Постанова

від 20.06.2013 по справі 811/1266/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

20 червня 2013 року Справа № 811/1266/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.01.2013 року №0000150224, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в суму 3 069 331 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 767 333 грн., та від 21.01.2013 року №0000140224, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 067 324 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 516 831 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно наказу від 20.12.2012 року № 2733 та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів і валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.03.2008 по 31.07.2012 року в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд». За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.01.2012 року №8/11-23-22-4/31146326, відповідно до якого посадовими особами відповідача зроблено висновок про порушення позивачем: 1) ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України; 2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код ЄДРПОУ 32504665); 3) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код ЄДРПОУ 32504665) всього в сумі 8 475 932 грн..

На підставі вище згаданого акту перевірки, 21.01.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000150224, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 069 331 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 767 333 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000140224, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 067 324 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 516 831 грн..

З податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Крім того, представником заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано заперечення на заявлені позивачем вимоги, згідно яких зазначалось, що згідно поданої до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкової звітності та проведеного аналізу співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що позивачем в податковому обліку відображено обсяг взаємовідносини в частині придбання товарів (робіт, послуг) в ПП «Інбуд».

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено перевірку ПП «Інбуд» та складено акт від 16.08.2012 року №98/22-2/32504665 «Про результати документальної невиїзної ПП «Інбуд», код за ЄДРПОУ 32504665, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 09.06.2003 року по 31.07.2012 року», згідно висновків якого встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, пунктів 1,2 ст.215, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, яким встановлено нікчемність правочинів між позивачем.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Інбуд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності даного підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з вищенаведеними суб'єктом господарювання є фіктивними правочинами, та що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Правочини нібито укладені між позивачем та ПП «Інбуд» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Отже, якщо навіть покупці ПП «Інбуд», а саме позивач, надасть до перевірки первинні документи, вони не матимуть юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснення господарських операцій. На підставі викладеного, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС просить Кіровоградський окружний адміністративний суд при повному та об'єктивному розгляді справи в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю /а.с.60-62 т.1/.

Представник відповідача у судовому засідання заперечення підтримав в повному обсязі.

Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (код 31146326), 11.09.2000 року зареєстровано як юридична особа, з 21.09.2000 р. перебуває на податковому обліку за №5781. 29.09.2000 року зареєстроване платником податку на додану вартість /а.с.16-18 т.1/.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі службового посвідчення серії УКВ №072319 від 01.11.2010 р., згідно наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20.12.2012 р. №2733, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмежено відповідальністю «Вікторія-Феліз» (код за ЄДПРОУ 31146326) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та валових витрат , доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.03.2008 по 31.07.2012 року в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665).

За результатами перевірки складено Акт №8/11-23-22-4/31146326 від 04.01.2013 року /а.с.20-37 т.1/.

Перевіркою правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток позивача по взаємовідносинах з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) встановлено порушення:

1) ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах, здійснених ТОВ "Вікторія-Феліз» з постачальниками на загальну суму ПДВ 6 780 746 грн., а саме:

- ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) на загальну суму ПДВ 6 780 746 грн. та по податку на прибуток на суму 8 475 932 грн.;

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну 6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665), в тому числі:

- за березень 2008 р. у сумі 204465 грн.;

- за квітень 2008 р. у сумі 208334грн.;

- за травень 2008 р. у сумі 184890 грн.;

- за червень 2008 р. у сумі 133341 грн.;

- за вересень 2008 р. у сумі 530790 грн.;

- за жовтень 2008 р. у сумі 500730 грн.;

- за грудень 2008 р. у сумі 336219 грн.;

- за лютий 2009 р. у сумі 64882 грн.;

- за березень 2009 р. у сумі 371705 грн.;

- за травень 2009 р. у сумі 49454 грн.;

- за червень 2009 р. у сумі 155030 грн.;

- за липень 2009 р. у сумі 473744 грн.;

- за серпень 2009 р. у сумі 303861 грн.;

- за вересень 2009 р. у сумі 807836 грн.;

- за жовтень 2009 р. у сумі 58704 грн.;

- за листопад 2009 р. у сумі 329437 грн.;

- за грудень 2009 р. у сумі 907187 грн.;

- за січень 2010 р. у сумі 126742 грн.;

- за лютий 2010 р. у сумі 101512 грн.;

- за березень 2010 р. у сумі 201440 грн.;

- за квітень 2010 р. у сумі 84667 грн.;

- за травень 2010 р. у сумі 147938 грн.;

- за червень 2010 р. у сумі 338565 грн.;

- за липень 2010 р. у сумі 159273 грн.;

3) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті занижена сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) всього в сумі 8 475 932 грн., в тому числі по періодах:

- за 1 кв. 2008 року в сумі 255581 грн.,

- за 2 кв. 2008 року в сумі 658206 грн.,

- за 3 кв.2008 року в сумі 663488 грн.,

- за 11 міс.2008 року в сумі 625912 грн.,

- за 4 кв.2008 року в сумі 420274 грн.,

- за 1 кв. 2009 року в сумі 545734 грн.,

- за 2 кв. 2009 року в сумі 255605 грн.,

- за 3 кв.2009 року в сумі 1981801 грн.,

- за 4 кв.2009 року в сумі 1619160 грн.,

- за 1 кв. 2010 року в сумі 537118 грн.,

- за 2 кв. 2010 року в сумі 713962 грн.,

- за 3 кв.2010 року в сумі 199091 грн.,

4.) з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), на момент підписання акту перевірки підлягає стягненню до державного бюджету сума ПДВ в розмірі 2 067 324 грн. та сума податку на прибуток в розмірі 3 069 331 грн..

21.01.2013 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000150224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств», в розмірі 3 069 331,00 грн. основного платежу, 767 333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.38 т.1/.

- податкове повідомлення-рішення №0000140224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість», в розмірі 2 067 324,00 грн. основного платежу, 516 831,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.39 т.1/;

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000140224 і №0000150224 від 21 січня 2013 року, адміністративний суд виходить із наступних обставин справи.

І. Щодо порушень позивачем вимог ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) на загальну суму ПДВ 6 780 746 грн. та по податку на прибуток на суму 8 475 932 грн..

По-перше, в акті перевірки №8/11-23-22-4/31146326 від 04.01.2013 року не зазначено фактів визнання укладених між позивачем та ПП «Інбуд» угод (правочинів) нікчемними. З позиції відповідача факт нікчемності правочину підтверджено Актом перевірки ПП «Інбуд», складеного Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС 16.08.2012 року за №98/22-2/32504665 та відомостями, зібраними в ході розслідування кримінальної справи №90-0059.

Слід зазначити, що посилання в акті на матеріали кримінальної справи та в подальшому брати відомості, зібрані в ході досудового розслідування, є неприпустимим, оскільки оцінку даним відомостям вправі надавити виключно і тільки компетентний суд, а не податковий орган.

Про наявність обвинувального вироку по кримінальній справі №90-0059 в акті перевірки не зазначено. Натомість встановлено, що постановою від 16.08.2012 року кримінальну справу №90-0059, порушену відносно директора ТОВ «Вікторія-Феліз» ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України та відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України закрито на підставі ч.3 ст.100 КПК України. Зокрема встановлено, що в матеріалах кримінальної справи відсутні дані, які б свідчили про наявність у вказаних осіб прямого умислу на ухилення від сплати податків та даних, які свідчать про фактичне ненадходження податків до держбюджету. У зв'язку з цим, кримінальна справа порушена без законних підстав /а.с.168-169 т.7/.

Згідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт №8/11-23-22-4/31146326 від 04.01.2013 року не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та ПП «Інбуд») в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочини, сторонами яких є позивач та ПП Інбуд були укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Відтак, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що посилання податкового органу на порушення позивачем вимог цивільного законодавства не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

ІІ. Щодо порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну 6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665).

Як зазначено в акті перевірки (п.3.2 р.3) за період з 01.03.2008 по 31.07.2012р. ТОВ «Вікторія-Феліз» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 32 364 515 грн..

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2008 по 31.07.2012 р. встановлено його завищення всього у сумі 6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) всього в сумі 6 780 746 грн. в тому числі: за березень 2008 р. у сумі 204465 грн.; за квітень 2008 р. у сумі 208334грн.; за травень 2008 р. у сумі 184890 грн.; за червень 2008 р. у сумі 133341 грн.; за вересень 2008 р. у сумі 530790 грн.; за жовтень 2008 р. у сумі 500730 грн.; за грудень 2008 р. у сумі 336219 грн.; за лютий 2009 р. у сумі 64882 грн.; за березень 2009 р. у сумі 371705 грн.; за травень 2009 р. у сумі 49454 грн.; за червень 2009 р. у сумі 155030 грн.; за липень 2009 р. у сумі 473744 грн.; за серпень 2009 р. у сумі 303861 грн.; за вересень 2009 р. у сумі 807836 грн.; за жовтень 2009 р. у сумі 58704 грн.; за листопад 2009 р. у сумі 329437 грн.; за грудень 2009 р. у сумі 907187 грн.; за січень 2010 р. у сумі 126742 грн.; за лютий 2010 р. у сумі 101512 грн.; за березень 2010 р. у сумі 201440 грн.; за квітень 2010 р. у сумі 84667 грн.; за травень 2010 р. у сумі 147938 грн.; за червень 2010 р. у сумі 338565 грн.; за липень 2010 р. у сумі 159273 грн..

Відповідач вважає, що договори поставок товарів є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Отже, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На думку відповідача, якщо навіть покупці ПП «Інбуд», а саме, ТОВ «Вікторія-Феліз» надасть до перевірки первинні документи, вони не матимуть юридичної сили та доказовості, оскільки укладені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Про це відповідачем описано в п.3 та п.3.1.1 акту перевірки.

Відтак, з позиції податкового органу, позивачем в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на 6 780 746 грн., в тому числі: за березень 2008 р. у сумі 204465 грн.; за квітень 2008 р. у сумі 208334грн.; за травень 2008 р. у сумі 184890 грн.; за червень 2008 р. у сумі 133341 грн.; за вересень 2008 р. у сумі 530790 грн.; за жовтень 2008 р. у сумі 500730 грн.; за грудень 2008 р. у сумі 336219 грн.; за лютий 2009 р. у сумі 64882 грн.; за березень 2009 р. у сумі 371705 грн.; за травень 2009 р. у сумі 49454 грн.; за червень 2009 р. у сумі 155030 грн.; за липень 2009 р. у сумі 473744 грн.; за серпень 2009 р. у сумі 303861 грн.; за вересень 2009 р. у сумі 807836 грн.; за жовтень 2009 р. у сумі 58704 грн.; за листопад 2009 р. у сумі 329437 грн.; за грудень 2009 р. у сумі 907187 грн.; за січень 2010 р. у сумі 126742 грн.; за лютий 2010 р. у сумі 101512 грн.; за березень 2010 р. у сумі 201440 грн.; за квітень 2010 р. у сумі 84667 грн.; за травень 2010 р. у сумі 147938 грн.; за червень 2010 р. у сумі 338565 грн.; за липень 2010 р. у сумі 159273 грн..

Відповідно до розрахунку, податковим повідомленням-рішенням від 21.01.13р. №0000140224 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 067 324 грн. основного платежу за період (у якому на думку відповідача допущено порушення): грудень 2009 року - липень 2010 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 516 831 грн. /а.с.40 т.1/.

Проте суд не погоджується з даними висновками відповідача. З акту перевірки позивача не зазначено жодного порушення, допущеного саме ним, а не його контрагентом. Якщо брати до уваги п.3 акту перевірки, то тут описані порушення ПП «Інбуд», а не позивача, як платника податків.

Із цього слідує, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного саме ПП «Інбуд».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що чинне на той час та сьогодні (згідно вимог Податкового кодексу України) законодавство України не ставило і не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У відповідності до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем на виконання вимог суду надано належним чином засвідченні копії всіх первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ПП «Інбуд», що підтверджують правомірність нормування податкового кредиту з податку на додану вартість за період: грудень 2009 року по липень 2010 року на 956 арк. (журнали ордерів, договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, ін.), в тому числі по періодах:

- грудень 2009 року /а.с.103 т.1-115 т.2/;

- січень 2010 року /а.с.116-159 т.2/;

- лютий 2010 року /а.с.160-206 т.2/;

- березень 2010 року /а.с.207-250 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-20 т.4/;

- квітень 2010 року /а.с.21-42 т.4/;

- травень 2010 року /а.с.43-120 т.4/;

- червень 2010 року /а.с.121-225 т.4/;

- липень 2010 року /а.с.226-250 т.4, а.с.1-57 т.5/.

Вказані документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2009 року - липень 2010 року надано й контрагентом позивача - ПП «Інбуд» (код 32504665) /а.с.58-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с.1-57 т.7/.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Інбуд» суму ПДВ до податкового кредиту за грудень 2009 року - липень 2010 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача. З огляду на викладене, перевіривши відповідно до вимог Конституції України, статті 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000140224, суд дійшов висновку, що воно винесено відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

ІІІ. Щодо порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код ЄДРПОУ 32504665) всього в сумі 8 475 932 грн.

Як вбачається із розрахунку суми штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств до податкового повідомлення-рішення №0000150224 від 21.01.2013 року, сума нарахованого податкового зобов'язання за податковий період, в якому виявлено порушення, а саме: 4 квартал 2009 року, 1-3 квартали 2010 року, становить 3 069 331 грн., в т.ч. 767333 штрафних (фінансових) санкцій /а.с.41 т.1/.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідності п.п.5.3.9 п.5.3ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи відомості, встановлені в ході дослідження питання по податку на додану вартість в період грудень 2009р. - липень 2010р., беручи до уваги надані документи, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд зазначає, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат по податку на прибуток за 4 квартал 2009 року, 1, 2, 3 квартали 2010 року. З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про спростування доводів відповідача в частині порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. №0000150224 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, в ході судового розгляду та дослідженні первинної документації судом встановлено, що господарська операція між позивачем, як замовником, та ПП «Інбуд», як підрядником, мала реальний фінансово-господарський характер. Укладені між сторонами цивільно-правових відносин договори у встановленому порядку нікчемними не визнано, фінансово-господарські правовідносини підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, як контролюючого органу, в частині збільшення позивачу, як платнику податків, суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 067 324 грн. основного платежу та 516 831 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 069 331 грн. основного платежу та 767 333 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Відповідачем не доведено наявності фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті від 04.01.2013 року №8/11-23-22-4/31146326.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування таких витрат за господарськими операціями з ПП «Інбуд».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294 грн. /а.с.2 т.1/ підлягає присудженню з держбюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21 січня 2013 року №0000140224.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21 січня 2013 року №0000150224.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (код за ЄДРПОУ 31146326), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2294,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько