства, в період до набрання чинності Податковим кодексом України, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах, датованих до 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 17.1.7. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.126.1. ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведених норм випливає, що штрафна санкція нараховується на погашену суму податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які спростовують правомірність вимог позивача.

Акт перевірки №215/15-2/19195799 від 18.08.2011 року не є належним доказом, оскільки викладені в ньому обставини спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт часткової сплати позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року підтверджується платіжними дорученням №398 від 15.04.2009 року на суму 30000 грн.., №466 від 29.04.2009 року на суму 25000 грн., №471 від 30.04.2009 року на суму 20000 грн., №500 від 14.03.2009 року на суму 20000 грн., в яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу. Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов'язань, відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Разом з тим, відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача з ПДВ за березень 2009 року у сумі 216771 грн. зараховані грошові кошти по платіжним дорученням, у яких позивачем визначені призначення за жовтень, листопад 2010року, тобто призначення платежу відмінні ніж "сплата ПДВ за березень 2009 року".

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Дослідивши платіжні доручення, грошові кошти за якими зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача за березень 2009 року, судова колегія дійшла висновку, що позивачем при здійснені сплати за кожним вищевказаним платіжним дорученням зазначено призначення платежу, суми та визначенням конкретного періоду за який підлягає перерахуванню належна сума.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 у справі № 801/4150/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва