Постанова

від 30.01.2018 по справі 811/1266/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/4452/18 811/1266/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 (суддя Хилько Л.І.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 (судді Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А. )

у справі № 811/1266/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (ДПІ) від 21.01.2013, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податків на прибуток та додану вартість і застосовано штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На цій підставі ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції.

Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень чинного законодавства у діяльності Товариства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позов задоволено : визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 21.01.2013 №0000140224 та №0000150224; стягнуто судовий збір з відповідача в сумі 2 294 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Товариство у своїх запереченнях вважає, що судами прийнято законні та обґрунтовані рішення.

15.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів і валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.03.2008 по 31.07.2012 року в частині взаємовідносин з Товариства з ПП Інбуд , відповідачем складено акт від 4.01.2013р., в якому відображено висновки контролюючого органу про те, що ним виявлено наступні порушення :

- ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 6780746грн. в частині взаємовідносин з ПП Інбуд ;

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в частині взаємовідносин з ПП Інбуд всього в сумі 8 475 932 грн.

З огляду на це ДПІ 21.01.2013 прийнято податкові повідомлення рішення : №0000150224, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3069331грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 767333грн.; №0000140224, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 067 324 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 516 831грн.

Свої дії щодо цього ДПІ обґрунтовує тим, що господарські операції між Товариством та ПП Інбуд не мали реального характеру, а укладені угоди є нікчемними; діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля; в ходе перевірки не підтверджується наявність поставок позивачу товарів (послуг) від ПП Інбуд ; документи первинного бухгалтерського обліку позивача не підтверджують правильність визначених Товариством податкових зобов'язань. Крім того, зі змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.01.2013 вбачається, що до своїх висновків про нікчемність укладених між позивачем та ПП Інбуд договорів та про те, що виконання вказаних угод не призвело до реальної зміни майнового стану платника податку, ДПІ дійшло фактично виключно на підставі матеріалів кримінальної справи №90-0059, порушеної 16.08.2012 відносно директора Товариства та іншої особи.

Спірні правовідносини внормовано приписами Законів України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статі 7 Закону України Про податок на додану вартість та статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог Законів України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено, що господарська операція між позивачем, як замовником, та ПП Інбуд , як підрядником, мала реальний фінансово-господарський характер та фактично виконана сторонами, що призвело зміни майнового стану Товариства.

Також, з матеріалів справи вбачається, що кримінальну справу №90-059 було закрито постановою прокуратури Кіровоградської області від 16.08.2012, тобто вже на час складання ДПІ акту обставини якими останнє обґрунтовано свої висновки щодо наявності порушень податкового законодавства в діяльності позивача припинили існувати.

В порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), відповідач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність рішення ДПІ. При цьому, відповідач не встановив та не довів, що відомості, які містяться в документах наданих Товариством, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або того, що відомості, які містяться в документах позивача, ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що надані позивачем первинні документи відповідають за своїм змістом вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 та підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП Інбуд .

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер